Печать
PDF

Глава 3. Характеристика основних господарських операцій - § 3. Облік праці та заробітної плати

Posted in Учебные материалы - Судова бухгалтерия (В.М.Глібко, О.П.Бущан)

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

 

 

§ 3. Облік праці та заробітної плати


На кожному підприємстві, в галузі, країні загалом повинна існува­ти реальна достовірна інформація про трудомісткість виготовленої продукції та нарахування заробітної плати. Такою інформацією має забезпечувати бухгалтерський облік.

Питання організації оплати праці на підприємствах регулюються За­коном України «Про оплату праці» та іншими нормативними актами.

Основну частину грошових витрат на оплату праці становить за­робітна плата. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, нарахована, як правило, в грошовій формі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівни­кові за виконану ним роботу відповідно до трудового договору.

Загальну суму грошових коштів, що підлягає розподілу між пра­цівниками, називають фондом оплати праці незалежно від джерел фінансування. Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Міністерством статистики України (від 11 грудня 1995 р. № 465/1001), фонд оплати праці складається з основної та додаткової заробітних плат, а також стимулювальних і компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу згідно з нормами праці (годин, виробітку, обслуговування) та службо­вими обов’язками. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та службовців.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад встанов­лені норми, за трудові досягнення, особливі умови праці. Вона включає в себе доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбаче­ні чинним законодавством, премії за виконання виробничих завдань та функцій. Іншими стимулювальними та компенсаційними виплатами є виплати у формі винагороди за результатами праці за рік, премії за спеці­альними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні витрати, не передбачені актами чинного законодавства. До фонду основної заробітної плати входять: заробітна плата, нарахована за виконану роботу згідно із встановленими нормами оплати праці та служ­бовими обов’язками за окремими розцінками, тарифними ставками пра­цівників, а також відповідно до встановлених посадових окладів неза­лежно від форм і систем оплати праці, запроваджених на підприємстві; суми відсоткових або компенсаційних відрахувань залежно від обсягу доходів, одержаних від реалізації продукції; суми авторського гонорару діячам мистецтва, працівникам редакцій газет і журналів, радіо, телеба­чення тощо і оплати праці, нарахованої за ставками авторської винагоро­ди, затвердженими на певному підприємстві.

Фонд додаткової заробітної плати складають: надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством; премії працівникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за результатами виробництва; винагороди (від­соткові надбавки) за вислугу років, стаж роботи (за певною спеціаль­ністю на даному виробництві); оплата праці штатних працівників підприємства за виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду за умови, що розрахунки з пра­цівниками за виконану роботу здійснюються безпосередньо цим під­приємством, тощо.

Інші виплати, що не входять до складу фонду заробітної плати: суми вихідної допомоги, передбаченої законодавством; одноразова допомога та добові, що виплачуються в разі переведення, зарахування та направ­лення на роботу в іншу місцевість; суми, які збереглися за місцем остан­ньої праці замість добових та квартальних за відрядженими працівни­ками; допомога за тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та полога­ми, одноразова допомога в разі народження дитини та ін.

Контроль за правильністю використання фонду заробітної плати в кожному підрозділі підприємства за відображенням усіх витрат із за­робітної плати здійснюється на рахунках бухгалтерського обліку.

Основними показниками праці та заробітної плати, що підлягають обліку, є: кількість працівників; їхні професії, кваліфікація; витрати робочого часу; кількість виготовленої продукції; розмір фонду заро­бітної плати за категоріями працівників та ін.

Ці дані необхідні для визначення таких економічних показників, як рівень забезпечення робочою силою, середній заробіток, рівень продуктивності праці тощо.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконан­ня роботи, професійно-ділових якостей робітника, результатів його праці та діяльності підприємства. Форми та системи оплати праці регулюють заробітну плату.

Основними формами оплати праці є відрядна та погодинна. Техніч­не нормування дає можливість здійснювати оплату праці працівників згідно з її кількістю, складністю, тарифною системою, яка враховує різницю рівнів кваліфікації працівників, а також фактично відпрацьова­ний час, обсяг виготовленої продукції або виконаних робіт чи послуг. Відрядна оплата праці передбачає безпосередню залежність заробітної плати працівників від обсягу виконаної роботи та величини розцінок. Цю форму використовують у разі оплати праці, яка підлягає нормуван­ню. Відрядна оплата праці складається з прямої, прогресивної, акордної та преміальної систем. Вона може бути індивідуальною та бригадною.

Погодинна форма оплати праці встановлює залежність заробітку працівника від відпрацьованого ним часу, облік якого ведеться на під­приємстві. Погодинна форма оплати праці складається з простої по­годинної та погодинної преміальної систем.

Форми та системи оплати праці регулює керівник підприємства. Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати і неоподатковуваного мінімуму.

До складу витрат на оплату праці входять виплати заробітної пла­ти, нараховані згідно з відрядними розцінками, тарифами, ставками та посадовими окладами, які встановлюються залежно від результатів праці, її обсягу та якості, а також стимулювальні та компенсаційні ви­плати відповідно до запроваджених на підприємстві систем премію­вання і форм оплати праці.

На підприємствах застосовують оплату праці за трудовим догово­ром, що укладається між підприємством та працівником для виконан­ня конкретної роботи.

У нових умовах господарювання широко застосовується оплата праці за контрактом. На підставі постанови Кабінету Міністрів Укра­їни від 19 серпня 1994 р. № 170 затверджено Положення про порядок складання контрактів про прийом на роботу працівників, згідно з яким встановлюються порядок складання контракту та його зміст, вирішу­ються питання організації праці за контрактом.

Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюються за допомогою табельного обліку. Під час прийняття на роботу працівникові надаєть­ся табельний номер, а в трудовій книжці робиться запис про його за­рахування на підставі наказу керівника підприємства. У відділі кадрів підприємства відкривається картка особистого обліку працівника, де вказуються необхідні анкетні дані та всі зміни, що відбуваються в його роботі. Бухгалтерія також заповнює на кожного працівника осо­бисту картку.

Облік використання робочого часу ведеться в табелі. Завданнями табельного обліку є контроль за з’явленням на роботу та її вчасним за­кінченням, виявлення причин запізнення та невиходу на роботу, одер­жання даних про фактично відпрацьований час, складання звітності про наявність працівників та їх переміщення, стан трудової дисципліни.

Табельний облік ведеться в такі способи:

—жетонним, з використанням жетонів, на яких проставлено табель­ні номери працівників; на підприємствах їхня кількість дорівнює кількості спискового складу працівників;

—      картковим, з автоматичним відзначенням часу прибуття на робо­ту кожного працівника в його картці;

—      пропускним, працівники здають пропуски під час прибуття на роботу і одержують їх після завершення роботи.

Для забезпечення правильного нарахування заробітної плати необхідні точні відомості про кількість виготовленої продукції або обсяг виконаної роботи, наданих послуг кожним працівником. Робо­ти можуть виконуватись одним працівником або бригадою. На бага­тьох підприємствах широко застосовується бригадний підряд, що є основою обліку вироблення продукції. Використовуються такі сис­теми обліку виробленої продукції: операційна, інвентарна та за кін­цевою операцією. Операційна система обліку виробленої продукції полягає в тому, що обліковується певна операція чи їхня кількість. Як системи обліку за кінцевою операцією, так й інвентарна перед­бачають облік готових виробів, прийнятих відділом технічного контро­лю для здавання до іншої виробничої дільниці. Вони найпоширеніші за бригадної форми оплати праці і передбачають закріплення за гру­пою працівників спільного завдання, колективну відповідальність і оплату за результатами праці. Первинним документом про виробіток є рапорт або відомості виробітку бригади. В них указуються прізви­ща, табельні номери, розряди працівників та кількість відпрацьованих годин.

Заробітна плата нараховується не тільки відповідно до відпрацьо­ваного часу, виконаного обсягу робіт та продукції, а й згідно з чинним законодавством відповідно до інших умов або інших причин, що сто­суються діяльності певного підприємства. Наприклад, операції, перед­бачені технологічним процесом, оплачуються за нарядами на підрядні роботи, а оплата часу простою не з вини працівників оформлюються листом обліку простою. Для оплати виправлення браку продукції ви­писують окремий наряд з позначкою «Виправлення браку».

Нарахування грошової суми плати, призначеної для виплати кож­ному працівникові, здійснюється шляхом нарахування заробітної плати за місяць та утримання з цієї суми необхідних відрахувань. На багатьох підприємствах розрахунки здійснюють у розрахунковій або розрахунково-платіжній відомості, у лівій частині якої зазначається сума нарахованої заробітної плати за видами праці, а в правій — від­рахування із заробітної плати та сума до видачі. Розрахунково- платіжна відомість складається помісячно щодо кожного цеху, допо­міжних служб, дільниць, відділів з групуванням прізвищ працівників за категоріями.

Облік праці та основної заробітної плати працівників здійснюєть­ся на основі первинних і зведених документів, що застосовуються у виробництві.

Головним первинним документом на виробництвах з обліку праці, виробітку та основної заробітної плати є наряд.

Первинними документами доплати працівникові є:

-   доплатний листок у разі, коли з незалежних від працівника при­чин виникають відхилення від встановленого технологічного процесу, що потребує додаткових витрат часу до встановлених нормою;

-   простійний лист, тобто лист на оплату простою не з вини праців­ника;

-   табель, для фіксування фактичного часу нормованої та понад­нормової праці кожного працівника та роботи в нічний час.

Облік заробітної плати в системі рахунків — це синтетичний облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення суми, що нале­жить працівникові, та внесення нарахованої оплати праці на відповід­ні рахунки витрат за статтями та об’єктами калькуляції. Синтетичний рахунок заробітної плати ведеться на двох субрахунках активно- пасивного рахунка № 66 «Розрахунки з оплати праці». За кредитом субрахунка № 661 «Нарахування по заробітній платі» відображається заробітна плата працівників та службовців за звітний місяць; за креди­том субрахунка № 662 «Розрахунки з депонентами» обліковується вчасно не сплачена заробітна плата. За дебетом рахунка № 66 відо­бражуються всі відрахування із заробітної плати, перерахування та виплати. Кредитне сальдо рахунка № 66 показує заборгованість під­приємства працівникам та службовцям за минулий місяць на перше число місяця, наступного за звітним. Видавання заробітної плати вка­зується за дебетом рахунка № 66 «Розрахунки з оплати праці» і креди­том рахунка № 30 «Каса».

Аналітичний облік розрахунків із заробітної плати має стільки рахунків, скільки працівників на підприємстві за списковим складом. Іншими словами, це облік розрахунків з заробітної плати за кожним працівником окремо. Сума всіх нарахувань заробітної плати за кожним аналітичним рахунком має дорівнювати кредитному обігу синтетич­ного рахунка № 66 за місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати для цеху, відділу, підприємства в цілому. Сума всіх відрахувань за аналітичним рахунком має дорівнювати дебету обігу синтетичного рахунка № 66.

Узагальнення слідчої практики свідчить про значне поширення зловживань у сфері нарахування заробітної плати на підприємствах. Отже, вміння аналізувати операції з нарахування і виплати заробітної плати сприяє підвищенню якості вирішення цих питань.