Печать
PDF

Глава 3. Характеристика основних господарських операцій

Posted in Учебные материалы - Судова бухгалтерия (В.М.Глібко, О.П.Бущан)

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Глава 3. Характеристика основних господарських операцій


§ 1. Особливості обліку основних засобів

§ 2. Аналіз обліку матеріалів

§ 3. Облік праці та заробітної плати

§ 4. Специфіка обліку виробництва

§ 5. Облік готової продукції та її реалізації

§ 6. Особливості обліку грошових коштів у касі підприємства та розрахунків

 

 

 

§ 1. Особливості обліку основних засобів


Загальний порядок бухгалтерського обліку основних засобів ви­значається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основ­ні засоби» від 18 травня 2000 р.

До основних засобів належать матеріальні активи, що утримують­ся підприємством з метою їхнього використання в процесі виробництва чи постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік).

Однакові за технічними характеристиками, призначенням і способом використання об’єкти основних засобів можуть бути об’єднані в групи, наприклад: 1) земельні ділянки; 2) капітальні витрати на поліпшення земель; 3) будівлі та споруди; 4) машини та обладнання; 5) транспортні засоби; 6) інструменти, пристрої та інвентар; 7) робочі та продуктивні тварини: 8) багаторічні насадження; 9) інші основні засоби.

Об’єкт основних засобів визнається за актив, якщо існує ймовір­ність того, що підприємство одержуватиме в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єкта, і його вартість може бути достовірно визначено. Наявність достатньої впевненості в тому, що основні засоби втілюють у собі майбутні економічні вигоди для підприємства, потребує підтвердження, що підприємство одержить винагороду в зв’язку з їхнім використанням і погоджується на пов’язаний із цим ризик.

Окремі об’єкти основних засобів можуть бути придбані з метою безпеки чи для охорони довкілля. У цьому разі вони, безпосередньо не втілюючи в собі майбутніх економічних вигод, служать для їх одер­жання від інших активів. Наприклад, підприємство-виробник хімічної продукції з метою додержання вимог охорони довкілля у процесі ви­робництва та зберігання небезпечних хімікатів зобов’язане запрова­джувати необхідні вдосконалення, які визнаватимуться за активи (основні засоби), доти, доки вони підлягають відшкодуванню, адже без них підприємство не зможе виробляти продукцію.

Об’єкт основних засобів не вважається активом, якщо він пере­буває в оперативному чи довірчому управлінні.

Основні засоби відображуються в бухгалтерському обліку за пер­вісною вартістю. Первісна вартість об’єкта основних засобів обчислю­ється за його собівартістю, яку становлять:

-   ціна придбання за відрахуванням будь-яких наданих торговельних скидок;

-   мито;

-   інші податки, які не відшкодовуються підприємству;

-   і нші витрати, безпосередньо пов’язані з їх придбанням (створен­ням) і приведенням до робочого стану.

Докладніше методологічні основи обліку основних засобів (оцінку, амортизацію тощо) викладено в Положенні (стандарті) бухгалтерсько­го обліку 7 «Основні засоби».

Облікована на бухгалтерських рахунках первісна вартість основних засобів, як правило, не змінюється, за такими винятками: переоблад­нання об’єкта (розширення, добудова, модернізація, реконструкція), здійснене в порядку капітального вкладення; переоцінка основних фондів за рішенням Уряду України. Унаслідок переоцінення визнача­ється нова вартість — відновлена, яка потім виконує роль первісної. Але вартість основних засобів постійно зменшується під дією фізичної та моральної зношуваності. Реальна вартість основних засобів на по­точну чи іншу дату характеризується їхньою залишковою вартістю, обчислення якої є необхідним у разі вибуття конкретного об’єкта з підприємства або його переміщення. Залишкову вартість визначають розрахунковим шляхом, виходячи із первісної (відновленої) вартості та суми зношеності.

Для правильної організації обліку основні засоби групують за та­кими ознаками: за призначенням, за використанням, за належністю.

За призначенням основні засоби поділяють на виробничі і неви­робничі. Виробничі засоби функціонують у сфері матеріального ви­робництва, невиробничі ж призначено для соціальних і культурно- побутових потреб.

За використанням основні засоби поділяють на засоби в експлуатації та засоби в запасі. Таку класифікацію основних засобів зумовлено необ­хідністю контролю за їхнім станом і обчисленням амортизації.

За належністю розрізняють власні (належать певному підприємству) та орендовані (перебувають у тимчасовому користуванні) основні засо­би. Перші обліковуються на рахунку 10 «Основні засоби», другі — на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи». Такою організацією обліку усувається можливість неправильного одержання залишків основних засобів у зведених балансах промисловості і народ­ного господарства загалом. Якщо одні й ті самі основні засоби обліко­вуються воднораз у орендатора та орендодавця на рахунку «Основні засоби», це фіктивно збільшує суму основних засобів.

Крім того, основні засоби класифікують за місцем зберігання та їхнім використанням матеріально відповідальними особами, за якими їх закріплено. У цьому зв’язку великої ваги набуває визначення оди­ниці обліку основних засобів.

Під одиницею обліку основних засобів розуміють об’єкт — завер­шений пристрій з усіма приладами та обладнанням, чи конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання самостійних функ­цій, чи комплекс конструктивно об’єднаних предметів, що становлять єдине ціле під час виконання певної роботи. Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного викорис­тання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгал­терському обліку окремим об’єктом основних засобів.

Первинні документи з обліку руху основних засобів. Для зарахуван­ня до складу основних засобів окремих об’єктів, обліку введення їх в експлуатацію складається акт приймання-передавання за формою 03-1 (Ф. № 03-1). Його заповнює приймальна комісія, яка призначається керівником підприємства, по одному примірнику на кожний об’єкт. Якщо одночасно приймаються декілька однотипних об’єктів однакової вартості і упродовж календарного місяця, оформлення приймання таких об’єктів може здійснюватись одним загальним актом приймання- передавання основних засобів. Акт є єдиним первинним бухгалтер­ським документом, в якому вказуються склад комісії, вид об’єкта, його назва, рік побудови або випуску підприємством, додається корот­ка технічна документація щодо певного об’єкта.

Цей акт разом з технічною документацією передається в бухгалте­рію підприємства, яка на підставі цих документів виписує інвентарні картки. Останні реєструються в описі, де зазначаються назва об’єкта і його інвентарний номер. Для обліку основних засобів за місцем їхньої експлуатації складається інвентарний список (Ф. № 03-13). На підпри­ємствах з невеликою кількістю інвентарних об’єктів облік основних засобів може бути організовано в інвентарній книзі або відомості.

Аналітичний пооб’єктний облік основних засобів ведеться бухгал­терією на інвентарних картках. Встановлено декілька типів форм карток: 03-6 — для будівель і споруд; 03-7 — для машин, обладнання, виробничого і господарського інвентаря; 03-9 — групова інвентарна картка із зазначенням у ній інвентарних номерів, наданих кожному об’єкту. Обов’язковими реквізитами карток є: назва, інвентарний номер об’єкта, підприємство-виробник, номер акта, дата приймання, первіс­на вартість, джерело придбання, коротка характеристика.

З основними засобами можливі такі зміни: переміщення в інші цехи, підрозділи; безоплатне передавання (благодійна діяльність, рі­шення Уряду тощо); вибуття внаслідок ліквідації (злам, пошкодження, що не підлягає відновленню, та ін.); реалізація іншим суб’єктам під­приємницької діяльності.

Переміщення об’єкта із одного підрозділу в інші оформлюється накладною на внутрішні переміщення. Безоплатне передавання основ­них засобів оформлюється актом приймання-передавання основних засобів (Ф. 03-1), вибуття — актом ліквідації основних засобів, реалі­зація надлишків основних засобів — видатковою накладною і рахунком- фактурою. Акт приймання-здавання відремонтованих, реконструйова­них та модернізованих об’єктів (Ф. 03-3) застосовується для оформ­лення приймання-передавання основних засобів під час капітального ремонту чи реконструкції.

Первинні документи з обліку амортизації основних засобів. Амор­тизація обчислюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтер­ського обліку 7 «Основні засоби».

Фактичний розмір амортизаційних відрахувань обчислюється для віднесення нарахованої амортизації на витрати. У рахунку діючі основ­ні засоби за даними інвентарних карток на 1 січня звітного року гру­пують у точній відповідності до типової класифікації. У рахунку вка­зуються: група основних засобів, норма амортизації, місячна норма амортизації, код рахунків, на яких обліковується амортизація.

Протягом року цю величину корегують залежно від надходження і вибуття окремих об’єктів основних фондів: амортизаційні відраху­вання збільшуються на відповідну величину, починаючи з початку місяця, наступного за введенням (надходженням) об’єкта в експлуата­цію, або зменшуються, починаючи з місяця, наступного за ліквідацією, внаслідок продажу чи передавання об’єкта основних засобів.

Амортизаційні відрахування за машинами, обладнанням, транс­портними засобами здійснюються до повного погашення первісної вартості, після чого нарахування припиняється. Амортизація нарахо­вується на всі засоби, наявні в експлуатації, ремонті, запасі.

Синтетичний облік основних засобів. Цей облік обчислюється для обліку наявності і руху основних засобів; з цією метою передбачено рахунок 10 «Основні засоби». Приймання на рахунок основних засобів на державних торговельних підприємствах відображується бухгалтер­ськими записами: Д-т рах. 10 «Основні засоби» і К-т рах. 40 «Статут­ний капітал».

Якщо основні засоби знаходилися в експлуатації, то сума їхньої зношеності проводиться в рахунках: Д-т рах. 40 «Статутний капітал» і К-т рах. 13 «Знос необоротних активів».

В акціонерних, спільних підприємствах, товариствах з обмеженою відповідальністю в статті «Статутний капітал» можна обліковувати основні засоби, що надійшли, лише в тому разі, якщо їхня вартість є внеском одного із власників — засновників підприємства в його ста­тутний капітал.

Об’єкти основних засобів, що знаходилися в експлуатації, відо­бражують на рахунку 10 за вартістю їхнього придбання, не збільшую­чи ціну на суму раніше нарахованої зношеності. Одночасно в обліку вказується, за рахунок яких джерел придбано основні засоби.

Результат від вибуття основних засобів переноситься з рахунку 40 на фінансовий результат діяльності підприємства — на рахунок 742 «Доход від реалізації необоротних активів». Сума витрат від вибуття майна визначається як величина недоамортизованої частини первісної вартості об’єкта (якщо вона списується раніше від закінчення строку служби) плюс витрати за вибуттям і мінус надходження від вибуття за ціною можливого використання на інші ціни.

Підприємства щомісячно здійснюють облік амортизації та зношен­ня основних засобів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтер­ського обліку 7 «Основні засоби».