Глава 8 Конкуренція в ринковій економіці PDF Печать
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 
Учебные материалы - Основи економічної теорії ( Л.С. Шевченко )

Глава 8 Конкуренція в ринковій економіці

 

§ 1. Конкуренція, її сутність та основні функції в ринковій економіці

Характеристика ринкового економічного середовища буде непов­ною, якщо не розглянути таку суттєву економічну закономірність, як конкуренція. Ринок — це організаційна структура, в якій існує певний порядок. Силою, якою упорядковуються взаємовідносини між вироб­никами та споживачами, є конкуренція.

Конкуренція в перекладі з латинської мови означає «зіштовхува­тися» чи «стикатися». У ринковій економіці конкуренція — це супер­ництво, боротьба між виробниками товарів та послуг за кращі, еконо­мічно вигідні умови виробництва та реалізації продукту. Таке визна­чення конкуренції панувало в класичній та неокласичній теорії. Ці теорії розглядали конкуренцію як незалежну поведінку економічних агентів, які прагнули установити контроль на ринку. Спочатку тлума­чення конкуренції як поведінки було пов’язане із суперництвом серед продавців та покупців за вигідні умови купівлі чи продажу товарів, що відбувалося без змови. Тобто велика кількість економічних суб’єктів не давала змоги вступати їм у змову. Ці умови збігалися з ринком до­сконалої, тобто необмеженої (чистої), конкуренції. Але вже неокласи­ки почали розглядати конкуренцію як раціональну поведінку, яка ви­никає в умовах суперництва та боротьби економічних агентів за об­межені блага (ресурси, товари чи гроші). Обмеженість ресурсів спричиняє раціональну поведінку виробників, які повинні робити ви­бір між конкуруючими цілями їх використання. Водночас споживачі мають вибір між конкуруючими напрямами використання грошей, що змушує продавців вступати в конкурентну боротьбу за гроші спожи­вачів.

Визначення конкуренції як поведінки в ХХ ст. доповнюється струк­турною концепцією, основний зміст якої пов’язаний не з боротьбою, а з аналізом структури ринку, тобто тих умов, які на ньому панують. У цьому разі конкуренція безпосередньо вже не визначається як бо­ротьба. Найважливішого значення набувають визначення моделі чи будови ринку, в межах якої проявляється особлива конкурентна пове­дінка економічних агентів. Законом України «Про захист економічної конкуренції» (2001) остання визначається як змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого спожива­чі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Існування двох концепцій конкуренції дає змогу розглядати її в кількох аспектах. Передусім, з точки зору особливих умов функціону­вання ринку, тобто так званої структури ринку. Залежно від таких рис, як: кількість фірм, що діють на ринку, їх вплив на ціни, характер про­дукту, що виробляється, доступ до ринкової інформації, особливості вступу та виходу з ринку, своєрідність принципів підприємництва, — конкуренцію слід розділяти на досконалу і недосконалу.

Конкуренцію також можна розглядати як спосіб боротьби, який залежить від сфери суперництва. Так, існує конкуренція внутрішньо­галузева і міжгалузева. Перша форма конкуренції сприяє встановлен­ню ринкових цін на однорідну продукцію, друга форма призводить до переливання капіталів із однієї галузі (де менша норма прибутку) до іншої (де можна отримати більшу норму прибутку). Боротьба між під­приємцями може відбуватися по-різному. Предметна конкуренція означає суперництво на ринку конкретних видів продукції та послуг різних фірм-виробників (наприклад, виробництво спортивного взуття, яке не має суттєвих якісних відмін). Видова конкуренція — це бороть­ба однорідних видів продукту подібного споживання, але з різними характеристиками (спортивне взуття з різними якісними характерис­тиками — шкіряне, штучне, різноманітні види кросівок та ін.). Функ­ціональна конкуренція має місце, коли різні товари задовольняють однакову потребу чи мають однакове призначення (наприклад, вироб­ництво товарів для відпочинку — велосипедів, лиж, скайтів та ін.).

Залежно від механізму боротьби чи суперництва розрізняють ці­нову та нецінову конкуренцію. Цінова конкуренція визначає активну роль ціни для досягнення кращих економічних умов виробництва, реалізації та завоювання ринку. Використання цінового механізму включає систему різноманітних цінових знижок, різноманітні методи цінової дискримінації. Нецінова конкуренція передбачає використання технічних переваг, надійності, дизайну та інших характеристик про­дукту, різноманітних послуг для споживача, надання йому позики для придбання необхідних товарів.

У самому механізмі конкуренції треба розрізняти цивілізовані та нецивілізовані методи. Нецивілізована конкуренція (боротьба) побудо­вана на застосуванні жорстоких, руйнівних методів, які націлені на знищення конкурентів (війна цін, вбивства, погрози та ін.). Цивілізо­вана конкуренція буває добросовісною (краща якість продукту, роз­ширення мережі обслуговування споживачів, широке використання реклами тощо). Недобросовісна конкуренція визначається Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (1996) як будь- які дії, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності і передбачають такі методи, як економіч­не, технологічне та фінансове шпигунство, підробка продукції відомої фірми, використання її торговельної марки, махінації з діловими зві­тами, підкуп кращих фахівців та ін.

Усі розглянуті аспекти конкуренції взаємопов’язані і у своїй сукуп­ності формують конкурентне середовище, яке виконує важливі функ­ції в ринковій економіці.

Функція регулювання вимагає виготовляти ті товари чи послуги, які необхідні споживачеві. Тому фактори виробництва під впливом цін прямують в ті галузі, де формуються більш сприятливі умови для одержання прибутку.

Розподільча функція дає змогу розподіляти доходи серед підпри­ємств та фірм залежно від результатів їхньої діяльності. Водночас конкуренція розподіляє виробництво на певні пропорції (галузеві, між­галузеві), сприяє переливу капіталу між сферами виробництва.

Функція мотивування означає, що підприємець повинен роз­раховувати не тільки на отримання прибутку, але й передбачати ризик своєї діяльності. Це дві межі, які визначають характер під­приємницької діяльності. Всі підприємці поділяються на тих, хто ставиться до ризику негативно (вони орієнтуються на традиційні види діяльності), нейтрально (вони спроможні до більш ризикова­них видів діяльності) та позитивно (для них існують переваги в розвитку інноваційних видів діяльності, або вони можуть перейти до незаконних дій).

Стимулююча функція примушує виробників розширяти вигідні сфери виробництва, збільшувати накопичення та ін. Забезпечуючи нагромадження капіталу, конкуренція поволі сприяє появі монополізму, такого особливого економічного явища, яке підриває і руйнує саму конкуренцію.

Конкурентне середовище потребує особливих форм підприєм­ницької діяльності (класичної чи інноваційної, одноособових чи спільних форм), а також різноманітних форм економічної поведінки фірм (їх ставлення до реклами, цінової стратегії, інновацій, конку­рентів та ін.).

Дослідження закономірностей конкуренції треба починати з аналі­зу типів конкурентних ринків.