§ 7. Організація роботи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Визначивши на конституційному рівні розвиток країни як соціаль­ної та правової держави (ст. 1 Конституції), яка розвивається на демо­кратичних засадах, цінує кожну людину, її вільний розвиток, Україна має застосовувати відповідні механізми забезпечення таких зобов’язань. Однією з таких гарантій для громадян стало запровадження інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Інститут Уповноваженого в Україні є досить молодим порівняно з іншими дер­жавами і одержав регламентацію лише у Конституції 1996 р. Вперше ж цей інститут виник у Швеції в 1809 р. і етимологічно позначав пред­ставника будь-чиїх інтересів. У зарубіжних країнах така особа має різну офіційну назву. В окремих скандинавських країнах це омбудсман; в Іспанії та Колумбії — народний захисник; у Франції — посередник; в Румунії — адвокат народу. Однак у цілому сутність цієї інституції зводиться до контролю за додержанням прав і свобод людини різними органами влади, а в окремих випадках і приватними особами або гро­мадськими об’єднаннями.

Правову основу організації та діяльності Уповноваженого Верхо­вної Ради України з прав людини становлять у першу чергу норми Конституції України, яка закріплює загальні засади його функціону­вання. Відповідно до п.17 ст. 85 Основного Закону Верховна Рада України призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого, заслуховує його щорічні доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Крім того, діяльність Уповноваженого є публічною, спрямована на роботу з кожним громадянином, який має право звернутися за захистом своїх прав.

Організація роботи Уповноваженого відображена у Законі «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Крім того, окремі аспекти його роботи містяться в законах «Про державну служ­бу», «Про звернення громадян», «Про Конституційний Суд України», у Постановах Кабміну «Про забезпечення діяльності Уповноваженого Верховної Ради України та його Секретаріату», «Про оплату праці Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та ін.

Уповноважений призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою строком на п’ять років шляхом таємного голосуван­ня. Кандидат на посаду Уповноваженого має досягти 40-річного віку, володіти державною мовою, мати високі моральні якості, досвід право- захисної діяльності та проживати в Україні протягом останніх п’ яти років. Умовою набуття повноважень Уповноваженим є складення при­сяги на сесії Верховної Ради.

Пропозиції щодо кандидатури на посаду Уповноваженого вносять Голова Верховної Ради України або не менше 1/4 народних депутатів

України від конституційного складу парламенту. Призначеним вважа­ється кандидат, за якого проголосувала більшість депутатів від консти­туційного складу Верховної Ради України, про що приймається по­станова. На Уповноваженого поширюється принцип несумісності зай­маної посади. Він не може бути членом будь-якої політичної партії.

Повноваження Уповноваженого можуть бути припинені за рішен­ням Верховної Ради у разі: а) порушення присяги, б) порушення вимог щодо несумісності діяльності, в) припинення громадянства України, г) неспроможності протягом більше чотирьох місяців підряд виконувати обов’язки через незадовільний стан здоров’я чи втрату працездатності, або з інших підстав, зокрема, на підставі власної за­яви про складення повноважень; набрання законної сили обвинуваль­ним вироком суду щодо нього; набрання законної сили рішенням суду про визнання такої особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою; складення присяги новообраним Уповноваженим; смерті Уповноваженого.

Для забезпечення діяльності Уповноваженого відповідно до По­ложення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 19.07.2005 р. утворюється постійно діючий орган — Секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка і покликаний всебічно забезпечувати діяльність Уповноваженого. Гранична чисельність працівників Секре­таріату, їх призначення та звільнення, структура, штатний розпис, кошторис витрат затверджуються Уповноваженим. До складу Секре­таріату Уповноваженого входять: керівник Секретаріату і його заступ­ники, керівники і працівники департаментів, управлінь, відділів, окре­мих служб.

Завдання Секретаріату Уповноваженого полягають в організацій­ному, правовому, науковому, консультативному, інформаційно- аналітичному, експертному, контрольному, матеріально-технічному, фінансовому та іншому забезпеченні його діяльності щодо:

а) реаліза­ції повноважень по забезпеченню парламентського контролю за до­держанням прав і свобод людини та захисту прав кожного на території України і в межах її юрисдикції;

б) додержання та поваги до прав і свобод людини і громадянина органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами;

в) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина, сприяння їх понов­ленню;

г) сприяння приведенню законодавства України стосовно прав і свобод людини і громадянина у відповідність до Конституції України, міжнародних стандартів у цій галузі;

ґ) подальший розвиток міжна­родного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини;

д) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

е) сприяння правовій інформованості населення;

є) захисту конфіденційної інформації про особу.

Важливим складником організаційної основи Уповноваженого є його представники, які наділені статусом посадової особи, призна­чаються і звільняються останнім і яким делегується частина його повноважень.

Представники діють з метою:

а) участі у захисті прав і свобод лю­дини і громадянина;

б) дотримання і поваги прав і свобод людини органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об’ єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, їх посадовими і службовими особами;

в) попередження порушень прав і свобод людини та сприяння їх по­новленню; г) попередження будь-яких форм дискримінації та приві­леїв при реалізації людиною своїх прав і свобод;

ґ) сприяння право­вому інформуванню населення та захисту конфіденційної інформації про особу.

Матеріально-фінансовою основою діяльності Уповноваженого є кошти Державного бюджету. Він розробляє і подає на затвердження Верховної Ради кошторис своїх витрат. Зокрема, станом на 2009 рік на організацію роботи Уповноваженого в бюджеті було передбачено 17 823 200 грн^[1].

Важливе значення в процесі функціонування Уповноваженого мають гарантії його роботи. До важливих правових гарантій слід віднести право недоторканності на весь час повноважень. Йо­го не можна без згоди Верховної Ради України притягнути до кри­мінальної відповідальності або піддати заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затримати, зааре­штувати, піддати обшуку, а також особистому огляду. Крім того, Уповноважений не зобов’язаний давати пояснення по суті справ, які закінчені або перебувають у його провадженні. Щодо соціально- економічних гарантій, то за умовами матеріально-побутового, ме­дичного, санаторно-курортного та транспортного обслуговування, а також забезпечення засобами зв’язку Уповноважений прирівнюється до Голови Конституційного Суду України, його представники та керівник Секретаріату — до членів Кабінету Міністрів України, заступник керівника Секретаріату — до заступника Міністра Кабі­нету Міністрів України, секретар консультативної ради, перший помічник Уповноваженого, керівники департаментів — до керівни­ків структурних підрозділів апарату Кабінету Міністрів України, інші працівники Секретаріату — до відповідних категорій праців­ників апарату Кабінету Міністрів України. Посадовий оклад Упов­новаженого Верховної Ради України з прав людини становить 18 розмірів мінімальної заробітної плати.

Основними правовими формами роботи Уповноваженого є контрольна, правоохоронна та правозастосовна. Зокрема, у межах контрольної форми роботи Уповноважений має право:

1) безпере­шкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого само­врядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях;

2) ознайомлю­ватися з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримувати їх копії в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’ єднаннях громадян, на підприємствах, в уста­новах, організаціях незалежно від форми власності, органах про­куратури, включаючи справи, які перебувають у судах;

3) вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій неза­лежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяль­ності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні переві­рок, експертиз і надання відповідних висновків;

4) запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових по­яснень щодо обставин, які перевіряються по справі;

5) відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи відбування засудженими покарань та устано­ви примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх тримання та інші права.

У межах правоохоронної форми Уповноважений приймає акти реагування — конституційне подання та подання. Конституційне подання — акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Пре­зидента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Авто­номної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції Укра­їни та законів України. Подання Уповноваженого — акт, який вно­ситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, уста­нов, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і грома­дянина. Поряд із зазначеними актами Уповноважений використовує й інші форми впливу на посадових осіб, що порушили права люди­ни, — оприлюднення заяв, звернень Уповноваженого, надсилання відкритих листів до вищих органів державної влади. Установча та нормотворча форми стосуються лише внутрішньоорганізаційних питань його роботи.

Діяльність Уповноваженого здійснюється в таких організаційних формах: персональна робота зі зверненнями громадян та їх індивіду­альний прийом; зустрічі з керівниками органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об’ єднань громадян, підприємств, установ, організацій; участь у засіданнях органів державної влади, колегії прокуратури України та інших колегіальних органів; відвіду­вання органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, участь у їх засіданнях; відвідування місць тримання за­триманих, попереднього ув’язнення, установ відбування покарань та примусового лікування і перевиховання; участь у судових засіданнях; участь у науково-практичних конференціях; прес-конференції, інтерв’ю.

Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує:

1) із звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;

2) із звернень народних депутатів України;

3) за власною ініціативою.

За статистичними даними, усього за час діяльності Уповноваженого станом на 1 січня 2008 р. звернулося 807 тис. осіб щодо порушення їх прав і свобод внаслідок рішень, дій чи бездіяль­ності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

^[1] http://www. ombudsman. kiev. ua/finance_frame. htm

Питання для самоперевірки

1. Як здійснюється обрання Голови Верховної Ради України та його заступників?
2. Перелічіть основні повноваження Голови Верховної Ради України.
3. Які підстави відкликання Голови Верховної Ради з посади?
4. Зазначте форми роботи комітетів Верховної Ради України.
5. В якому порядку проводяться засідання комітетів Верховної Ради України?
6. Охарактеризуйте роботу підкомітетів і робочих груп комі - тетів Верховної Ради України.
7. Які правові акти регулюють організацію та діяльність комі­тетів?
8. Встановіть відмінність правового статусу, порядку органі­зації і діяльності тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України.
9. Визначте функції Апарату Верховної Ради України.
10. Як називаються акти реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини?