Глава 4 Інститути і право власності - § 3. Інституційна структура економіки
§ 3. Інституційна структура економіки
В економічній теорії існують два поняття, що характеризують інституційні процеси: «інституційна структура» та «інституційне середовище». Ці поняття близькі за значенням, але їх не можна ототожнювати. Інституційне середовище — це сукупність усіх формальних і неформальних організацій і правил, які визначають межі людської діяльності. Інституційна структура — це певний упорядкований спосіб поєднання (і взаємодії) окремого індивіда через систему інсти- туційних угод із інституційним середовищем. В інституційній структурі економіки відбувається зв’язок людини з державою і приватною економікою через ті чи інші форми організації, інститутів, що визначають обмеження для поведінки суб’єктів, які формуються в межах тієї або іншої системи координації господарської діяльності. У загальному вигляді інституційна структура запропонована О. Уільямсоном (рис. 4.1).
Інституційна структура відбиває ієрархічний характер взаємодії правил, притаманних суспільству й економіці.
Розглянемо взаємозв’язок між рівнями інституційної структури.
Вплив індивідів на інституційні угоди. В основі інституційної структури перебуває індивід із сукупністю всіх своїх звичок, умовно- гей, менталітетом тощо. Для того щоб існувати, індивіди повинні входити в певні взаємозв’язки. Одні зв’язки формуються у сім’ї, що в економічному розумінні стає домогосподарством. Інші взаємозв’язки пов’язані із організацією господарської діяльності, що відбувається у фірмі. У тому й другому випадку між індивідами укладаються інститу- ційніугоди. Оскільки інституційні угоди є добровільними домовленостями, переваги й інтереси індивідів мають вирішальну роль у виникненні (створенні) тих чи інших інституційних угод (звісно, в межах, визначених інституційним середовищем). У сім’ї це можуть бути оформлені чи неоформлені шлюбні угоди чи контракти. Навіть обов’язки між подружжям є формою неформальної угоди. Тим самим індивіди формують різні форми інституційних угод. На рівні фірми інституційні угоди стають ще більш різноманітними. Це статути внутрішньої діяльності, договори з клієнтами, контракти з робітниками, навіть сплата податку є інституційною угодою між фірмою і державою.
Вплив індивідів на інституційне середовище. Індивіди впливають на інституційне середовище різними способами. По-перше, індивіди мають свої інстинктивні природні звички, які поступово оформлюються в соціальні інститути, що потрапляють в інституціональне середовище. По-друге, індивіди беруть участь у виборах законодавчих органів держави та місцевих органів влади, що приймають закони. А по-третє, цей вплив здійснюється через укладення інституційних угод, які потрапляють в інституційне середовище.
Вплив інституційних угод на індивідуальну поведінку. Якщо інсти- туційні угоди виникли, вони формують у індивідів обов’язки з їх дотримання, навіть якщо ці угоди були укладені добровільно. Коли ж в економіці трапляються непередбачувані обставини, які змінюють ситуацію прийняття рішення, тоді виконання укладеної угоди може стати невигідним для однієї сторони, а розрив контракту призведе до збитків одного із контрагентів. За цих умов виникає потреба в механізмах примушування виконання угоди та покарання за її невиконання. За будь-якого розкладу цей елемент інституційної структури запобігає виникненню суттєвих збитків для економіки в цілому.
Взаємовплив інституційних угод. Зміст цього типу взаємовідносин багатогранний. З одного боку, інституційні угоди можуть оформлюватися у вигляді різноманітних фірм, організацій, спілок, товариств. Зрозуміло, що між ними виникають різні взаємозв’язки як формального, так і неформального характеру. Наприклад, картельні угоди (неформальні домовленості про розподіл ринків) призводять до виникнення бар’єрів, що змінюють ринкову структуру. З другого боку, інституційні державні угоди (вони набувають форми законів, нормативних актів) зумовлюють приватні контракти, впливають на їх типи і характер.
Вплив інституційнихугод на інституційне середовище. Простішим прикладом такого впливу може бути наявність інституту лобіювання, який виникає тоді, коли певні інституційні угоди забезпечують відчутні вигоди своїм учасникам. Для збереження й збільшення одержуваних вигод зацікавлені суб’єкти починають впливати на законодавчий процес, щоб домогтися ухвалення закону, що закріплює одержувані переваги шляхом формалізації попередньої приватної угоди.
Вплив інституційного середовища на інституційні угоди. Зміст такого зв’язку полягає в тому, що інституційні угоди укладаються згідно із сукупністю всіх правил і норм, що включені в інституційне середовище. Якщо тип інституційної угоди заборонений загальними правилами, то витрати індивідів, які вирішили все ж таки її укласти, зростають (бо додаються, наприклад, витрати на приховування інформації); від такої угоди зменшуються також очікувані вигоди, оскільки знижується ймовірність досягнення успіху.
Вплив інституційного середовища на індивідуальну поведінку. Така дія знаходить свій вияв в основоположних правилах, які діють безпосередньо, наприклад через закони, що є обов’язковими до виконання кожним індивідом, і за допомогою інституційних угод, що також формуються під впливом інституційного середовища.
Не всі з розглянутих взаємодій вивчено економічною теорією однаковою мірою. Разом із тим описана схема є корисним засобом для системного уявлення про взаємодії інститутів та їхній вплив на індивідуальну поведінку суб’єктів.