Глава 6 Товарне виробництво. Теорії вартості і грошей - § 2. Товарна форма продукту праці PDF Печать
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 
Учебные материалы - Основи економічної теорії ( Л.С. Шевченко )

§ 2. Товарна форма продукту праці

У процесі людської діяльності виробляються блага — те, що міс­тить позитивний, корисний ефект, або продукт праці, що задовольняє людські потреби. Блага бувають:

матеріальними, тобто такими, що мають речове вираження і є дара­ми природи (земля, повітря, вода, клімат) або продуктами виробництва (одяг, продукти харчування, житло, споруди, машини, верстати та ін.);

нематеріальними — такими, що впливають на розвиток здібностей людини, її стан здоров’я, зовнішній вигляд, задоволення духовних, культурних, освітніх чи наукових потреб (освіта, наука, охорона здоров’я, мистецтво та ін.).

Блага (продукти) як результат людської праці в умовах товарного виробництва (обміну) існують у формі товарів і послуг.

Товар — це специфічне економічне благо, вироблене для обміну й здатне задовольняти потреби людини й суспільства.

Послуга — це корисний ефект діяльності живої праці, який не має речової форми. Споживання послуги можливе з моменту її надання (вироблення), але послугу неможливо накопичити. Послуга набуває товарної форми за допомогою обміну, купівлі-продажу.

Економічна наука на кожному з етапів свого становлення й розви­тку намагалася визначити основні властивості товару, зокрема такі складні і фундаментальні економічні поняття, як споживна вартість, мінова вартість, вартість, корисність, гранична корисність, цінність товару й послуги. Відповідно до своїх наукових позицій щодо катего­рій, принципів, законів та теорій товарно-грошових відносин, видатні вчені світу об’єднувалися в наукові школи, формували цілі напрями розвитку економічної науки.

Так, представники класичної політичної економії (У. Петті, Б. Франклін, А. Сміт, Д. Рікардо) та марксизму (К. Маркс, Ф. Енгельс) сформулювали і розвинули теорію трудової вартості.

Інші автори (Р. Торренс, Н. Сеніор, Дж. Мілль, Ж. Б. Сей і Ф. Бас- тіа) в основу вартості, мінової вартості і цін ставили витрати факто­рів виробництва.

Такі вчені, як У. С. Джевонс, К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Л. Вальрас, акцентували увагу на цінності товару, яка визначається мірою корисності результату праці. Вони ввели в науковий обіг по­няття корисність, гранична корисність, цінність. Ці категорії вони розглядали як судження економічної людини про важливість наявних товарів (благ) для підтримання життя, задоволення людських потреб.

У ХХ ст. Е. Бернштейн, П. Струве, М. Туган-Барановський, А. Мар- шалл, Дж. Кларк, П. Самуельсон, О. Шик та інші об’єднали всі ці поняття в єдину систему взаємопов’язаних категорій товарно-оціночних відносин.

Отож, відповідно до класичної економічної теорії, товар (послуга) має насамперед дві об’єктивні, не залежні від оцінок конкретних інди­відів, властивості (сторони): споживну вартість і мінову вартість.

Споживна вартість відбиває якісну сторону товару і означає його здатність задовольняти потреби не самого виробника, а покупців (спо­живачів).

Мінова вартість — це здатність товару обмінюватися на інші товари в певних кількісних пропорціях, що визначає кількісну сторону цінності товару. Складність пізнання сутності мінової вартості товарів полягає саме в знаходженні таких пропорцій обміну.

Мінова вартість є формою вияву вартості. Вартість визначає за­трати суспільно необхідної праці на виробництво товару. Вона порів­нює витрати людської праці, факторів і умов виробництва товарів і послуг, якими люди в певній пропорції обмінюються. Але фактори й умови виробництва також є результатами праці людей, тому головним суттєвим елементом при визначенні величини вартості товару стають суспільно необхідні витрати простої, абстрактної праці, які вимірю­ються робочим часом при її середній інтенсивності.

При цьому проста праця не потребує спеціальної кваліфікації або підготовки; складна праця, навпаки, вимагає попередньої спеціальної підготовки працівника (інженери, лікарі, юристи, які мають вчений ступінь бакалаврів або магістрів). Для визначення мінової вартості товар (послуга) як результат складної праці зводиться до простої праці через ринкові відносини купівлі-продажу, що називається редукцією праці.

Конкретна праця працівника витрачається в доцільній, корисній фор­мі (токар, хлібороб, будівельник), створює певну споживну вартість.

Одночасно працівник витрачає свої здібності, внутрішні енерге­тичні ресурси (фізичні й розумові сили, знання) взагалі, що визнача­ється як кількість абстрактної праці, яка лежить в основі величини вартості товару.

Вартість, таким чином, є тим спільним, що знаходить вияв у міно­вому співвідношенні товарів, тобто робить їх співставними.

Неокласична теорія (маржиналізм) виокремлює такі властивості товару, як корисність і цінність.

Корисність товару — це суб’єктивне сприйняття споживачем здатності товару бути потрібним людям, давати їм певне задоволення. Ця здатність реалізується тільки в тому разі, якщо товар є економічним товаром, тобто перебуває в розпорядженні людей в обмеженій кілько­сті. Тоді остання одиниця товару обмеженої кількості матиме визна­чення граничної корисності. Якщо запас товару досить значний і не є дефіцитним, гранична корисність останньої одиниці товару дорівню­ватиме нулю. Що менше товару в розпорядженні людей, то вищою є гранична корисність останньої одиниці товару в конкретному наборі.

Цінність товару є суб’єктивним сприйняттям споживачем вартості товару і виявляється у згоді людини обміняти певний товар на певну кількість інших благ або грошей. Вона визначається граничною або найменшою корисністю товару в конкретному його запасі. Цінність товару зростатиме в міру зростання граничної корисності товару і, на­впаки, зменшуватиметься, якщо гранична корисність товару зменшуєть­ся. Цінність мають лише кількісно обмежені блага (товари, послуги).

Особливістю теорії маржиналізму, як бачимо, є те, що кожна лю­дина при обміні суб’єктивно визначає для себе корисність та цінність того чи іншого товару. Тому властивості товару з точки зору цієї теорії дістали визначення суб’єктивних характеристик товару.

Споживна вартість і корисність відображають якісну сторону влас­тивостей товару, а мінова вартість та цінність — кількісну сторону. Отже, товар — це кількісно-якісна цілісність, у якій закладено діа­лектичну суперечність. Вона виявляється у процесі обміну.