§ 3. Порядок утворення та організаційна будова центральних органів виконавчої влади

Центральні органи виконавчої влади, як правило, утворюються як єдиноначальні органи, владні повноваження яких реалізуються одно­осібно їх керівниками. Законом може передбачатися формування й колегіальних центральних органів виконавчої влади, але такі органи не можуть мати статус міністерств. Як колегіальний центральний орган виконавчої влади функціонує Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Керівники центральних органів виконавчої влади (крім органів зі спеціальним статусом), їх заступники призначаються на посади Пре­зидентом України за поданням Прем’єр-міністра України в порядку, визначеному Конституцією України, Законами України «Про Кабінет Міністрів України» та «Про центральні органи виконавчої влади». Голова Антимонопольного комітету України, Голова Фонду державно­го майна України, Голова Державного комітету телебачення і радіомов­лення України призначаються на посади та звільняються з посад Пре­зидентом України за згодою Верховної Ради України.

Пропозиції щодо кандидатур для призначення на посади перших заступників, заступників міністрів подаються Прем’єр-міністрові України відповідними міністрами, на посади керівників інших цен­тральних органів виконавчої влади, їх заступників — членами Кабіне­ту Міністрів України, які спрямовують та координують діяльність таких органів. Питання про призначення на відповідні посади розгля­дається в порядку, визначеному постановами Кабінету Міністрів України №1065 від 22 листопада 2010 р. та № 1432 від 8 грудня 2009 р., за належно оформленим поданням відповідного суб’єкта, докумен­тами особової справи кандидата на зайняття посади та за результатами співбесід кандидата з Прем’єр-міністром України, іншими членами Уряду, посадовими особами Секретаріату Кабінету Міністрів України, а також обов’язкової спеціальної перевірки поданих кандидатами відо­мостей. Особи, які призначаються на посади першого заступника та заступника міністра, повинні відповідати вимогам до членів Кабінету Міністрів України, передбаченим Законом України «Про Кабінет Мі­ністрів України».

Основними ланками внутрішньоорганізаційної будови централь­ного органу виконавчої влади є керівництво органу (керівник та його заступники); апарат; постійні і тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, серед яких обов’ язково утворюваними є коле­гія та громадська рада; територіальні органи.

Модель керівництва центральними органами виконавчої влади ґрунтується на засадах розмежування політичних та адміністративних посад. Так, політичний характер мають посади міністра, його першого заступника та заступника, посада якого може бути введена за рішенням Президента України у разі необхідності забезпечення здійснення мі­ністерством окремих завдань. Діяльність міністра передбачає загальне керівництво роботою міністерства; визначення пріоритетів та шляхів виконання покладених на нього завдань; представництво міністерства у публічно-правових відносинах в Україні та за її межами; організацію та контроль виконання апаратом і територіальними органами міністер­ства Конституції України, законів України, актів та доручень Прези­дента України, актів Кабінету Міністрів України; забезпечення вико­нання зобов’язань, взятих за міжнародними договорами України. Він підписує накази міністерства, дає обов’язкові для виконання держав­ними службовцями та працівниками апарату міністерства доручення; вирішує окремі організаційні, кадрові питання та здійснює інші повно­важення відповідно до Закону України «Про центральні органи вико­навчої влади». Заступники міністра здійснюють повноваження згідно з розподілом функціональних обов’язків, а також виконують доручен­ня керівника міністерства. Вони звільняються з посад Президентом України також у разі звільнення міністра.

Забезпечувати стабільність і наступність у роботі міністерства, організовувати його поточну діяльність має заступник міністра — ке­рівник апарату, посада якого має статус посади державної служби. Він безпосередньо організовує та контролює роботу апарату міністерства; забезпечує виконання ним актів законодавства, доручень міністра, його першого заступника та заступника; забезпечує підготовку пропо­зицій щодо виконання завдань міністерства та подає їх на розгляд мі­ністрові; звітує про виконання планів роботи міністерства; призначає на посади та звільняє з посад у порядку, передбаченому законодав­ством, службовців та працівників апарату міністерства (крім тих, яких призначає на посади та звільняє з посад міністр), приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідально­сті; представляє міністерство як юридичну особу в цивільно-правових відносинах; у межах повноважень дає обов’язкові для виконання до­ручення; з питань, що належать до його повноважень, видає накази організаційно-розпорядчого характеру та контролює їх виконання; здійснює інші повноваження.

Статус державних службовців мають керівник і заступники керів­ника іншого центрального органу виконавчої влади. Керівник держав­ної служби, агентства, інспекції очолює та здійснює керівництво цим органом, організовує та контролює виконання покладених на нього завдань, несе персональну відповідальність за їх виконання; забезпечує планування роботи; вносить на розгляд міністра, який спрямовує та координує діяльність очолюваного керівником органу, пропозиції що­до забезпечення формування державної політики у відповідній сфері; розподіляє бюджетні кошти, розпорядником яких є центральний орган виконавчої влади; представляє орган у відносинах з органами держав­ної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами в Україні та за її межами; затверджує положення про самостійні струк­турні підрозділи апарату центральних органів виконавчої влади; про­водить кадрову політику в очолюваному ним органі; підписує накази центрального органу виконавчої влади; здійснює інші повноваження відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». Керівник такого центрального органу виконавчої влади може мати не більше двох заступників, які виконують обов’язки згідно з розподілом, визначеним керівником органу.

Апарат центрального органу виконавчої влади являє собою орга­нізаційно поєднану систему структурних підрозділів і посад, що за­безпечують виконання покладених на цей орган завдань та діяльність його керівника. Структуру апарату міністерства і його територіальних органів затверджує міністр, а іншого центрального органу виконавчої влади — його керівник, за погодженням з членом Кабінету Міністрів України, який спрямовує та координує діяльність цього органу. Гра­ничну чисельність працівників центральних органів виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України в межах коштів, перед­бачених Державним бюджетом України на утримання органів вико­навчої влади. За погодженням із Міністерством фінансів України штатний розпис міністерства затверджує заступник міністра — ке­рівник апарату міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади — його керівник.

У складі апарату центральних органів виконавчої влади утворю­ються структурні підрозділи, що залежно від ступеня складності по­кладених на них функцій та завдань, обсягу роботи, чисельності пра­цюючих можуть мати форму департаментів, управлінь, відділів або секторів. Організаційні вимоги щодо упорядкування структури апара­ту центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозді­лів встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 179 від 12  березня 2005 р. Керівники самостійних структурних підрозділів та їх заступники апарату міністерств призначаються на посаду та звільня­ються з посад міністрами, інших центральних органів виконавчої влади — керівниками цих органів за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність таких органів.

У структурі міністерств формується патронатна служба міністра. До складу її включаються посади помічника, радника, керівника прес- служби та інші посади. Ця служба здійснює консультування міністра, підготовку необхідних для виконання завдань міністерства матеріалів, забезпечує зв’язок із посадовими особами інших органів державної влади, організацію зустрічей та зв’язків із громадськістю, засобами масової інформації, а також виконує інші доручення міністра. Міністр самостійно визначає персональний склад патронатної служби, призна­чає та звільняє її працівників.

Для погодженого вирішення проблемних питань, що належать до компетенції центрального органу виконавчої влади, обговорення най­важливіших напрямів його діяльності та підготовки рекомендацій щодо виконання завдань відповідного органу за рішенням керівника центрального органу утворюється колегія, яка є постійним консульта- тивно-дорадчим органом. До її складу входять керівник (голова колегії), перший заступник та заступник (заступники) керівника (за посадою), можуть входити керівники самостійних структурних підрозділів апа­рату, територіальних органів центральних органів виконавчої влади, а також за згодою — представники інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядуван­ня, наукових і навчальних закладів, громадських організацій, інші особи. Кількісний та персональний склад колегії визначається керів­ником центрального органу виконавчої влади. Рішення колегії оформ­ляються протоколом і реалізуються шляхом видання відповідного наказу центрального органу виконавчої влади.

З метою налагодження ефективної взаємодії центральних органів виконавчої влади з громадськістю, врахування її думки під час форму­вання та реалізації державної політики у структурі цих органів утво­рюється громадська рада. Вона є постійно діючим колегіальним ви­борним консультативно-дорадчим органом. Склад її формується стро­ком на два роки на установчих зборах шляхом рейтингового голосування за кандидатури з числа представників інститутів грома­дянського суспільства. Рішення громадської ради мають рекоменда­ційний характер і є обов’язковими для розгляду відповідним органом. Рішенням керівника центрального органу виконавчої влади для роз­гляду наукових рекомендацій, проведення фахових консультацій з основних питань діяльності можуть утворюватися й інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Важливою рисою структурної організації центральних органів ви­конавчої влади є наявність територіальних органів, які забезпечують у межах своєї компетенції виконання покладених на центральний орган виконавчої влади завдань в окремих адміністративно-територіальних одиницях. Вони становлять так звану «систему центрального органу виконавчої влади». Територіальні органи центральних органів вико­навчої влади формуються в регіонах, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні органи, повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць. Ці органи можуть набувати статусу або юридичних осіб публічного права, або структур­них підрозділів апарату центрального органу виконавчої влади. У першому випадку територіальні органи утворюються рішенням Кабі­нету Міністрів України за поданням відповідного міністра. У друго­му — рішенням міністра, керівника іншого центрального органу, по­годженим з міністром, який спрямовує та координує роботу цього органу, та за погодженням із Кабінетом Міністрів України. Керівники територіальних органів, їх заступники призначаються на посади цими ж особами з попереднім погодженням кандидатур з головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, головами відповідних місце­вих державних адміністрацій. Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу ви­конавчої влади.