Печать
PDF

Розділ ХІІ. Правове забезпечення використання та охорони рослинного світу 2. Право лісокористування та його охорона - § 7. Підстави виникнення та припинення користування лісами

Posted in Экологическое право - Екологічне право України (Гетьман, Шульга)

 

 

 

§ 7. Підстави виникнення та припинення користування лісами


Відповідно до ст. 16 ЛК України (у редакції від 8 лютого 2006 року) розрізняється постійне та тимчасове користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, в яких створе­ні спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, ін­шим комунальним підприємствам, установам і організаціям, в яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси надаються на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища АРК, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Документом, що засвідчує право постійного користування лісами, є державні акти на право постійного користування земельними ділян­ками.

У тимчасовому користуванні можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути довгостроковим (від 1 до 50 років) і короткостроковим (до 1 року).

Довгострокове тимчасове користування лісами є засноване на до­говорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекре­аційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, прове­дення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та кому­нальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних ор­ганів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користува­чами лісами та органами виконавчої влади з питань лісового господар­ства АРК, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власнос­ті здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладання між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органах виконавчої влади з питань лісового гос­подарства.

Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та ін­ших потреб, передбачених ЛК України, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власників лісів, постійних лісокористувачів на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постій­ним лісокористувачам, підприємствам, установам, організаціям, гро­мадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.

Тимчасові лісокористувачі не мають права передавати лісові ді­лянки в тимчасове користування іншим особам.

У ЛК України передбачені підстави припинення права лісокорис­тування. Зокрема, право постійного користування лісами припиняєть­ся у випадках: припинення права користування земельною лісовою ділянкою у випадках і порядку, встановлених Земельним кодексом України; використання лісових ресурсів способами, які завдають шко­ди навколишньому природному середовищу, не забезпечують збере­ження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; використання лісових ділянок не за цільовим призначенням.

Право тимчасового користування лісами припиняється у випадках: добровільної відмови від використання лісових ресурсів; закінчення строку, на який було надано право використання лісових ресурсів; при­пинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право викорис­тання лісових ресурсів; порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів; використання лісових ре­сурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; по­рушення встановлених строків справляння збору за використання лісо­вих ресурсів; використання лісових ділянок не за цільовим призначен­ням; невідшкодування в установленому порядку збитків, заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень лісового законодавства, та невиконання вимог щодо усунення виявлених недоліків.

Новим для права користування лісами в Україні є введення інсти­туту лісових сервітутів. Відповідно до ст. 23 ЛК України лісовий сер­вітут — це право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною лісовою ділянкою.

Права власників лісів або лісокористувачів можуть бути обмежені на користь інших заінтересованих осіб на підставі закону, договорів, заповіту або за рішенням суду. Лісовий сервітут здійснюється спосо­бом, найменш обтяжливим для власника лісів або лісокористувача земельної лісової ділянки, щодо якої він встановлений.

Положення Цивільного та Земельного кодексів України застосову­ються до лісових сервітутів у тій частині, що не суперечить вимогам ЛК України.