Печать
PDF

Глава 4 Інститути і право власності - § 3. Інституційна структура економіки

Posted in Учебные материалы - Основи економічної теорії ( Л.С. Шевченко )

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

§ 3. Інституційна структура економіки

В економічній теорії існують два поняття, що характеризують інституційні процеси: «інституційна структура» та «інституційне се­редовище». Ці поняття близькі за значенням, але їх не можна ототож­нювати. Інституційне середовище — це сукупність усіх формальних і неформальних організацій і правил, які визначають межі людської діяльності. Інституційна структура — це певний упорядкований спосіб поєднання (і взаємодії) окремого індивіда через систему інсти- туційних угод із інституційним середовищем. В інституційній струк­турі економіки відбувається зв’язок людини з державою і приватною економікою через ті чи інші форми організації, інститутів, що визна­чають обмеження для поведінки суб’єктів, які формуються в межах тієї або іншої системи координації господарської діяльності. У загаль­ному вигляді інституційна структура запропонована О. Уільямсоном (рис. 4.1).

Інституційна структура відбиває ієрархічний характер взаємодії правил, притаманних суспільству й економіці.

Розглянемо взаємозв’язок між рівнями інституційної структури.

Вплив індивідів на інституційні угоди. В основі інституційної структури перебуває індивід із сукупністю всіх своїх звичок, умовно- гей, менталітетом тощо. Для того щоб існувати, індивіди повинні входити в певні взаємозв’язки. Одні зв’язки формуються у сім’ї, що в економічному розумінні стає домогосподарством. Інші взаємозв’язки пов’язані із організацією господарської діяльності, що відбувається у фірмі. У тому й другому випадку між індивідами укладаються інститу- ційніугоди. Оскільки інституційні угоди є добровільними домовленос­тями, переваги й інтереси індивідів мають вирішальну роль у виникнен­ні (створенні) тих чи інших інституційних угод (звісно, в межах, визна­чених інституційним середовищем). У сім’ї це можуть бути оформлені чи неоформлені шлюбні угоди чи контракти. Навіть обов’язки між по­дружжям є формою неформальної угоди. Тим самим індивіди формують різні форми інституційних угод. На рівні фірми інституційні угоди ста­ють ще більш різноманітними. Це статути внутрішньої діяльності, до­говори з клієнтами, контракти з робітниками, навіть сплата податку є інституційною угодою між фірмою і державою.

 

Вплив індивідів на інституційне середовище. Індивіди впливають на інституційне середовище різними способами. По-перше, індивіди мають свої інстинктивні природні звички, які поступово оформлюють­ся в соціальні інститути, що потрапляють в інституціональне середови­ще. По-друге, індивіди беруть участь у виборах законодавчих органів держави та місцевих органів влади, що приймають закони. А по-третє, цей вплив здійснюється через укладення інституційних угод, які по­трапляють в інституційне середовище.

Вплив інституційних угод на індивідуальну поведінку. Якщо інсти- туційні угоди виникли, вони формують у індивідів обов’язки з їх до­тримання, навіть якщо ці угоди були укладені добровільно. Коли ж в економіці трапляються непередбачувані обставини, які змінюють си­туацію прийняття рішення, тоді виконання укладеної угоди може стати невигідним для однієї сторони, а розрив контракту призведе до збитків одного із контрагентів. За цих умов виникає потреба в меха­нізмах примушування виконання угоди та покарання за її невиконання. За будь-якого розкладу цей елемент інституційної структури запобігає виникненню суттєвих збитків для економіки в цілому.

Взаємовплив інституційних угод. Зміст цього типу взаємовідносин багатогранний. З одного боку, інституційні угоди можуть оформлюва­тися у вигляді різноманітних фірм, організацій, спілок, товариств. Зрозуміло, що між ними виникають різні взаємозв’язки як формаль­ного, так і неформального характеру. Наприклад, картельні угоди (неформальні домовленості про розподіл ринків) призводять до ви­никнення бар’єрів, що змінюють ринкову структуру. З другого боку, інституційні державні угоди (вони набувають форми законів, нор­мативних актів) зумовлюють приватні контракти, впливають на їх типи і характер.

Вплив інституційнихугод на інституційне середовище. Простішим прикладом такого впливу може бути наявність інституту лобіювання, який виникає тоді, коли певні інституційні угоди забезпечують від­чутні вигоди своїм учасникам. Для збереження й збільшення одержу­ваних вигод зацікавлені суб’єкти починають впливати на законодавчий процес, щоб домогтися ухвалення закону, що закріплює одержувані переваги шляхом формалізації попередньої приватної угоди.

Вплив інституційного середовища на інституційні угоди. Зміст такого зв’язку полягає в тому, що інституційні угоди укладаються згідно із сукупністю всіх правил і норм, що включені в інституційне середовище. Якщо тип інституційної угоди заборонений загальними правилами, то витрати індивідів, які вирішили все ж таки її укласти, зростають (бо додаються, наприклад, витрати на приховування інфор­мації); від такої угоди зменшуються також очікувані вигоди, оскільки знижується ймовірність досягнення успіху.

Вплив інституційного середовища на індивідуальну поведінку. Така дія знаходить свій вияв в основоположних правилах, які діють безпо­середньо, наприклад через закони, що є обов’язковими до виконання кожним індивідом, і за допомогою інституційних угод, що також фор­муються під впливом інституційного середовища.

Не всі з розглянутих взаємодій вивчено економічною теорією од­наковою мірою. Разом із тим описана схема є корисним засобом для системного уявлення про взаємодії інститутів та їхній вплив на інди­відуальну поведінку суб’єктів.