§ 8. Правові заходи щодо відтворення, охорони та захисту лісів

Для забезпечення підвищення продуктивності лісів, поліпшення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах велике значення мають відтворення, охорона та захист лісів.

Відтворення лісів здійснюється з метою досягнення оптимальної лісистості шляхом створення в максимально короткі строки нових на­саджень найбільш економічно та екологічно доцільними способами і технологіями; підвищення водозахисних, ґрунтозахисних, санітарно- гігієнічних, інших корисних властивостей лісів і захисних лісових насаджень; поліпшення якісного складу лісів, підвищення їх продук­тивності і біологічної стійкості.

Відтворення лісів здійснюється шляхом їх відновлення і лісороз­ведення. Відновлення лісів — це посадка деревних насаджень на лісо­вих ділянках, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища тощо), а лісорозведення — це посадка деревних насаджень на призна­чених для створення лісів землях, не вкритих лісовою рослинністю, насамперед низькопродуктивних та непридатних для використання в сільському господарстві (яри, балки, піски), на землях сільськогос­подарського призначення, виділених для створення полезахисних лісо­вих смуг та інших захисних насаджень.

Порядок відтворення лісів здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 року «Правила віднов­лення лісів і лісорозведення»¹.

Відновлення лісів здійснюється за розроблюваними державними ор­ганами лісового господарства спеціальними програмами і проектами. Підприємства, установи, організації, що здійснюють відновлення лісів і лісорозведення в зелених зонах міст, у смугах відводу залізниць, авто­мобільних доріг, каналів тощо, розробляють проектно-нормативні доку­менти за погодженням з державними органами лісового господарства.

Лісорозведення повинне передбачати цільове вирощування:

-     насаджень загального призначення для забезпечення народного господарства деревиною та іншими продуктами лісу;

-     плантаційних лісових культур для одержання окремих сортимен­тів деревини в максимально короткі строки;

-     водоохоронних насаджень на берегах річок, навколо озер, водо­ймищ, у зонах відводу каналів;

-     ґрунтозахисних насаджень у ярах, балках, на крутосхилах, піс­ках, інших непридатних для сільськогосподарського використання землях, а також полезахисних лісових смуг;

-     захисних лісових насаджень у смугах відводу залізниць, авто­мобільних доріг тощо;

-     санітарно-гігієнічних та оздоровчих лісів у зелених зонах міст, селищ, промислових об’єктів та в місцях масового відпочинку і оздо­ровлення людей.

Лісове законодавство передбачає охорону лісів від незаконних дій громадян, підприємств, установ та організацій, а також біологічний захист лісів від шкідників і хвороб, інших шкідливих чинників, що впливають на санітарний стан лісових ресурсів.

Відповідно до ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збережен­ня від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральні і місцеві органи виконавчої влади з питань лісового господарства, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, органи місцевого само­врядування, власників лісів і постійних лісокористувачів.

Для охорони лісів від пожеж лісове законодавство передбачає за­ходи, що повинні виконуватися органами місцевого самоврядування.

Зокрема, це щорічна організація розробки і здійснення лісокористува- чами заходів протипожежної профілактики в лісах; залучення до га­сіння лісових пожеж населення, протипожежної техніки і транспортних засобів підприємств, установ і організацій у встановленому порядку; забезпечення осіб, залучених до гасіння лісових пожеж, харчуванням і медичним обслуговуванням; сприяння будівництву об’єктів проти­пожежного призначення, роботі повітряних суден авіаохорони; орга­нізація через засоби масової інформації пропаганди правил протипо­жежної безпеки, висвітлення проблем охорони лісів; забезпечення координації заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж.

Великого значення для охорони лісів набуває ведення Зеленої кни­ги України. Відповідно до Положення про Зелену книгу України, за­твердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року, вона є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких що перебувають під за­грозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань Укра­їни, що відіграють важливу роль як складова частина біологічного різноманіття і потребують особливої охорони.

Охорона природних рослинних угруповань, які підлягають зане­сенню до Зеленої книги України, забезпечується шляхом:

-     встановлення їх особливого правового статусу;

-     створення на місцевостях, де існують угруповання, природно- заповідних об’єктів або оголошення їх природно-заповідними терито­ріями;

-     врахування спеціальних вимог у процесі охорони цих угруповань у разі вилучення і надання земельних ділянок, розроблення проектної документації і проведення екологічної експертизи;

-     встановлення кримінальної та адміністративної відповідальності за знищення чи пошкодження природних рослинних угруповань та місць їх зростання;

-     ратифікації міжнародних конвенцій та угод з питань охорони навколишнього природного середовища;

-     проведення виховної роботи серед населення;

-     проведення моніторингу за станом змін рослинних угруповань та необхідних досліджень з метою розробки наукових основ їх охоро­ни, відтворення і використання.

Охорону і захист лісів в Україні здійснюють:

-     державна лісова охорона, що діє у складі центрального і терито­ріального органів виконавчої влади з питань лісового господарства (державна лісова охорона);

-     лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів (ст. 89 ЛК України).

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забез­печення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкід­ників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного й іншого шкідливого впливу.