Розділ 15. Публічно-правова природа ціноутворення в Україні - § 2. Функції та елементи ціни

Posted in Финансовое право - Фінансове право (за ред. М.П. Кучерявенка)

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

§ 2. Функції та елементи ціни


Зміст ціни виражається в здійснюваних нею функціях, серед яких виділяються: облікова, розподільча, стимулююча.

1.  Облікова функція визначається призначенням ціни як вимірни­ка вартості, певного критерію при здійсненні обміну і реалізації. Ця функція відображає властивості ціни як міри вартості. Реалізуються подібні процеси шляхом визначення базисної собівартості (певних витрат на виробництво товарів, робіт, послуг) і нормативів чистого доходу, що у сумі і формують ціну. Облікова функція ціни, відобра­жаючи критерії державного регулювання ціноутворення, виявляєть­ся і на рівні окремих суб’єктів господарювання, набуваючи принци­пового значення в правовій регламентації податкового і бухгалтер­ського обліку.

2.  Розподільча функція забезпечує дію механізмів, що розмежову­ють певні складові частини вартості (матеріальні витрати, витрати на оплату праці, прибуток) і доведення їх у певних формах до суб’єктів. Розподільні механізми охоплюють і більш глобальні процеси — пере­розподіл доходів між різними галузями, підприємствами, групами покупців товарів, одержувачів послуг за допомогою свідомого відхи­лення цін від вартості. Відбувається це найчастіше у випадках органі­зації ціноутворення на сезонних виробництвах, у розвитку соціально значущих секторів (продукція дитячого асортименту, виробництво лікарських препаратів і т. д.), у галузях і виробництвах, що відчувають потребу в інноваційних введеннях, інвестиціях.

3.  Стимулююча функція ціни передбачає активізацію в досягненні певних результатів діяльності, що погоджує комплекс інтересів держа­ви, юридичних і фізичних осіб. Через цінові орієнтири визначаються найбільш пріоритетні напрямки діяльності, забезпечуються важливі для держави сфері розвитку.

Одним з найважливіших моментів у регулюванні ціноутворення є визначення його структури. У ряді випадків сюди включають базисну (вихідну ціну) і націнки (надбавки і знижки)[3]. Під базисною ціною як правило розуміють ціну товару стандартної якості, що забезпечує про­сте відтворення, тоді як націнки дозволяють враховувати перспектив­ні витрати, гарантувати одержання прибутку. Виходячи з подібних критеріїв і виділяють витратний і прибутковий елемент ціни.

Державне регулювання формуванням цін передбачає урахування декількох елементів, що становлять ціну. Виходячи з того, що ціна ви­ступає грошовим вираженням вартості й одне з головних завдань у державному регулюванні ціноутворення — відображення об’єктивних витрат, що становлять вартість, головним елементом структури ціни є витрати. Ця частина ціни відображає витрати виробництва, необхідні для відтворення використаних ресурсів. Без їх відновлення неможли­ве просте відтворення, відновлення виробничого циклу. Перелік вало­вих витрат виробництва і обігу, що становлять суму витрат у грошовій, матеріальній і нематеріальній формі, регулюється ст. 5 Закону України у ред. від 22 травня 1997 р. «Про оподаткування прибутку підпри­ємств». До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачені протягом звітного періоду в зв’язку з підготовкою, організа­цією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці; суми коштів або вартість майна, добровільно пере­раховані в Державний бюджет України або бюджети територіальних громад; суми коштів, перераховані підприємствами всеукраїнських об’єднань; суми коштів, внесені в страхові резерви; суми внесених податків і зборів; суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах; суми безнадійної заборгованості; суми витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів; суми зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування; витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням відсотків по боргових зобов’язаннях.

Другим елементом ціни є прибуток. Обґрунтоване визначення роз­міру прибутку, що включається в ціну, має важливе значення, оскільки, з одного боку, він є джерелом розширення і технічного удосконалю­вання виробництва, матеріального заохочення, з другого боку — його надмірне зростання може збільшити ціну, ускладнивши доступ спо­живачів до товарів, робіт, послуг. Саме тому важливо використовувати певні нормативи формування прибутку, систему граничних коефіцієн­тів. Прибуток визначається як загальна сума доходів, отриманих про­тягом звітного періоду в матеріальній, нематеріальній або грошовій формі, скорегована на суму валових витрат і амортизаційних відраху­вань (ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств»).

Третім елементом, що становить ціну, є податок на додану вартість. За своїм економічним змістом він є частиною централізованого чисто­го доходу держави, що через механізм ціноутворення надходить у Державний бюджет. Фактично усі податки є елементом ціни і необхід­но розмежовувати, на якому етапі вони беруть участь у ціноутворенні і включаються в ціну виробництва (сплачуються за рахунок доходів виробника або відображаються на його витратах) або враховуються як елемент ціни реалізації (у такий спосіб представлені непрямі податки, що включаються в ціну як надбавка до ціни виробника).