Розділ ХХІ Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

 

§ 1. Поняття та види військових злочинів

Конституція України визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних симво­лів є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (ст. 65 Конституції України). Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторкан­ності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відпо­відні військові формування та правоохоронні органи держави (ст. 17 Конституції України).

Від стану законності і воєнного правопорядку у Збройних Силах та інших військових формуваннях, що діють відповідно до законодав­ства України, багато в чому залежить ефективність виконання покла­дених на них найважливіших державних завдань. Окремі закони, військові статути та інші підзаконні нормативні акти чітко і точно регламентують усі сфери життя та діяльності Збройних Сил. На вій­ськовослужбовців покладається неухильне дотримання Конституції України, законів і підзаконних актів, військової присяги, наказів ко­мандирів (начальників). Усе це багато в чому зумовлює специфіку суспільних відносин у сфері несення військової служби, а також осо­бливості і суспільну небезпеку їх порушень, у тому числі і злочинів. Нормативною базою боротьби з військовими злочинами є розділ XIX Особливої частини КК України (статті 401-435 КК).

Військовими злочинами згідно зі ст. 401 визнаються злочини про­ти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження ними навчальних (пере­вірних) або спеціальних зборів.

Родовим об’єктом військових злочинів є встановлений порядок не­сення або проходження військової служби, під яким розуміють врегу­льовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають та іс­нують при проходженні служби різними категоріями військовослужбов­ців у процесі їх службової та бойової діяльності. Цей порядок заснований на Конституції України, окремих законах, військових статутах, положен­нях військової присяги, наказах міністра оборони України та інших нормативних актах. Конкретні військові злочини посягають на окремі сфери цього порядку, що є безпосередніми об’єктами цих злочинів.

Об’єктивна сторона військових злочинів полягає у вчиненні сус­пільно небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок не­сення або проходження військової служби. Такі діяння можуть бути вчинені як шляхом дії (статті 404, 405, 432 КК та ін.), так і бездіяль­ності (статті 403, 425, 426 КК та ін.), а також дії та бездіяльності (стат­ті 415, 417, 422 КК та ін.). Деякі склади військових злочинів містять як необхідну або кваліфікуючу ознаку вказівку на настання тяжких наслідків (статті 416, 421 КК та ін.): зрив виконання бойового завдан­ня, загибель людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного воєнного майна, послаблення боєздатності під­розділу тощо.

Ряд військових злочинів характеризується такими ознаками, як вчинення діяння в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, під час бою, в районі бойових дій. Ці ознаки свідчать про підвищену сус­пільну небезпеку діяння.

Воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повно­важень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національ­ної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження консти­туційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Бойова обстановка — період перебування військової частини, під­розділу, окремих військовослужбовців у безпосередньому зіткненні з противником, підготовка чи ведення бою (бойової операції).

Бойова обстановка може виникнути як у воєнний, так і в мирний час, наприклад, при відбитті нападу на державний кордон України.

Поле бою — це частина території суші, повітряного або водного простору, на якій відбувається, відбулося або повинно відбутися озбро­єне зіткнення з противником.

Район військових дій — це ширший простір, ніж поле бою. Він включає в себе територію, яка зайнята під час бойових дій військами у межах від переднього краю фронту до розташування тилових підроз­ділів фронту.

Суб’єктивна сторона військових злочинів характеризується або умисною виною (статті 402, 404, 406 КК та ін.), або виною необереж­ною (статті 403, 412 КК та ін.), деякі військові злочини можуть вчиня­тися як умисно, так і необережно (статті 418, 419, 420 КК та ін.).

Суб’єктами військових злочинів можуть бути: а) військовослуж­бовці Збройних Сил України; б) військовослужбовці Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України; в) військовослужбовці вій­ськових формувань, утворених відповідно до законів України; г) вій­ськовослужбовці Державної спеціальної служби транспорту; д) особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві України; е) військово­зобов’язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. Таким чином, закон виділяє два види суб’єктів військових злочинів — військовослужбовців і військовозобов’язаних під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Військовослужбовці — громадяни України, які проходять службу на території України. До військовослужбовців належать: особи офіцерсько­го складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової і над­строкової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби національ­ної безпеки України, військ цивільної оборони, а також інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, стратегічних сил стримування, які дислокуються на території України, військово- службовці-жінки, курсанти військових навчальних закладів.

Початком проходження військової служби вважається: а) день при­буття до військового комісаріату для відправлення у військову части­ну — для призовників і офіцерів, призваних із запасу; б) день зараху­вання до списків особового складу військової частини (військового закладу, установи тощо) — для військовозобов’язаних і жінок, які вступають на військову службу за контрактом; в) день призначення на посаду курсанта (слухача) вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу — для громадян, які добровільно вступають на військову службу; г) день при­значення на посаду — для громадян, які прийняті на військову службу до Служби безпеки України.

Закінченням проходження військової служби вважається день, з яко­го військовослужбовець виключений наказом по військовій частині (військовому закладу, установі тощо) із списків особового складу.

Військовозобов’язаний — особа, яка перебуває у запасі. Для військовозобов’язаних, призваних на навчальні (чи перевірні) або спеці­альні збори, початком та закінченням служби є відповідно перший день фактичного перебування на цих зборах і останній день цих зборів.

Суб’єктами ряду військових злочинів можуть бути військовополо­нені ворожої армії, військовослужбовці України під час перебування в полоні у ворога.

Не вважаються суб’єктами військових злочинів співробітники органів внутрішніх справ, робітники та службовці військових частин і установ, учні військових ліцеїв.

Підлягають відповідальності за статтями про військові злочини (з посиланням на ст. 27 КК) будь-які особи, які є співучасниками (організаторами, підбурювачами, пособниками) цих злочинів. У де­яких випадках особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Відповідно до безпосереднього об’єкта можуть бути виділені такі групи військових злочинів: 1) проти порядку підлеглості і військової і честі (статті 402-406 КК); 2) проти порядку проходження військової служби (статті 407-409 КК); 3) проти порядку користування військовим майном і його зберігання (статті 410-414 КК); 4) проти порядку екс­плуатації військової техніки (статті 415-417 КК); 5) проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб (статті 418-421 КК); 6) проти встановленого порядку збереження військової таємниці (ст. 422 КК); 7) військові службові злочини (статті 423-426 КК); 8) проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій (статті 427-433 КК); 9) злочини, відповідальність за які передба­чена міжнародними конвенціями (статті 434-435 КК).