§ 4. Особливості становлення інституціонального середовища України

Актуальним питанням сучасних економічних перетворень в Укра­їні є вибір сценаріїв трансформаційного розвитку. Велика група за­рубіжних економістів провела дослідження, фінансування якого здій­снював Всесвітній банк, щоб визначити, які саме фактори найбільш впливають на розвиток економіки, передусім на валовий дохід на душу населення. Було виявлено, що розвиток країн залежить не від кількос­ті ресурсів, які є в тієї чи іншої країни. Часом країни, позбавлені при­родних ресурсів, розвиваються краще тих країн, які мають такі ресур­си. З’ясувалося, що вплив чинників, які звичайно відносять до еконо­мічної політики: рівень інфляції, збирання податків, відкритість для зовнішньої торгівлі, — дуже незначний. Набагато більше впливають правила, які діють у країні: влада закону, ризик експропріації, загроза дефолту і недотримання урядом своїх контрактних зобов’язань, рівень корупції, якість бюрократії. Те, що пов’язано з правилами, впливає у два рази відчутніше, ніж те, що пов’язано з раціональною економічною по­літикою. Країна, яка має погану економічну політику, але просту, ясну і міцну систему правил, розвивається суттєво краще, ніж країна, де уряд проводить мудру економічну політику. Це все свідчить про необхідність зосередити увагу на інституційному облаштуванні економіки.

Інституційні зміни завжди відбуваються внаслідок об’єктивних технологічних та економічних процесів (передусім, упровадження прогресивних технологій та появи нових ринків чи їх сегментів), у зв’язку з чим стають неефективними попередні способи взаємозв’язків суб’єктів економіки, які замінюються на нові. Наприклад, нові вироб­ничі технології потребують великих розмірів капіталу, власники яких об’єднуються в акціонерні товариства, в результаті чого виникає по­треба в ринку цінних паперів та інститутів, що його обслуговують.

Існують дві моделі інституціоналізації як процесу закріплення у відносинах між індивідами певних правил і норм та збільшення частоти їх використання. Перший — це еволюційний процес формування інсти­тутів, коли вони з’являються відповідно до історичного розвитку країни. За еволюційною теорією неефективні інститути з часом відмирають, а ефективні — виживають і тому відбувається поступовий розвиток більш ефективних форм економічної організації. Другий — революційний про­цес формування — полягає в тому, що інститути імпортуються (транс­плантуються чи копіюються) з іншого інституціонального середовища. Відмінності між двома моделями знаходять свій вияв не тільки у змісті здійснених реформ, але й у тому, як швидко вони будуть проведені. Якість інституціоналізації залежить від зростання кількості індивідів, які використовують цей інститут, від усвідомлення необхідності й пере­ваг дотримання певного набору правил.

Сучасний етап інституціоналізації української економіки має пев­ні закономірності. Розглянемо їх більш детально.

1.  Інституційні зміни, що відбуваються в економіці, мають певні особливості, однією із яких є те, що спочатку з’являються неформаль­ні інститути, які протягом певного часу замінюються формальними нормами. Причому формальні норми можна змінювати досить швидко шляхом прийняття чи скасування необхідних законів. Вони існувати­муть і впливатимуть на розвиток суспільства тривалий час, тоді як неформальні обмеження (традиції, звичаї, менталітет) неможливо змінити чи ліквідувати за один день. A це значить, що формальні нор­ми, які не відповідають довготривалим інститутам, не матимуть мож­ливості ефективно впливати на економічний розвиток. У нашому суспільстві люди більше довіряють неформальним, ніж правовим формам регулювання своїх відносин, що призводить до правового нігілізму. Сьогодні в Україні ми можемо спостерігати, як суттєво не­формальні традиційні форми людських взаємовідносин впливають на економіку, прикладом чого може бути хабарництво. Воно стало націо­нальною особливістю функціонування економіки, «добровільною» традиційною формою плати чиновникам, свого роду індивідуальною винагородою за ризик прийняття рішення. За даними експертів Світо­вого банку, від 2 до 2,5 відсотка прибутку українських підприємств йдуть на хабарництво. Багато в чому причиною такого явища є істо­ричний процес відчуження людини від держави, яка не сприймається багатьма як організація, що покликана захищати інтереси людей.

2.  Суттєве значення для сучасного процесу інституціоналізації має таке явище, яке дістало назву аномія (від фр. anomie — відсутність закону). Аномію треба розглядати не тільки як відсутність законів, а й як заперечення (неприйняття з різних причин) норм з боку людей. Таким чином, з одного боку ми маємо суб’єктивний аспект явища, а з другого — об’єктивний. Але обидва вони перебувають у взаємозв’язку. Проте ставлення до різних аспектів аномії міняє орієнтири практичної діяльності з інституціоналізації суспільства. Одна справа, коли за­кони є, але населення — з різних причин — не прагне їх дотримувати, і зовсім інша, коли суспільство — в особі виконавчої або законодавчої влади — не створило ефективні закони або ж вони не діють. Прикладом аномії може бути психологічне неприйняття певними верствами на­селення приватної власності, оскільки остання за часів існування со­ціалістичного суспільства сприймалася як негативне явище. Що біль­ше нормативних актів і що вищий рівень їх суперечностей і нижчий ступінь виконання, то більш розвинутою стає аномія. Проявом аномії є прийняття великої кількості нормативних актів і безперервний процес їх перегляду, внесення доповнень та змін. Важливим критерієм аномії є зростання економічної злочинності.

3.  Важливою рисою сучасного процесу становлення інститутів є на­явність інституційних пасток, тобто існування неефективних норм, що не відповідають об’єктивним реаліям, але які набули стійкого характеру. Інституційні пастки виникають в разі неузгодженості інтересів різних груп економічних суб’єктів, а також невідповідності між довготерміновими та короткостроковими інтересами. Прикладом такої інституційної пастки є проведення приватизації, яка за своїм економічним змістом означала про­цес первісного нагромадження капіталу (отже, виражала інтереси заро­джуваної буржуазії), але здійснювалася неадекватними інститутами со­ціалістичного характеру — безкоштовно, рівноправно для всіх громадян, з перевагами інтересів трудового колективу. Ця суперечність призводила до необхідності постійно змінювати орієнтири приватизації, яка значною мірою деформувала приватну власність.

4. Характерною ознакою інституційних перетворень трансформа­ційного типу є наявність інституційних пустот, тобто інституційного простору, в якому відсутні належні інституційні утворення (правила, норми, закони, установи і т. ін.) для узгодження професійної, комер­ційної або конкурентної поведінки. Вони виникають внаслідок інсти­туційної недобудованості системи. Можна навести приклад з інвести­ційними компаніями, які вкладають кошти на ринку нерухомості. Відсутність необхідних інститутів контролю та регламентування при­звела до заповнення інституційних пустот інституційними сурогатами (недобросовісними фондами та трастами), що призвело, у свою чергу, до порушення нормального функціонування інституційного механізму довіри і його суттєвих деформацій, наслідки яких ще довго впливати­муть на поведінку багатьох громадян. Кошти, які потекли у відкриту інституційну пустоту, було значною мірою розкрадено.

Інституціоналізація економіки здійснюється постійно, оскільки відбуваються постійні зміни як в об’єктивних відносинах, так і у сві­домості людей. Кожний сегмент ринкової економіки наповнюється своїми інститутами. Що краще будуть пізнані ці процеси, то ефектив­нішими стануть інститути (правила, норми, закони).

Запитання для самоконтролю

1. Наведіть визначення інститутів.

2.  Що таке формальний та неформальний інститути?

3.  Які функції виконують інститути?

4.  У чому полягає економічний зміст власності?

5.  Що таке специфікація прав власності?

6.  У чому полягає розвивання прав власності?

7.  Чим різняться між собою континентальна та англосаксонська концепції прав власності?

8.  Яким чином правова форма власності впливає на економіч­ний зміст?

9.  Що таке інституційна структура і які ієрархічні зв’язки вона встановлює?

10. Що є основою побудови інституційної структури?

11. Як відбувається субординація взаємовідносин у інституцій- ній структурі?

12. Якими є особливості інституціоналізації економіки України в сучасних умовах?