§ 2. Система та функції центральних органів виконавчої влади

Система центральних органів виконавчої влади формується з ура­хуванням завдань Кабінету Міністрів України, необхідності забезпе­чення єдності державної політики та недопущення дублювання повно­важень органів виконавчої влади. Вона будується на засадах розме­жування адміністративних та політичних функцій, за яких визначення політичного спрямування діяльності органів виконавчої влади відо­кремлене від професійної державної управлінської діяльності. Ці за­сади реалізуються завдяки запровадженню системи видів центральних органів виконавчої влади з чітко визначеним колом функцій та моделі керівництва цими органами, що передбачає розмежування політичних та адміністративних посад.

Систему центральних органів виконавчої влади в Україні станов­лять міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, прерогативним завданням якого є забезпечення формування урядової політики в одній чи декількох визначених Пре­зидентом України сферах та її реалізація. На міністерство поклада­ється визначення пріоритетних напрямів розвитку; нормативно- правове регулювання; інформаційно-роз’яснювальне забезпечення здійснення державної політики; узагальнення практики застосування законодавства, розробка пропозицій щодо його вдосконалення; ви­конання інших завдань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України. За предметною підвідомчістю міністерства мають галузевий (Міністерство охорони здоров’я Укра­їни), міжгалузевий (Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості Укра­їни, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України) та функ­ціональний (Міністерство юстиції України, Міністерство фінансів України, Міністерство надзвичайних ситуацій України) характер. Міністерство очолює міністр України, який є членом Кабінету Міні­стрів України, політичним діячем та особисто несе відповідальність за стан справ у доручених йому сферах державного управління. Мі­ністри спрямовують, координують та контролюють діяльність інших центральних органів виконавчої влади.

На інші центральні органи виконавчої влади покладається вико­нання окремих функцій з реалізації державної політики. Ці органи, безпосередньо не забезпечуючи формування державної політики, вно­сять пропозиції відповідним міністрам. Систему їх становлять держав­ні служби, агентства та інспекції.

Державна служба — це центральний орган виконавчої влади, біль­шість функцій якого становлять функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам (наприклад, Державна митна служба України, Державна міграційна служба України, Державна по­даткова служба України).

Державне агентство — центральний орган виконавчої влади, прі­оритетними напрямами діяльності якого є функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управлін­ня (наприклад, Державне агентство водних ресурсів України, Держав­не агентство з інвестицій та управління національними проектами України, Державне агентство земельних ресурсів України).

Державна інспекція — центральний орган виконавчої влади, ді­яльність якого здебільшого зорієнтована на контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства (Державна архітектурно-будівельна ін­спекція України, Державна екологічна інспекція України, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів).

Здійснюючи спрямування та координацію роботи державних служб, агентств та інспекцій, міністри опосередковують взаємодію Уряду та цих органів. Вони забезпечують формування державної політики у відповідній сфері та контролюють її реалізацію зазначеними органами; визначають пріоритетні напрями, затверджують плани їх роботи; пред­ставляють перед Кабінетом Міністрів України питання діяльності таких органів; погоджують та подають на розгляд Кабінету Міністрів Укра­їни розроблені відповідними центральними органами виконавчої влади проекти актів законодавства; видають обов’язкові до виконання накази та доручення з питань, що належать до сфери діяльності таких органів; приймають рішення щодо проведення перевірки діяльності центральних органів; заслуховують звіти про виконання покладених на них завдань; порушують перед Президентом України питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників відповід­них центральних органів виконавчої влади та їх заступників; погоджу­ють окремі організаційні та кадрові питання діяльності; вирішують й інші питання.

Окрему групу становлять центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, які мають визначені Конституцією та законо­давством України особливі завдання діяльності та повноваження. Що­до них встановлюється спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звіль­нення керівників, вирішення інших питань. Питання діяльності цих органів у Кабінеті Міністрів України представляє Прем’єр-міністр України. До таких органів віднесені Антимонопольний комітет Укра­їни, Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення та радіомовлення України. Інші центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом можуть бути утворені Президентом України.

Відповідно до п.15 ст. 106 Конституції України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізують­ся і ліквідуються за поданням Прем’ єр-міністра України Президентом України в межах коштів, передбачених на утримання органів виконав­чої влади. Пропозиції Прем’ єр-міністру України щодо цього питання можуть вносити члени Кабінету Міністрів України.

Характеризуючи в цілому функціональне призначення системи центральних органів виконавчої влади, можна виокремити виконавчо- розпорядчу, нормотворчу, установчу та контрольно-наглядову функ­ції. Пріоритетною для розглядуваних органів є виконавчо-розпорядча функція, що полягає у забезпеченні формування та реалізації держав­ної політики на виконання Конституції і законів України, актів Пре­зидента та Кабінету Міністрів України в певній галузі або сфері суспільного життя. Реалізуючи нормотворчу функцію, центральні органи виконавчої влади здійснюють у межах своїх повноважень ви­дання обов’язкових для виконання підзаконних нормативно-правових актів, а також встановлення різноманітних, у тому числі й техніко- юридичних, стандартів та нормативів. Установча функція цих орга­нів спрямована на структурні перетворення в системі галузевого або функціонального управління. У межах контрольно-наглядової функ­ції вони виконують спостереження і перевірку виконання актів за­конодавства, встановлених правил, стандартів, нормативів та сприя­ють їх додержанню органами влади, підприємствами, організаціями, установами, які здійснюють діяльність у відповідній галузі або сфе­рі суспільного життя.