§ 4. Форми і методи діяльності центральних органів виконавчої влади

Форми діяльності центральних органів виконавчої влади поділя­ються на правові, організаційні та матеріально-технічні. До правових форм слід віднести нормотворчу, правозастосовну, установчу та конт­рольну форми діяльності.

Нормотворча форма діяльності реалізується шляхом ординарного, законопроектного та спеціального провадження. У межах ординарно­го провадження здійснюється видання керівником центрального орга­ну виконавчої влади наказів, затвердження положень, інструкцій, правил та інших документів нормативно-правового характеру. Законопроектне провадження передбачає діяльність щодо розробки проектів законів України. Розробка проектів урядових і президентських актів та їх внесення на розгляд Кабінету Міністрів у встановленому поряд­ку виокремлюється у спеціальне провадження.

Правозастосовна форма являє собою діяльність з реалізації нор­мативних приписів шляхом видання наказів індивідуального право- наділяючого або правоохоронного характеру, доручень організаційно- розпорядчого характеру, надання спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення певного виду діяльності фізичним і юридичним особам, реєстрації актів, прав, об’єктів тощо.

Установча форма діяльності здійснюється як безпосередньо цен­тральним органом виконавчої влади, так і через Кабінет Міністрів України. Вона пов’язана із провадженнями щодо формування струк­тури цього органу, системи його територіальних органів, утворення, реорганізації, ліквідації підприємств, організацій та установ, що на­лежать до сфери його управління, призначення їх керівників, погоджен­ня призначення на посади керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій.

Контрольна форма діяльності конкретизується у нормотворчому та виконавчому провадженнях. Нормотворче провадження передбачає контроль керівника цього органу за діяльністю з видання правових актів його заступниками, керівниками структурних підрозділів, те­риторіальних органів, структурних підрозділів місцевих держадмі­ністрацій з правом їх скасування, в разі якщо ці акти суперечать Конституції України, іншим актам законодавства. Воно реалізується також міністрами стосовно актів територіальних органів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких вони спрямовують та ко­ординують, з правом доручати керівникам центральних органів їх скасування, а в разі їх відмови — скасовувати такі акти. Виконавче провадження являє собою поточний контроль за ефективністю ді­яльності апарату, територіальних органів центрального органу ви­конавчої влади, структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, підприємств, організацій та установ, що належать до його сфери управління. Це провадження застосовується міністрами також сто­совно тих центральних органів виконавчої влади, діяльність яких вони спрямовують та координують.

Організаційні форми діяльності центрального органу виконавчої влади поділяються на основні та допоміжні. До основних слід віднести персональну діяльність керівника, заступників керівника центрально­го органу виконавчої влади, керівників структурних підрозділів апара­ту цього органу, територіальних органів; засідання колегіальних цен­тральних органів виконавчої влади; засідання колегії, громадської ради, інших консультативних, дорадчих та допоміжних органів коле­гіального характеру центральних органів виконавчої влади.

Допоміжними організаційними формами роботи центрального органу виконавчої влади є участь його керівництва у засіданнях коле­гій інших органів виконавчої влади, у парламентських і комітетських засіданнях та слуханнях, робочі поїздки по країні, офіційні візити за кордон, участь у міжнародних переговорах, прийом громадян, прове­дення прес-конференцій, участь у роботі семінарів, конференцій, симпозіумів тощо.

До матеріально-технічних форм роботи центрального органу виконавчої влади належать: робота з депутатськими запитами, звер­неннями, обробка інформації, підготовка звітів, ведення бухгалтер­ського обліку, статистичної звітності, електронного документообігу, діловодство, господарська робота.

У своїй діяльності центральні органи виконавчої влади використо­вують основні організаційні методи діяльності, притаманні й іншим органам державної влади — планування, вироблення рішень, органі­зації і контролю виконання рішень, координації, інформаційного за­безпечення, роботи з кадрами.

Планування. Центральні органи виконавчої влади забезпечують планування соціально-економічного розвитку відповідної галузі або сфери суспільного життя, нормотворчої та контрольної діяльності, а також організаційне планування. Центральний орган виконавчої влади затверджує річний план заходів з виконання покладених на нього за­вдань. Проект такого плану розробляється структурним підрозділом апарату, визначеним керівником органу, або спеціально створеною ро­бочою групою з представників структурних підрозділів, центральних і місцевих органів виконавчої влади, науковців, інших фахівців. Заходи, передбачені в ньому, повинні відповідати напрямам і показникам бю­джетних програм. Після прийняття Закону про Державний бюджет України на відповідний рік розроблений проект плану у двотижневий строк коригується і затверджується наказом керівника центрального органу виконавчої влади. Плани роботи центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується міністром, за­тверджуються за поданням керівника такого органу відповідним міні­стром. По закінченні строку дії річного плану центральний орган ви­конавчої влади готує звіт про його виконання, який підлягає опубліку­ванню та громадському обговоренню. На підставі річного плану здійснюється організаційне планування роботи структурних підрозділів центрального органу виконавчої влади шляхом складання квартальних та місячних планів, які затверджуються керівником центрального орга­ну або його заступником. Планування персональної роботи керівництва центральних органів реалізується на основі щотижневих графіків.

Інформаційне забезпечення. Основними способами одержання ін­формації центральними органами виконавчої влади виступають: участь керівництва цих органів у засіданнях Кабінету Міністрів України, урядових комітетів, робочих та допоміжних органів при Президентові України, Кабінеті Міністрів України, колегій інших органів виконавчої влади; участь представників центральних органів виконавчої влади у парламентських і комітетських засіданнях та слуханнях; отримання звітів; проведення перевірок діяльності підконтрольних об’єктів; ви­вчення стану справ шляхом проведення робочих поїздок по країні, зустрічей з посадовими особами; збір та обробка статистичних даних; підготовка і надання інформаційно-аналітичних матеріалів відповід­ними підрозділами апарату тощо.

Вироблення рішень. Рішення, що приймаються в центральних ор­ганах виконавчої влади, видаються у формі наказів та доручень. На­кази міністерств видаються у межах повноважень, на основі і на ви­конання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України. Накази інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координу­ється міністрами, мають організаційно-розпорядчий характер та повин­ні відповідати також і наказам міністерств. Порядок їх підготовки і видання визначається регламентами роботи цих органів, а також ін­струкціями з діловодства, що затверджуються керівником центрально­го органу виконавчої влади на підставі Примірної інструкції з діловод­ства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах вико­навчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153.

Розробка проекту акта у центральному органі виконавчої влади покладається на структурний підрозділ апарату або спеціально ство­рену робочу групу. У ході її проводиться аналіз стану справ у відпо­відній сфері; визначається предмет правового регулювання, механізм вирішення питання, що потребує врегулювання; перевіряється його відповідність актам законодавства вищої юридичної сили, чинним міжнародним договорам України та європейським стандартам; забез­печується погодження проекту із заінтересованими органами виконав­чої влади; у разі коли проект стосується розвитку конкретної адмі­ністративно-територіальної одиниці, такий проект надсилається від­повідному органу місцевого самоврядування для розгляду і внесення пропозицій; вживаються заходи до усунення розбіжностей. Проект акта перед поданням на розгляд керівникові центрального органу ви­конавчої влади обов’язково узгоджується з усіма заінтересованими структурними підрозділами апарату, юридичною службою та заступ­ником керівника центрального органу виконавчої влади (відповідно до розподілу обов’язків).

Акти центральних органів виконавчої влади, що мають нормативно- правовий характер, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Вони оприлюднюються в офіційних дру­кованих виданнях та на офіційному сайті центрального органу. Накази нормативно-правового характеру набирають чинності не раніше дня офіційного опублікування. Акти центральних органів виконавчої вла­ди можуть бути скасовані повністю чи в окремій частині Кабінетом Міністрів України.

Контроль за виконанням рішень. Обов’язковому контролю цен­тральними органами виконавчої влади підлягає виконання законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента, актів Кабінету Міністрів України, доручень Прем’єр-міністра України, запитів та звернень народних депутатів України, а також інших управлінських рішень. Контроль за виконанням документів включає такі дії: постановку документів (доручень) на контроль, формуван­ня картотеки контрольованих документів; перевірку своєчасного доведення документів до виконавців; попередні перевірки і регулю­вання ходу виконання; облік і узагальнення результатів контролю за виконанням документів (доручень); інформування керівника про хід та підсумки виконання документів (доручень); повідомлення про виконання документів на оперативних зборах, засіданні коле­гіальних органів; зняття документів з контролю; формування карто­теки виконаних документів. Документ вважається виконаним лише тоді, коли поставлені в ньому питання вирішені і кореспонденту дано відповідь по суті. Після виконання документ знімається з контролю.

Організацію контролю здійснює один із заступників керівника центрального органу виконавчої влади відповідно до розподілу функ­ціональних обов’язків. Безпосередній контроль за виконанням рішень покладається на спеціальний підрозділ апарату, який веде облік за­вдань, проводить перевірки стану їх виконання; готує аналітичні та інформаційні матеріали про хід виконання актів, вносить керівнику органу пропозиції щодо притягнення посадових осіб до відповідаль­ності за їх невиконання або неналежне виконання.

Координація. Взаємодіючи з Верховною Радою України, централь­ні органи виконавчої влади забезпечують представлення у парламенті внесеного Кабінетом Міністрів України законопроекту та його супро­водження на всіх стадіях розгляду, готують висновки по законопроек­тах, внесених народними депутатами України, розглядають депутатські звернення та запити, рекомендації парламентських комітетів, готують матеріали до проведення «Години запитань до Уряду» та парламент­ських слухань. З метою забезпечення такої взаємодії в центральних органах виконавчої влади з числа заступників керівників цих органів визначається відповідальна посадова особа та утворюється спеціальний структурний підрозділ. Центральні органи виконавчої влади підтри­мують також постійну координацію з Президентом України та його Адміністрацією, Кабінетом Міністрів України та його Секретаріатом, центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

З метою забезпечення ефективної взаємодії центральних органів виконавчої влади з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, об­ласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністра­ціями, органами місцевого самоврядування керівники цих органів здійснюють не рідше одного разу на місяць робочі поїздки до регіонів. Під час їх вони беруть участь у засіданнях Ради міністрів Автономної Республіки Крим, нарадах, засіданнях колегій місцевих держадміні­страцій, сесіях обласних та міських рад, проведенні зустрічей з трудо­вими колективами підприємств, установ та організацій; інформують під час їх проведення про заходи, які вживаються вищими органами державної влади для розв’язання проблем соціально-економічного розвитку регіонів; беруть участь у заходах загальнодержавного та регіонального рівня; проводять разом з керівниками місцевих органів державної влади прийом громадян. Про результати цієї роботи міні­стри, керівники інших центральних органів виконавчої влади інфор­мують Секретаріат Кабінету Міністрів України.

Організація роботи з кадрами. Реалізація державної політики з питань кадрової роботи та державної служби в апараті центрально­го органу виконавчої влади, територіальних органах, на підприєм­ствах, в організаціях, установах, що належать до сфери управління цього органу, покладається на керівництво центральних органів виконавчої влади. У цих органах здійснюється прогнозування роз­витку персоналу, підбір, підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації кадрів, заохочення працівників, забезпечується веден­ня кадрового резерву державних службовців та керівників підпри­ємств, що належать до сфери управління органів. Організація за­значеної роботи покладається на кадрову службу центрального органу виконавчої влади.

Прийняття на державну службу в центральні органи виконавчої влади здійснюється на конкурсній основі або за іншими передбаче­ними законодавством процедурами. На посади патронатної служби громадяни приймаються без проведення конкурсу. З метою набуття ними практичного досвіду, перевірки їх професійного рівня і ділових якостей може встановлюватися випробування, а також проводитися стажування. Прийняття на роботу інших категорій працівників здій­снюється на загальних засадах згідно з Кодексом законів про працю України. З метою підвищення ефективності роботи та відповідаль­ності за доручену справу один раз на три роки проводяться атестації державних службовців, а в період між ними — щорічна оцінка стану виконання службовцями покладених на них завдань та обов’язків. Підсумки їх беруться до уваги під час ротації кадрів на окремих по­садах. За результатами роботи керівництво центрального органу виконавчої влади вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності дер­жавних службовців та працівників апарату центрального органу ви­конавчої влади, керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади, присвоєння рангів державних службовців, а також представлення вказаних осіб до відзначення державними нагородами України.

^[1] Адміністративно-територіальна реформа в Україні: політико-правові проблеми [Текст] : монографія / за ред. І. О. Кресіної. - К. : Логос, 2009. - С. 38.

Питання для самоперевірки

1. Визначте поняття та систему центральних органів виконав­чої влади в Україні.
2. Назвіть особливості правового статусу міністерств, їх роль у системі центральних органів виконавчої влади.
3. Розкрийте основні функції центральних органів виконавчої влади.
4. Дослідіть порядок формування центральних органів вико­навчої влади.
5. Вкажіть основні структурні ланки внутрішньоорганізаційної будови центральних органів виконавчої влади.
6. Яким є порядок формування та завдання колегій централь­них органів виконавчої влади, інших консультативних, до­радчих та допоміжних органів центральних органів вико­навчої влади?
7. Визначте систему форм діяльності центральних органів ви­конавчої влади.
8. Дайте характеристику актів центральних органів виконавчої влади та процесу вироблення рішень, контролю їх виконан­ня.
9. Розкрийте методи координації та планування у діяльності центральних органів виконавчої влади.
10. Визначте основні прийоми роботи з кадрами в центральних органах виконавчої влади.