Розділ ХІІ. Правове забезпечення використання та охорони рослинного світу 2. Право лісокористування та його охорона
Розділ ХІІ. Правове забезпечення використання та охорони рослинного світу
2. Право лісокористування та його охорона
§ 5. Загальна характеристика права лісокористування
§ 6. Право користування лісами та його види
§ 7. Підстави виникнення та припинення користування лісами
§ 8. Правові заходи щодо відтворення, охорони та захисту лісів
§ 9. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства
§ 5. Загальна характеристика права лісокористування
Право лісокористування є складовою частиною права природокористування, тому йому притаманні всі загальні риси останнього. Разом з тим право лісокористування має певні особливості, що обумовлено формами власності на ліси, їх правовим режимом, значущістю лісів у виконанні екологічних, економічних, культурно-оздоровчих та інших функцій.
Право лісокористування слід розглядати в двох аспектах — як об’єктивне і як суб’єктивне право.
Об’єктивне право лісокористування — це сукупність правових норм, які регулюють порядок і умови раціонального користування і відтворення лісів, їх охорони і захисту, підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин у зазначеній галузі.
Суб’єктивне право лісокористування слід розуміти як встановлену і гарантовану законом можливість конкретних суб’єктів на безпосередню експлуатацію лісів з метою задоволення потреб у лісових ресурсах, добування їх корисних властивостей.
Для характеристики права лісокористування важливе значення має визначення таких понять, як «ліс», «лісові ресурси» і «лісовий фонд». Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 року в редакції від 8 лютого 2006 року (далі — ЛК) визначає «ліс» як тип природних комплексів, в якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємозв’язані в своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище (ст. 1 ЛК України). Ліси є національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Лісовий фонд — поняття значно ширше від поняття лісу. У ЛК України (ст. 4) воно визначається таким чином: «До лісового фонду України належать лісові ділянки, у тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 га». Таким чином, поняття «лісовий фонд» включає не тільки ліси, але і захисні насадження певної площі.
Поняття «лісові ресурси» також істотно відрізняється від понять «ліс» і «лісовий фонд». Лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються в процесі формування лісових природних комплексів (ст. 6 ЛК України).
Суб’єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи і громадяни, які діють відповідно до Конституції і законів України.