§ 3. Зміст договору поставки

Відповідно до ч. 1 ст. 660 проекту ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові на підставі чинного законодавства.

Договір поставки може виконувати роль основного доку­мента, що визначає права та обов'язки сторін, якщо в ньому чітко і повно викладено необхідні умови поставки.

Відповідно до ст. 153 ЦК України договір вважається укла­деним, якщо між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. В дого­ворі обов'язково обумовлюються кількість, номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, відванта-жувальні та платіжні реквізити. У разі відсутності цих умов у договорі він вважається неукпаденим. Щодо інших умов, як, наприклад, про комплектність, порядок розрахунків тощо, то їх може і не бути в конкретному договорі. Проте, якщо на визначенні таких умов у договорі наполягає одна із сторін, вони також набувають значення істотних.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк, більший одного року (довгостроковий договір), або на інший строк, передбачений угодою сторін. Якщо у довгостро­ковому договорі кількість належних до поставки товарів або інші умови договору визначено на рік або на менш тривалий період, у договорі має бути встановлений порядок погоджен­ня цих умов сторонами на наступні періоди до закінчення строку дії договору. У разі відсутності в договорі такого поряд­ку договір визнається укладеним відповідно на один рік або на період, на який погоджено умови договору. При відмові або ухиленні однієї із сторін довгострокового договору від погодження кількості належних до поставки товарів або інших умов на наступні періоди в порядку, встановленому догово­ром, інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про визначення умов поставки товарів на відповідні періоди або про розірвання договору (ст. 744 проекту ЦК).

Кількість належних до поставки товарів визначається у до­говорі на основі замовлення покупця. Для підприємств-по-стачальників найважливіших видів матеріально-технічних ресурсів у разі потреби можуть встановлюватися спеціальні квоти (державне бронювання) на обов'язковий продаж цих ресурсів виконавцям державних замовлень, які мають стра­тегічне значення і пов'язані з підтриманням необхідного рівня обороноздатності країни та її безпеки.

З визначенням кількості належної до поставки продукції тісно пов'язане поняття асортименту. Розподіл товарів за окремими групами та співвідношення їх і становлять асорти­мент. Він обумовлюється або в самому договорі, або у специ­фікації, яка додається до договору і є його невід'ємною час­тиною. Якщо йдеться про поставку продукції, замість терміна "асортимент" іноді вживається рівнозначний йому термін "но­менклатура". Розрізняють асортимент груповий і розгорну­тий. Груповий асортимент — це співвідношення більш-менш значних груп певної продукції, обумовленої в договорі. Роз­горнутий (або внутрішньогруповий) асортимент — це харак­теристика в договорі окремих груп належної до поставки про­дукції детальнішими показниками (за артикулами, фасонами, моделями, розмірами тощо).

Розгорнута номенклатура (асортимент) належної до по­ставки продукції визначається в договорі на основі замовлен­ня покупця. Постачальник повинен задовольняти обгрунто­вані вимоги покупця за номенклатурою, якщо вони відпові­дають спеціалізації та профілю постачальника. Якщо в ході виконання договору постачальник допускає відхилення від погодженого асортименту, то діє таке правило: поставлена продукція однієї назви, що входить в асортимент, не зарахо­вується у покриття недопоставки продукції іншої назви, крім випадків, коли поставку здійснено з попередньої згоди покуп­ця або останній прийняв продукцію для використання.

Однією з істотних умов договору, яка характеризує пред­мет поставки з точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням; є умова щодо якості продукції. Якість продукції — це сукупність властивостей і характе­ристик, які відображають рівень новизни, надійність, довго­вічність,  економічність  продукції і  зумовлюють її здатність задовольняти відповідно до свого призначення потреби споживачів.

Згідно з Положенням про поставки продукції (п. 39) та По­ложенням про поставки товарів (п. 32) продукція і товари мають відповідати за якістю стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості продукції, або зразкам (еталонам). Декретом Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10 травня 1993 р. визначено, що нормативні вимоги щодо якості встановлюють­ся такими видами нормативних документів із стандартизації: а) державними стандартами України; б) галузевими стандар­тами; в) стандартами науково-технічних та інженерних това­риств і спілок; г) технічними умовами; д) стандартами під­приємств. У договірі на поставку продукції потрібно зазна­чати посилання на нормативні документи, що пройшли дер­жавну реєстрацію, за якими поставлятиметься продукція.

Договір може передбачати більш високі вимоги щодо якості продукції порівняно з нормативними документами. Це дає змогу своєчасно врахувати зрослі вимоги споживачів. Виго­товлювач (постачальник) засвідчує якість продукції відповід­ним документом, який надсилається покупцеві разом з про­дукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими правила­ми чи договором.

З метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього середо­вища, сприяння споживачеві в компетентному виборі продук­ції проводиться обов'язкова (щодо певних видів продукції) або добровільна сертифікація. Продукція, що імпортується та підлягає обов'язковій сертифікації на території України, повинна супроводжуватися сертифікатом, який підтверджує відповідність її обов'язковим вимогам нормативних документів.

У справі забезпечення належної якості, надійності та довговічності продукції, призначеної для тривалого користу­вання або зберігання, важливе місце належить гарантійним строкам. За ст. 250 ЦК України гарантійний строк — це передбачений стандартом, технічними умовами або догово­ром триваліший, порівняно із загальними строками якісної перевірки, строк для виявлення покупцем недоліків поставле­ної продукції. На вимогу покупця постачальник повинен без­платно виправити недоліки, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити продукцію доброякісною, або повернути сплачену за неї суму, якщо не доведе, що недоліки виникли внаслідок порушення покупцем правил користування продук­цією або зберігання її.

Дещо інше розуміння гарантійного строку випливає зі зміс­ту ст. 704 проекту ЦК. Товари, які продавець зобов'язаний передати покупцеві, мають відповідати умовам договору або певним обов'язковим вимогам у момент їх передання покуп­цеві, якщо інший момент визначення відповідності товарів цим вимогам не передбачений договором, і в межах розум­ного строку мають бути придатними для мети, з якою товари такого роду звичайно використовуються.

Коли договором або законом, іншими правовими актами передбачено надання продавцем гаранти якості товарів, про­давець зобов'язаний передати покупцеві товари, що мають відповідати зазначеним вимогам протягом певного періоду часу, встановленого договором або законом чи іншими пра­вовими актами (гарантійного строку). Гарантія якості товару поширюється і на всі комплектуючі вироби, якщо інше не передбачено договором.

Отже, якщо за ст. 250 ЦК України гарантійний строк озна­чає строк для встановлення покупцем у належному порядку недоліків у поставленій продукції з наступним пред'явленням до постачальника відповідних вимог, то за ст. 704 проекту ЦК він означає гарантування постачальником (продавцем) про­тягом певного часу відповідності товарів певним вимогам, зазначеним у договорі або нормативних документах. Слід відзначити, що і в юридичній літературі немає єдності думок щодо сутності гарантійного строку¹. Мабуть, правильно було б розглядати гарантійний строк як строк дії гарантійного зобо­в'язання, яке є додатковим до основного зобов'язання по­ставки і зміст якого становлять права та обов'язки щодо га­рантування постачальником протягом цього строку відповід­ності товарів певним вимогам і можливості виявлення у цей строк у товарах недоліків з наступним пред'явленням до постачальника претензійних вимог.

Відповідно до ст. 705 проекту ЦК України гарантійний строк починав спливати з моменту передання товарів покупцеві, якщо інше не передбачено договором. Якщо покупець по­збавлений можливості використовувати товар, щодо якого договором встановлено гарантійний строк, за обставин, що залежать від продавця, гарантійний строк не спливає до усу­нення відповідних обставин продавцем. Якщо інше не перед­бачено договором, гарантійний строк подовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватись через вияв­лені в ньому недоліки, за умови вчасного повідомлення про­давця про ці недоліки товару. Гарантійний строк на комплек­туючі вироби вважається рівним гарантійному строкові на основний виріб і починає спливати одночасно з гарантійним строком на основний виріб. При заміні товару (комплектую­чого виробу) неналежної якості на товар, що відповідає умо­вам договору, гарантійний строк на нього починає спливати заново.

За чинним законодавством про поставки, гарантійний строк на товари обчислюється з дня продажу виробу через роздрібну торговельну мережу, а на продукцію — з дня вве­дення виробів в експлуатацію, але не пізніше 6 місяців для діючих і 9 місяців для тих підприємств, цю будуються. На вироби, що їх використовують на підприємствах із сезонним характером робіт, і на запасні частини гарантійний строк встановлюється не більше року з дня надходження їх на під­приємства, якщо інше не передбачено стандартами, техніч­ними умовами або договором.

Сторони можуть визначати гарантійні строки у договорі, якщо вони не передбачені нормативними документами, і навіть подовжувати вже встановлені гарантійні строки.

Відповідно до статей 706 і 707 проекту ЦК України законом, іншими правовими актами, стандартами або іншими обов'яз­ковими правилами може бути визначений строк, по закін­ченні якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строки придатності).

Товар, на який встановлено строк придатності, продавець повинен передати покупцеві з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до закінчення строку придатності. Строк придатності визначається періодом часу, який  обчислюється з дня  виготовлення товару і  протягом якого він придатний для використання, або терміном (датою), до настання якого товар придатний для використання.

Характеристика предмета договору поставки іноді пов'яза­на з визначенням комплектності продукції. Додержання умо­ви про комплектність поставки має надзвичайно важливе значення у справі своєчасного і раціонального використання машин, устаткування, в освоєнні нових виробничих потуж­ностей, бо поставлений без якихось складових частин агрегат осідає у споживача "мертвим" вантажем.

Продукція має поставлятися комплектно, відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Якщо комплектність не визначена цими документами, вона в разі потреби обумовлюється договором. У договорі може бути передбачено поставку продукції з додатковими до комплекту виробами або без окремих непотрібних покупцеві виробів, що входять до комплекту (ст. 251 ЦК).

До найважливіших умов договору поставки цивільне зако­нодавство відносить строки поставки. В літературі та договір­но-арбітражній практиці прийнято поділяти ці строки на за­гальні та окремі (часткові). Загальний строк поставки збі­гається по суті із строком дії договору. Якщо загальний строк поставки є відрізком часу, протягом якого постачальник повинен здійснити поставку усієї передбаченої договором кількості продукції, то окремі строки визначають поставку продукції частинами, окремими партіями у межах строку дії договору. Питання про встановлення окремих строків постав­ки передане на розсуд сторін. Строки або періоди поставки (квартальні, місячні, декадні тощо) встановлюються в догово­рі з урахуванням безперебійного постачання покупців, забез­печення ритмічності поставки та особливостей виробництва.

Відповідно до ст. 745 проекту ЦК України у разі, якщо сто­ронами передбачено поставку товарів протягом строку дії до­говору окремими партіями, але строки поставки окремих партій (періоди поставки) у ньому не визначені, то товари мають поставлятися рівномірними партіями помісячно, оскільки інше не випливає із закону, інших правових актів, звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання. Поряд із визначенням періодів поставки в договорі може бути вста­новлений графік поставки товарів (декадний, добовий, пого­динний тощо). Дострокова поставка товарів може здійснюва­тися за згодою  покупця.  Товари,  поставлені достроково  і прийняті покупцем, зараховують у рахунок кількості товарів, які належать до поставки в наступному періоді.

Істотною умовою договору поставки є ціна. Від цін та обся­гу поставки залежить загальна сума договору. Ціни на продукцію, а також на тару й упаковку встановлюють у поряд­ку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до вимог стандартів, технічних умов або дого­вору постачальник повинен маркувати продукцію, яку він виготовляє. Крім того, на упаковці або безпосередньо на самій продукції слід проставляти знаки для товарів, за­реєстровані у встановленому порядку. Щоб забезпечити схоронність продукції при перевезенні або зберіганні, її треба поставляти у належній тарі чи упаковці. Вимоги щодо якості тари й упаковки визначаються стандартами, технічними умо­вами або договором. Тара, пакувальні і в'язальні матеріали багаторазового використання, засоби пакетування, спеціалі­зовані контейнери підлягають поверненню постачальникові або здачі тарозбиральним організаціям. Крім розглянутих умов, у договорі можуть обумовлюватися порядок відванта­ження, доставки і здачі продукції покупцеві, порядок розра­хунків та інші умови поставки.