Печать
PDF

Глава 3. Характеристика основних господарських операцій - § 2. Аналіз обліку матеріалів

Posted in Учебные материалы - Судова бухгалтерия (В.М.Глібко, О.П.Бущан)

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

 

 

§ 2. Аналіз обліку матеріалів


Матеріали разом із сировиною, комплектуючими виробами та ін­шими матеріальними цінностями, призначені для виробництва про­дукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб, належать до виробничих запасів, які у свою чергу обліковуються разом з готовою продукцією, товарами та іншими матеріальними цінностями як запаси.

Специфічна особливість матеріалів полягає в тому, що в процесі виробництва вони використовуються повністю, тому для кожного но­вого процесу виробництва їх треба повністю замінювати новими.

Виробничий процес вимагає постійного забезпечення підприємства необхідними матеріальними цінностями.

У собівартості виробничої продукції питома вага витрат матеріалів становить приблизно 50 %, а у деяких галузях промисловості (напри­клад, хімічній, текстильній, харчовій) сягає 80-85 %. Тому питання обліку виробничих запасів у межах норм, передбачених потребами підприємства, має велике значення.

Бухгалтерський облік покликаний забезпечувати контроль за за­лишками, надходженням та витратами матеріалів на складі, що є важ­ливою умовою зберігання власності підприємства.

На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне при­значення залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробни­цтва. За призначенням матеріали поділяють на такі види: сировина та основні матеріали — це предмети праці, які входять до складу про­дукції, що виготовляється, і є основою (наприклад, метал для вироб­ництва приладів тощо); допоміжні матеріали — це такі, що додаються до основних для надання їм певних якостей (фарби для тканини), або такі, що використовуються в процесі виробництва (мастильні матері­али) чи в обслуговуванні процесу виробництва (бланки обліку, елек­тричні лампи тощо); паливо, яке належить до допоміжних матеріалів, але виділяється в обліку в зв’язку з його великою питомою вагою в народному господарстві; тара, призначена для пакування продукції (пляшки, ящики, пакети, мішки тощо); запасні частини (окремі части­ни машин, устаткування, транспортних засобів, призначені для ремон­ту, заміни зношених частин тощо); комплектувальні вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва.

Важливою умовою належної організації обліку матеріалів є роз­роблення їх номенклатури. На підприємствах кожна група матеріалів може складатися із сотень і тисяч найменувань, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів та з метою сприяння оперативній роботі, плануванню і бухгалтерському обліку практикується детальне групування матеріалів — класифікація переліку найменувань окремих видів матеріалів за певною ознакою. Матеріали поділяють на групи (кольорові метали, чорні метали тощо), кожну групу — на підгрупи (чорні метали: прокат, мартенівська, легована сталь тощо). У межах кожної підгрупи матеріали у свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а також за розміром. За кожним найменуванням, сор­том, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, який про­ставляється на всіх документах, пов’язаних з обліком матеріалів.

На кожному документі, що фіксує надходження або витрату мате­ріалів, обов’язково вказується не тільки найменування матеріалу, а і його номенклатурний номер.

Одним із важливих чинників належної організації обліку матеріа­лів є попереднє розроблення норми запасу матеріалів за кожним но­менклатурним номером та норми витрат певного виду матеріалів на визначений вид виробленої продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за їх належним використанням у виробництві.

Отже, чітка організація обліку виробничих запасів передбачає: на­лежну організацію складського господарства; виконання інструкції з обліку матеріалів; правильне групування (класифікацію) матеріалів; розроблення номенклатури матеріалів, норм їхнього запасу та витрат.

Документальне оформлення надходження матеріалів на склад та видавання їх зі складу. Матеріальні, сировинні, паливні ресурси належать до важливіших на підприємстві, тому документальне оформ­лення їх надходження, наявності та витрачання є відповідальним процесом, покликаним забезпечувати необхідну інформацію для об­ліку, контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

Головними типовими документами оприбутковування матеріалів є товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, акти приймання тощо. Матеріали, що надходять до складу, ретельно перевіряються, встановлюється відповідність їхньої якості, кількості, асортименту умовам постачання та супровідним документам. У разі відсутності розходжень матеріали приймаються. Існують два варіанти оформлен­ня надходження: 1) позначка безпосередньо на документі постачаль­ника; 2) прибутковий ордер. У першому випадку на одному примірни­ку документа постачальника, який підписує матеріально відповідаль­на особа, ставиться штамп про приймання. Прибуткові ордери вико­ристовують для кількісно-сумарного обліку матеріалів, що надходять від постачальника або після перероблення.

За наявності розбіжностей щодо якості або кількості матеріалів, які надійшли, у супровідних документах постачальника, а також стосовно матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складається акт при­ймання матеріалів, який є підставою для оприбутковування фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер у цьому разі не заповнюється. При надходженні вантажу до складу без документів відділ постачання пише наказ складу про приймання вантажу без документів. Завідувач складу передає наказ разом із прибутковими ордерами до бухгалтерії.

На практиці виробничі запаси іноді надходять до складу без рахун­ків постачальника. Такі поставки називають невідфактурованими. Бухгалтерія зобов’язана організувати окремий облік рахунків на ці матеріали та вжити заходів щодо вчасного одержання рахунків від по­стачальника.

До складу можуть надходити матеріали із своїх цехів: продукція власного виробництва і надмірно одержані чи невикористані матеріали, а також матеріали, одержані внаслідок ліквідації основних засобів, мало­цінних та швидкозношуваних предметів, браку виробництва, відходів. Ці матеріали оприбутковують на складі за допомогою накладних, оформ­люваних матеріально відповідальною особою складу (цеху), яка здає цінності, у двох примірниках, один з яких залишається для складу (цеху), звідки вибувають матеріальні цінності, і є підставою для їх списання, а другий передається до складу (цеху), куди надходять цінності.

Видавання матеріалів для внутрішньогосподарських потреб оформ­люється згідно з вимогами, що становлять єдність розпорядчого та виправдувального документів. Багаторазове відпускання тих самих матеріалів можна оформлювати лімітно-забірними картками, які по­єднують у собі розпорядні документи, що містять ліміт (обмежену кількість) видавання, та нагромаджувальний виправдувальний доку­мент, який підтверджує багаторазове відпускання матеріалів зі складу в рахунок ліміту. Лімітно-забірні картки заповнюються планово- виробничим відділом напередодні місяця оформлення матеріалу та візуються відділом постачання.

У лімітно-забірних картках указується місячне відпускання кон­кретному цеху матеріалів певного номенклатурного номера.

Лімітно-забірні картки оформлюються у двох примірниках до по­чатку місяця: один передається цеху-споживачу, другий — складу.

Лімітно-забірні картки реєструються відділом постачання в реєстрі, копія якого після видавання карток передається в бухгалтерію для контролю за своєчасним здаванням лімітно-забірних карток.

Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад оформлю­ється накладною.

У відділі постачання підприємства-покупця ведеться внутрішньо­господарський облік виконання договорів постачальниками та покупця­ми матеріалів. У цьому разі запроваджується спеціальний журнал об­ліку надходжень вантажів, в якому відділ постачання зобов’язаний:

-   зареєструвати всі документи щодо вантажів, які надходять;

-   перевірити відповідність цих документів постачальника договору;

-   передати уповноваженій особі розпорядження на одержання та доставлення вантажу (в разі надходження матеріалів залізницею або водним шляхом);

-   передати первинні документи в бухгалтерію або фінансовий відділ.

Облік матеріалів на складі. Складський облік — це сортовий,

кількісний технічний облік матеріалів, який здійснюється на складі з допомогою карток за формою № М-12. Картки складського обліку від­криваються в бухгалтерії та видаються під розписку в реєстрі, де вказуються дата видавання, кількість карток, їхній реєстраційний номер та міститься підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному ви­разі) ведуть матеріально відповідальні особи на підставі певних до­кументів, виданих у день здійснення операції.

Складський облік матеріалів є важливим чинником контролю за збереженням матеріальних цінностей підприємства. Він організується за видами об’єктів, що зберігаються, місцем зберігання та кількістю матеріальних цінностей. У разі необхідності складський облік здій­снюється за партіями надходження матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей надається номенклатурний номер, який повторюється в усіх первинних документах.

Сутність аналітичного обліку виробничих запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними но­мерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об’єкти обліку відображуються за їхньою кількістю (у визначених одиницях виміру) та сумою вартості (за запровадженою системою оцінки).

Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів; місцем їх зберігання матеріально відповідальними особами; синтетичними ра­хунками бухгалтерського обліку; субрахунками.

Згідно із запровадженим на підприємстві групуванням матеріаль­них цінностей дані аналітичних рахунків узагальнюються в оборотних відомостях.

Аналітичний бухгалтерський облік використовують на рахунках для контролю за зберіганням та рухом матеріальних цінностей, їхньої оцінки, зіставлення з даними складського обліку, а також для підтвер­дження підсумків інвентаризації.

Синтетичний облік надходження та використання виробничих запасів. Документи, що надійшли зі складів до бухгалтерії, перевіря­ються як щодо належного їх оформлення, так і за змістом відображених у них операцій.

Прибуткові ордери звіряють з рахунками, які до них належать, транспортними документами, актами приймання тощо. Лімітні картки, що надходять зі складу, зіставляються з іншою документацією, якою можуть бути: від цехів-споживачів — накладні на передавання мате­ріалів, що надаються зі складів; від відправників — також накладні; від одержувачів — лімітні картки та вимоги, що фіксуються в реєстрах видавання, тощо.

Після цього документи таксують за допомогою машин: зазначені в них матеріали оцінюються за твердими обліковими цінами.

За кожним реєстром зданих документів після їхнього таксування підраховують обороти надходження або витрати матеріалів за номен­клатурними групами.

Для обліку надходження та використання матеріалів застосовують синтетичні рахунки: 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні предмети та ті, що швидко зношуються».