§ 3. Пропозиція грошей. Грошовий мультиплікатор

Пропозиція грошей у найбільш загальному розумінні є процесом створення додаткових платіжних коштів, які надходять до каналів го­тівкового і безготівкового обігу.

Пропозицію грошей (MS) як економічний показник становлять готівка поза банківською системою (С) і депозити в банках (D), які економічні агенти за потреби можуть використати для операцій:

Механізмом пропозиції грошей є їх емісія. Основними емітента­ми є:

1)   центральний банк країни, якому належить монопольне право випуску в обіг банківських білетів;

2)   казначейство, що емітує в основному монети і дрібнокупюрні паперово-грошові знаки;

3)   комерційні банки, які здійснюють депозитно-чекову емісію в безготівковій формі шляхом відкриття і збільшення поточних рахун­ків.

Причому, на відміну від інших фінансових інститутів, саме комер­ційні банки не просто «друкують», а «створюють» гроші, збільшуючи їх пропозицію. Процес емісії платіжних коштів у межах системи ко­мерційних банків називається кредитною мультиплікацією. Його слід розглянути детальніше.

Сучасні комерційні банки в будь-якій країні використовують свої депозити таким чином: частину зберігають на власних рахунках у центральному банку як обов’язкові резерви (R), мінімальні розміри (норму) яких встановлює центральний банк у процентах для різних категорій рахунків вкладників; решту коштів надають у вигляді по­зик.

Припустимо, що депозити комерційного банку № 1 (КБ-1) зросли на 100 грошових одиниць (г. о.). Якщо норма обов’язкових резервів становить, скажімо, 20 %, то з цих 100 г. о. 20 опиняться на поточному рахунку комерційного банку в центральному банку, а решта, тобто 80 г. о., почнуть «працювати» і будуть надані у формі кредиту фірм і № 1 (Ф-1). У процесі розрахунків з фірмою № 2 (Ф-2) 80 г. о. надійдуть на її розрахунковий рахунок у комерційному банку № 2 (КБ-2), який, у свою чергу, 20 % надходжень (16 г. о.) «зарезервує» в центральному банку, а на інші 64 г. о. надасть кредит фірмі № 3 (Ф-3). Отже, 80 г. о. дали :рошовому обігу додаткові 64 г. о. Далі ці 64 г. о. «створять» ще 51,2 г. о. і так далі. Як бачимо, у сфері кредитно-грошових відносин діє механізм мультиплікатора (рис. 18.4).

Неважко підрахувати і додаткову пропозицію грошей, яка виникає внаслідок відкриття нових депозитів:

де D — початковий вклад за вирахуванням обов’язкових резервів, rr — норма обов’язкових резервів у процентах. Коефіцієнт 1/rr нази­вається банківським мультиплікатором, або мультиплікатором грошової експансії. Він означає максимальну кількість нових кредит­них грошей, яка може бути створена 1 г. о. понад обов’язкові резерви за даної їх норми. У нашому прикладі rr = 20 %, звідси: 1/rr = 5, тобто Я0 г. о. створюють Я0 х 5 = 400 г. о. у грошовому обігу країни.

Більш загальна модель пропозиції грошей будується з урахуванням політики центрального банку, а також можливого відтоку частини грошей із депозитів у готівку. У цьому разі використовуються поняття «грошова база» і «грошовий мультиплікатор».

Грошову базу (МВ), або резервні гроші (гроші підвищеної сили), створюють готівка поза банківською системою і резерви комерційних банків, які зберігаються в центральному банку. Готівка, як уже з’ясовано, є безпосереднім компонентом пропозиції грошей. Банківські ж резер­ви впливають на здатність банків створювати нові депозити і збільшу­вати пропозицію грошей:

Відношення пропозиції грошей до грошової бази називається грошовим мультиплікатором, або мультиплікатором грошової бази (m):

Він показує, як змінюється пропозиція грошей при збільшенні грошової бази на одиницю.

З формули грошового мультиплікатора виходить також:

Це означає, що пропозиція грошей безпосередньо залежить від величини грошової бази і грошового мультиплікатора.

У табл. 18.2. показані основні тенденції грошового ринку Укра­їни.

З наведених даних випливає, що пропозиція грошей (С + D) на 1 січня 2007 р. становила 259,407 млрд грн., а грошовий мультипліка­тор (MS/MB) був на рівні 2,67.