| Розділ 7. Поняття бюджету. Бюджетна система України - § 5. Доходи та видатки місцевих бюджетів |
| Финансовое право - Фінансове право (за ред. М.П. Кучерявенка) |
|
Страница 5 из 5
§ 5. Доходи та видатки місцевих бюджетів Визначення поняття місцевих бюджетів міститься у ст. 2 Бюджетного кодексу. До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети органів у містах та бюджети місцевого самоврядування (статті 2, 5). Місцеві бюджети можуть складатись із загального та спеціального фонду, розподіл на які в разі необхідності визначається законом про Державний бюджет України. До складу видатків загального фонду місцевого бюджету входить резервний фонд, кошти з якого виділяються на підставі рішення місцевих державних адміністрацій, виконавчими органами місцевого самоврядування. До спеціального фонду місцевого бюджету входить бюджет розвитку, деталізація надходжень та витрат якого здійснюється у ст. 71 Бюджетного кодексу. Всі надходження, визначені Бюджетним кодексом та іншими бюджетними законами, підлягають включенню до відповідних бюджетів. Облік надходжень за межами бюджетів, утворення позабюджетних фондів забороняється (ст. 13 Бюджетного кодексу). Місцеві бюджети включають всі надходження та витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Вони становлять єдиний баланс відповідного місцевого бюджету, при цьому забороняється планувати та здійснювати видатки, закріплені виключно за Державним бюджетом України (ст. 82 Бюджетного кодексу), а також здійснювати їх протягом бюджетного періоду. Склад доходів, що закріплюється за місцевими бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, закріплюється статтями 64, 66, 69 Бюджетного кодексу. Вони групуються у двох частинах: доходи, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. На базі цих надходжень і формуються підстави фінансування делегованих та власних повноважень. Згідно зі ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, заборів та інших обов’язкових платежів. Доходи зараховуються до місцевих бюджетів, відповідно до порядку, визначеному законами. У дохідній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Статтею 64 Бюджетного кодексу визначено вичерпний перелік податків і зборів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування. За рахунок цих надходжень формується бюджет делегованих повноважень, тобто це ті ресурси, що виділяє держава на виконання функцій та завдань держави на місцях. Саме тому вони формуються за рахунок загальнодержавних податків та зборів, інших надходжень, справляння яких регулюється виключно законами (спеціальні податкові закони, Кодекс про адміністративні правопорушення, тощо). Стаття 66 Бюджетного кодексу є певним відображенням загальних засад, що врегульовані ст. 64, але якщо останньою визначалися доходи бюджетів місцевого самоврядування (фактично базових бюджетів бюджетної системи України), то в цій статті закріплено склад доходів інших типів місцевих бюджетів, що спрямовуються на формування бюджетних коштів за рахунок загальнодержавних платежів. Згідно з частинами 6, 7 ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. кошти Державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значення у розмірах, необхідних для формування дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад. Кошти обласних бюджетів, передані державою у вигляді дотацій, субвенцій, зараховуються до районних бюджетів і розподіляються районними радами між місцевими бюджетами у розмірах, необхідних для формування дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, використовуються для фінансування з районного бюджету спільних проектів територіальних громад. Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами. Відповідно до ч. 2 ст. 64 Закону районні у містах ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрямки їх використання. Видатки місцевих бюджетів, маючи загальні засади регулювання, диференціюються залежно від типу місцевого бюджету. При цьому слід виходити з певної кореспонденції норм Бюджетного кодексу України та норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» при регулюванні подібних відносин. Але робити це необхідно дуже уважно, бо можна натрапити на деякі протиріччя. Так, наприклад, Бюджетним Кодексом визначені окремо «місцеві бюджети» та «бюджети місцевого самоврядування» (ст. 2 Кодексу), тоді як статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. вони закріплюються як синоніми, коли визначається «бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет)». Видатки місцевих бюджетів згідно з ч. 7 ст. 64 поділяються на дві частини: а) видатки, пов’язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Вони визначаються функціями держави та передаються на місця для виконання з відповідною деталізацією (статті 88-90 Бюджетного кодексу). Ці видатки враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, регулюються державою, яка і забезпечує їх виконання відповідними ресурсами; б) видатки, пов’язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування (ст. 91 Бюджетного кодексу), які спрямовуються на реалізацію повноважень місцевих органів та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення (ст. 2 Кодексу), встановлені рішенням про місцевий бюджет на певні цілі. Джерелом здійснення цих видатків є кошти місцевих бюджетів та міжбюджетні трансферти з Державного бюджету України. Згідно з ч. 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету (спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку) та видатки бюджету розвитку (спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансування субвенцій та інших видатків, пов’язаних з розширенням відтворення) — ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Статтею 67 цього Закону передбачаються фінансування витрат, пов’язаних зі здійсненням органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади та виконання рішень органів державної влади. Повноваження органів виконавчої влади, надані законом, фінансуються державою в повному обсязі для їх здійснення органами місцевого самоврядування. Кошти для цього передбачаються щорічно в Законі України про Державний бюджет України. Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов’язково супроводжуються передачею їм фінансових ресурсів. їх витрати, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, які не були попередньо забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою. Поняття бюджету розвитку визначено у ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» як доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку зміцнення матеріально-фінансової бази. Статтею 71 Кодексу визначені складові доходів та витрат бюджету розвитку. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, трансфертів з інших бюджетів (ч. 5 ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Стаття 72 Бюджетного кодексу є певним продовженням ст. 2 (де визначене поняття дефіциту бюджету) та ст. 14 (де закріплюються засади дефіциту бюджетів взагалі). Бюджети Автономної Республіки Крим та міські бюджети приймаються виключно відносно дефіциту бюджету розвитку, тобто перевищення видатків відповідних бюджетів над їх доходами, які утворюються та використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку зміцнення матеріально- фінансової бази (ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.). Цією нормою фактично закріплено заборону щодо дефіциту при затвердженні поточного бюджету. Таким чином, фінансування обов’язкових, життєво необхідних витрат для територіальних громад здійснюються обов’язково (поточний бюджет). Дефіцит же поширюється виключно на витрати щодо розширеного відтворювання. Запозичення як шлях покриття дефіциту Автономної Республіки Крим, міських бюджетів деталізується у статтях 73, 74 Бюджетного кодексу. [1] Див. докладніше: Финансовое право : учебник / под ред. О. Н. Горбуновой. - М. : Юристь, 1996. - С. 99 - 100. [2] Виключне право затвердження Державного бюджету є повноваженням Верховної Ради і закріплено в Конституції України. Показово, що навіть тоді, коли функції законотворчості були передані Кабінету Міністрів (1992 -1993 роки) і Декрети Кабінету Міністрів мали силу законів, було прийнято Закон України «Про державний бюджет України на 1993 рік».
Контрольні питання
|