Глава 18 Грошовий ринок
Глава 18 Грошовий ринок
§ 1. Грошовий ринок, грошова маса та швидкість обігу грошей
Грошовий ринок не є ринком у традиційному розумінні: тут не «купують» і не «продають» гроші як товар за гроші-еквівалент. Йдеться про співвідношення попиту і пропозиції грошей, яке виникає внаслідок взаємодії центрального банку країни з комерційними банками, а також взаємодії самих комерційних банків та інших фінансово-кредитних інститутів.
Для з’ясування сутності грошового ринку слід насамперед сформувати уявлення про грошову масу та швидкість обігу грошей.
Гроші — це будь-який вид фінансових активів (платіжних засобів), включаючи «банківські гроші», властивістю яких є висока ліквідність, тобто здатність швидко перетворюватися на готівку.
Сукупний обсяг купівельних і платіжних коштів, що обслуговують господарський оборот і належать приватним особам, фірмам і державі, є грошовою масою країни. Для її вимірювання обчислюють грошові агрегати: М0, М1, М2, М3 і L.
М0 — це готівка поза банківською системою.
М1 включає М0, залишки на поточних рахунках (депозити до запитання) у національній валюті та деякі інші елементи (наприклад, дорожні чеки). В Україні еквівалентом поточних депозитів вважаються розрахункові рахунки підприємств.
М2 складається з М1, сум на безчекових ощадних рахунках і окремих строкових вкладах у комерційних банках, а також деяких інших компонентів. В Україні до інших компонентів належать кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій, кошти Держстраху та валютні заощадження.
М3 утворюється з М2 і коштів на великих строкових депозитах в установах банківської системи. В Україні М3 = М2 + кошти клієнтів за страховими операціями банків (у довірчому управлінні банків) та цінні папери власного боргу банків.
В окремих країнах, наприклад у США, банківська статистика вирізняє також агрегат L, який обчислюється шляхом додавання до М3 низки елементів ринку цінних паперів (ощадних облігацій, короткострокових зобов’язань Міністерства фінансів, облігацій державних внутрішніх позик, комерційних паперів тощо). Вважається, що саме агрегат L повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні.
Показник грошової маси М1 — це гроші у вузькому розумінні, або «активні гроші»: його компоненти можуть бути невідкладно витрачені, а кошти безпосередньо використані як засіб обігу. Активи, що входять до М3 за мінусом М1, розглядаються як «майже гроші», «пасивні гроші», тобто гроші в широкому розумінні. Як засіб обігу вони не використовуються, однак виконують функцію засобу нагромадження вартості і приносять своїм власникам проценти. За певних умов вони можуть стати «активними грошима».
Зміни обсягу грошової маси можуть бути результатом як збільшення кількості грошей в обігу, так і прискорення їхнього обігу.
Швидкість обігу грошей — це кількість оборотів за рік, що в середньому здійснює одна грошова одиниця загальної грошової маси М3 на придбання товарів і послуг. Обчислюються два основні показники швидкості грошового обігу:
1) за оборотністю грошей у кругообороті доходів — шляхом ділення ВНП (ВВП) на середню величину грошової маси за певний період часу;
2) за оборотністю грошей у платіжному обороті — шляхом ділення суми коштів, переказаних з банківських поточних рахунків, на середню величину грошової маси.
На швидкість обігу грошей впливають: тривалі і кон’юнктурні фактори; розміри і кількість дійсних оборотів; темпи економічного зростання; рівень організації торгівлі і збуту товарів у країні; технічні умови ринку; рівень розвитку кредитної системи і безготівкових розрахунків; стан ринку цінних паперів; густота населення та інші фактори.
Важливим аналітичним показником ринку грошей є відношення наявної грошової маси (М3) до обсягу номінального ВВП, або рівень монетизації економіки (коефіцієнт Маршалла). Цей показник є оберненим щодо швидкості обігу М3 і разом з нею характеризує загальний стан економіки країни.
Наприклад, якщо в 1992 р. рівень монетизації ВВП України становив 27,2 % при швидкості обігу грошової маси (до 1995 р. обліковувалася М2) в 3,67 разу за рік, то в 1996 р. (на час проведення грошової реформи і введення в обіг гривні) рівень монетизації ВВП знизився до 10,0 %, а швидкість обігу грошей, навпаки, зросла до 10,0 разів за рік, тобто більше ніж у 2,7 разу. Це було негативним наслідком широкої бартеризації економічних зв’язків, значної доларизації економічного обороту, постійного прискорення обігу грошей.
У подальший період рівень монетизації економіки постійно зростав, а швидкість обігу грошей відповідно скорочувалася (табл. 18.1).
У механізмі функціонування грошового ринку вирізняють попит, пропозицію і ціну (альтернативну вартість) грошей.