§ 4. Нагляд за додержанням законодавства про освіту

Перевірка додержання законодавства про освіту проводиться прокурором в органах державного управління освітою (ст. 11 Закону “Про освіту”), у тому числі в місцевих органах державної виконавчої влади та органах місцевого самоврядування і підпорядкованих їм органах управління освітою, а також органах позавідомчого контролю.
Можливе проведення перевірок в центрах зайнятості населення, а також органах позавідомчого контролю (СЕС, фінвідділі, органі внутрішніх справ, відділі з обліку і розподілу житлових та нежитлових приміщень), безпосередньо в учбово-виховному закладі. При перевірці прокурор з’ясовує такі основні питання в органах місцевого самоврядування і місцевих державних адміністраціях:
- чи забезпечується в районі (місті) правовий та соціальний захист молоді, яка не досягла 18 років, чи створені необхідні умови для її всебічного соціального становлення та розвитку перш за все для одержання освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки; охорони її здоров’я (ст. 6 Декларації “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні”);чи виділяються у місцевому бюджеті цільові кошти на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних та фінансових ресурсів підприємств та організацій; чи створено спеціальний фонд, чи розроблено та затверджено виконкомом положення про місцевий державний молодіжний фонд (ст. 8 Декларації, ст. 5 Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”); перевіряється законність використання коштів фонду;
- чи встановлюють органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не нижче визначених Міністерством освіти і науки мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є у комунальній власності, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;
- чи забезпечується розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування;
- чи здійснюється соціальний захист працівників освіти, дітей учнівської і студентської молоді; чи створюються умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
- чи організовано облік дітей дошкільного та шкільного віку, чи контролюється виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти;
- чи вирішуються питання, пов’язані з опікою і піклуванням над неповнолітніми, які залишилися без піклування батьків, дітьми-сиротами, чи здійснюється захист їх прав, надання їм матеріальної та іншої допомоги;
- чи створено належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів.
Для цього у відділі земельних ресурсів виконкому, державної адміністрації слід ознайомитися з земельним кадастром міста (району), в якому є характеристика земель населених пунктів за рівнем їх забезпечення соціальною інфраструктурою (Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 12.01.93 р. № 15) та з’ясувати з врахуванням норм містобудування забезпечення рівня насиченості населених пунктів, мікрорайонів об’єктами соціальної інфраструктури (школи, спортивні майданчики, стадіони, палаци культури, кінотеатри, палаци молоді таін.). Окремо слід виділити т.з. “спальні мікрорайони”, порівняти ці відомості з рівнем правопорушень серед неповнолітніх та молоді:
- чи забезпечуються вимоги закону щодо недопущення ліквідації, неперепрофілювання, відчудження дитячих оздоровчих і позашкільних закладів;
- чи забезпечується у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому дітей шкільного віку, учнів та педагогічних працівників;
- чи організовано професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів;
- чи визначаються потреби, обсяги і розробляються пропозиції щодо державного замовлення та підготовки робітничих кадрів для регіону;
- чи розроблено і як реалізуються програма та заходи щодо профілактики серед молоді пияцтва та наркоманії, а також популяризації та утвердження здорового способу життя (ст. 32 Основ законодавства України про охорону здоров’я); чи є факти продажу в комерційних кіосках та розповсюдження в відео- та кінотеатрах кіно-, відеопродукції, яка не пройшла державного ліцензування, пропагує насильство, порнографію, жорстокість (див. “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, “Про загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 pp.”, “Про захист суспільної моралі”, “Про освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”, “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”; Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затверджене постановою КМУ від 17.08.98 р. № 1315).
Наявність таких фактів свідчить про відсутність боротьби за здоровий спосіб життя в районі (місті):
- чи забезпечується координація дій педагогічних, виробничих колективів, сім’ї, громадськості з питань навчання та виховання дітей;
- чи визначено потреби, розроблено пропозиції щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, чи укладено договори на їх підготовку;
- чи здійснюється контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестації закладів освіти, що перебувають у комунальній власності.
У зв’язку з цим слід ознайомитися з рішеннями про реєстрацію статутів навчальних закладів та із статутами і з’ясувати, чи відповідають вони вимогам п. 9 ст. 18 Закону України “Про освіту”, Положенню про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою КМУ від 14.06.2000 p., Положенню про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів, затвердженого постановою КМУ від 05.04.94 p.;
- чи забезпечуються державні стандарти освіти (ст. 15 Закону України “Про освіту”, постанова КМУ від 29.08.2003 p., якою затверджені Порядок ліцензування освітніх послуг та Положення про Державну акредитаційну комісію, Інструкція про організацію та діяльність ліцею, затверджена наказом Міносвіти від 20.07.95 р. № 217, таін.);
- чи виконується положення про неприпустимість ліквідації, припинення діяльності без поважних причин або використання не за призначенням дитячих інтернатних, дошкільних та позашкільних закладів; про неприпустимість приватизації об’єктів освіти, які фінансуються з бюджету, а також їх підрозділів, які технологічно пов’язані з учбовим процесом (ст. 5 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств ”); про приватизацію відомчих об’єктів освіти тільки за умови збереження освітнього призначення (п. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”); розпорядження Президента України від 29.12.94 р. “Про заходи щодо попередження перепрофілювання дошкільних та середніх загальноосвітніх учбово-виховних закладів” в частині повернення місцевими радами, їх виконавчими органами попереднього статусу закладам, які перепрофільовані або здані в оренду;
- чи визначено порядок безоплатного або пільгового користування об’єктами спорту, культури та ін. (ч. 2 ст. 39 Закону України “Про освіту”);
- чи виконуються вимоги законодавства про працевлаштування працездатної молоді (п. 2 ст. 7 Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”); про надання першого робочого місця на строк не менш ніж 2 роки після закінчення або припинення навчання у середніх загальноосвітніх, учбово-виховних та вищих навчальних закладах (ст. 5 Закону України “Про зайнятість населення”); чи визначено перелік підприємств та організацій для працевлаштування неповнолітніх та молоді, бронювання робочих місць, чи мали місце факти відмови у працевлаштуванні; чи надаються пільги з оподаткування для підприємств та організацій, які створюють робочі місця для неповнолітніх та молоді;
- чи здійснюється контроль за правильністю утворення та використання фондів загального обов’язкового навчання (ч. 2 ст. 63 Закону України “Про освіту”) — утворюються при загальноосвітніх закладах для надання матеріальної допомоги учням, їх оздоровлення, проведення культурних заходів, інших передбачених законодавством витрат; утворюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі, не меншому трьох відсотків від витрат на утримання шкіл, а також за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, інших джерел.
Встановивши, що відрахування у цей фонд місцевими радами не здійснювалося, прокурор повинен вимагати у приписі створення відповідного фонду та розподілу його коштів між загальноосвітніми школами, а також перевірити додержання порядку витрат коштів фонду та їх цільове використання (ч. 2 ст. 53 Закону України “Про освіту”, Положення про загальноосвітній навчальний заклад).
У відділі (управлінні) освітою прокурор знайомиться з наказами, розпорядженнями, телефонограмами, матеріалами засідань, конференцій, актами ревізій, матеріалами перевірок шкіл, із заявами та скаргами громадян, які містять відомості про порушення законодавства про освіту, та з’ясовує такі основні питання:
- чи розробляє відділ пропозиції щодо нормативів бюджетних асигнувань на утримання закладів освіти комунальної форми власності та соціального захисту учасників навчального процесу;
- чи здійснюється контроль за дотриманням актів законодавства з питань освіти, забезпеченням закладами освіти державних вимог щодо змісту, рівня та обсягу дошкільної, позашкільної, загальної, середньої та професійно-технічної освіти незалежно від їх підпорядкування і форм власності;
- як організований облік дітей дошкільного та шкільного віку, які підлягають навчанню у загальноосвітніх учбово-виховних закладах; які вживаються заходи щодо забезпечення молоді права на отримання повної загальної середньої освіти (ч. 2 ст. 35 Закону України “Про освіту”);
- як здійснюється контроль за додержанням законодавства про освіту, зокрема, про демократизацію управління освітою, про права та обов’язки учасників навчально-виховного процесу, про навчання, про профілактику правопорушень серед учнів шкіл (із лікувальних закладів витребувати дані про травматизм серед учнів шкіл, у тому числі під час трудового навчання та виробничої практики; ознайомитися з актами розслідування нещасних випадків; матеріалами перевірок СЕС про здорові та безпечні умови навчання та ін.);
- чи здійснюється спільно з органами охорони здоров’я контроль за охороною здоров’я дітей і організацією оздоровчих заходів, створенням безпечних умов навчання та праці учасників навчально-виховного процесу;
- як організована позашкільна освіта та виховання (ст.ст. 38, 39 Закону України “Про освіту”);
- чи проводиться районна (міська) конференція педагогічних працівників; рішення яких питань віднесено до її компетенції, законність прийнятих рішень (ст. 16 Закону України “Про освіту”).
У середній загальноосвітній школі прокурор знайомиться зі статутом школи (п. 6 ст. 18 Закону України “Про освіту”), з колективною угодою, з наказами, протоколами засідань педагогічної ради, загальних зборів (конференції) колективу закладу освіти, конференції учасників освітнього процесу та іншими документами і з’ясовує такі основні питання:
Додержання вимог законодавства про демократизацію управління освітою.
У відповідності зі ст. 10 Закону України “Про освіту” для управління освітою створюється система державних органів управління та органів громадського самоврядування; до останніх, зокрема, відносяться загальні збори (конференція) колективу закладу освіти, яка може об’єднувати учасників навчально-виховного процесу, спеціалістів певного професійного спрямування. Самоврядування закладів освіти передбачає їх право на: самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної та фінансово-господарської діяльності; участь у формуванні планів прийому учнів; визначення змісту компонента освіти, що надається закладом освіти понад визначений державою обсяг; прийняття на роботу педагогічних, інженерно-педагогічних та інших працівників, а також фахівців з інших держав, у тому числі за контрактами; самостійне використання усіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису у межах встановленого фонду заробітної плати; здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров’я, охорони праці в закладах освіти (ст. 17 Закону України “Про освіту”).
Положенням про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженим постановою КМУ від 14.06.2000 p., передбачено, що вищим органом громадського самоврядування є загальні збори (конференція) колективу закладу освіти. Делегати загальних зборів (конференції) з правом вирішального голосу обираються від таких трьох категорій: працівники закладу освіти — зборами трудового колективу; учні закладу освіти II—III ступенів — класними зборами; батьки, представники громадськості — класними батьківськими зборами. Кожна категорія обирає однакову кількість своїх представників, строк повноважень яких визначається статутом. Загальні збори (конференція) правомочні, якщо в їх роботі бере участь не менше ніж половина делегатів кожної з трьох категорій, рішення приймається простою більшістю голосів присутніх. Загальні збори скликаються не рідше ніж один раз на рік.
До числа повноважень загальних зборів відносяться: прийняття статуту навчального закладу, вибори ради навчального закладу. Рада навчального закладу у присутності батьків (осіб, які їх замінюють) розглядає пропозиції педагогічної ради про виключення учня з навчального закладу та за наявності підстав порушує клопотання перед директором школи про його подальше навчання у відповідному класі; разом з батьками (особами, які їх замінюють) бере участь у розгляді в державних та громадських організаціях питань, які стосуються їх інтересів; приймає рішення про нагородження учнів Похвальним листом “За відмінні успіхи у навчанні”, Похвальною грамотою “За особливі успіхи у вивченні окремих предметів”, про нагородження золотою медаллю “За особливі успіхи у навчанні”, срібною медаллю “За успіхи у навчанні”; організує громадський контроль за харчуванням та медичним обслуговуванням учнів; контролює використання бюджетних коштів; розподіляє кошти фонду загального обов’язкового навчання; узгоджує умови оренди приміщень, споруд, обладнання та ін., створення в закладі освіти підприємницьких структур тощо.
У зв’язку з цим прокурору слід з’ясувати, чи скликаються загальні збори (конференція) колективу навчального закладу, чи визначена їх компетенція статутом; чи утворена рада закладу освіти, чи вирішує вона питання відповідно до своєї компетенції. У разі виявлення договорів оренди приміщень, обладнання та ін., які укладені керівником закладу освіти без погодження з радою школи, прокурор вирішує питання про визнання їх недійсними.
Додержання передбачених законом прав учнів.
Відповідно до ст. 51 Закону України “Про освіту”, учні мають право на: навчання для здобуття певного освітнього рівня; вибір закладу освіти, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм; позакласних занять; одержання направлення на навчання до інших закладів освіти, у тому числі за кордон; користування навчальною, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою закладу освіти; доступ до інформації в усіх галузях знань; участь у науково-дослідній, дослідно-конструкторській та інших видах наукової діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах; особисту або через своїх представників участь у громадському самоврядуванні, в обговоренні, вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту тощо; безпечні та нешкідливі умови навчання та праці; трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час; користування послугами закладів охорони здоров’я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров’я; захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність. Відволікання учнів за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов’язаних з процесом навчання, забороняється, крім випадків, передбачених рішеннями Кабінету Міністрів України.
Учні мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, праці та виховання (ст. 26 Закону України “Про освіту”), на безкоштовне або на пільгових умовах користування позашкільними закладами освіти: палацами, будинками, центрами, станціями дитячої, юнацької творчості, учнівськими клубами, дитячо-юнацькими спортивними школами, школами мистецтв, студіями, початковими спеціалізованими мистецькими навчальними закладами, бібліотеками, оздоровчими та іншими закладами.
З’ясовуючи ці питання, прокурор повинен особливу увагу звернути на законність заходів, які вжиті до учнів у зв’язку з порушеннями статуту школи, а також на законність виключення зі школи. Слід враховувати, що заходи, які приймаються до учнів, не повинні принижувати їх честь та гідність.
Прокурор перевіряє, чи використовуються в інтересах учнів у позаурочний час спортивні споруди, навчально-виробнича база та ін.; чи виконуються вимоги Постанови КМУ від 05.08.94 р. № 532 “Про обов’язкові медичні огляди деяких категорій населення”; зокрема, дітей та підлітків у віці до 17 років за рахунок бюджетних коштів; чи виконуються вимоги законодавства про матеріальне забезпечення учнів-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування.
Прокурор доручає органам санітарно-епідеміологічного контролю, держінспекції з охорони праці тощо перевірити, чи відповідають санітарно-гігієнічним нормам шкільні меблі, освітлення у приміщеннях для занять; чи створені безпечні умови для занять фізичною культурою та трудовим навчанням; чи забезпечується належна якість харчування тощо.
Додержання передбачених законом прав педагогічних працівників.
У відповідності зі ст. 55 Закону України “Про освіту” педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на: захист професійної честі, гідності; вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи; індивідуальну педагогічну діяльність; участь у громадському самоврядуванні; користування продовженою оплачуваною відпусткою; забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва; придбання для працюючих у сільській місцевості основних продуктів харчування за цінами, встановленими для працівників сільського господарства; одержання службового житла; підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, закладів освіти, установ та організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку. Відволікання педагогічних та науково-педагогічних працівників від виконання професійних обов’язків не допускається, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.
Педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов’язки. Педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі і за контрактом. Вони підлягають атестації, за результатами якої визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання (ст. 54 Закону України “Про освіту”).
Прокурор знайомиться зі справами педагогічних працівників, наказами про прийом їх на роботу, контрактами і з’ясовує, чи відповідають педагогічні працівники вимогам, які пред’являються до них законом. Зокрема, чи не працюють педагогами особи, які не мають відповідної освіти, та ін.; чи не містять умови контракту положення, які суперечать КЗпП України.
Ст.57 Закону України “Про освіту” передбачає державні гарантії педагогічним працівникам на: належні умови праці, побуту, відпочинку, медичне обслуговування; підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п’ять років; правовий, соціальний, професійний захист; компенсації, встановлені законодавством, у разі втрати роботи, у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці; призначення і виплату пенсії відповідно до чинного законодавства; встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за наукові ступені та вчені звання; надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 років — 10%, понад 10 років —20%, понад 20 років — 30%; надання річної грошової винагороди у розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків; виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки та ін. У разі захворювання педагогічного працівника, яке унеможливлює виконання ним професійних обов’язків і обмежує перебування в учнівському колективі або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу, за ним зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безоплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм. Вони мають право на одержання у власність земельної ділянки у розмірі середньої земельної частки відповідно до чинного законодавства.
Педагогічним працівникам за рахунок власних коштів закладів освіти може бути надана матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Прокурору слід після ознайомлення зі складом педагогічних кадрів з’ясувати, як вони забезпечуються житлом, іншими пільгами, чи своєчасно їм виплачуються заробітна плата, матеріальна допомога та ін.
Враховуючи, що мають місце непоодинокі випадки, коли наведені державні гарантії педагогічним працівникам не діють внаслідок відсутності коштів, прокурору необхідно перевірити у державній податковій адміністрації, органах державного казначейства та ін. виконання законодавства щодо контролю за своєчасним надходженням та цільовим використанням бюджетних коштів (оподаткування, застосування контрольно-касових апаратів, виконання постанов про стягнення фінансових санкцій та адміністративних штрафів, інших надходжень до бюджету).
Додержання передбачених законом обов’язків учнів та педагогічних працівників.
Прокурор з’ясовує, як учні школи виконують обов’язки, передбачені ст. 52 Закону України “Про освіту”, зокрема: додержання законодавства, моральних, етичних норм; систематичне й глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищення загального культурного рівня; додержання статуту, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти.
Прокурору слід з’ясувати, чи ознайомлені учні зі своїми обов’язками, статутом навчального закладу, правилами внутрішнього трудового розпорядку; скільки було допущено порушень, які вживалися заходи до порушників, чи відповідають вони закону.
Прокурор повинен встановити, чи ознайомлені педагогічні працівники з покладеними на них законом обов’язками, а також встановити факти невиконання ними своїх обов’язків (за скаргами громадян, матеріалами засідань педагогічної ради, ради навчального закладу, матеріалами розслідування нещасних випадків з учнями, кримінальними справами та ін.) та законність застосування до них заходів впливу.
Додержання вимог законодавства про порядок витрачання коштів фонду загального обов’язкового навчання, інших матеріальних цінностей та грошових коштів.
Прокурор знайомиться з матеріалами перевірок, ревізій школи і з’ясовує, чи виконуються вимоги законодавства про контроль за використанням бюджетних та інших асигнувань, своєчасність проведення інвентаризацій та ревізій (Порядок подання фінансової звітності, затв. Постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419); додержання порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затв. Постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116, та стягнення їх з винних осіб; чи контролюють рада школи, органи державної виконавчої влади використання коштів фонду загального обов’язкового навчання.
Особливу увагу слід звернути на господарчі договори (здача в оренду майна, споруд тощо; спільна діяльність з суб’єктами підприємницької діяльності та ін.); чи не заставлялося майно закладу в заставу по забезпеченню зобов’язань комерційних структур або заклад освіти виступав гарантом виконання таких зобов’язань всупереч чинному законодавству.
Додержання вимог законодавства про попередження правопорушень серед учнів навчального закладу.
Матеріали кримінальних справ свідчать про те, що значна кількість злочинів вчинюється учнями в той час, коли вони повинні знаходитися на заняттях в школі, або під час неорганізованого дозвілля. У зв’язку з цим прокурору слід враховувати, що орієнтовними посадовими обов’язками заступника директора школи з виховної роботи, затвердженими наказом Міносвіти № 1/9-163 від 30.10.92 p., передбачено, що на цього працівника покладаються обов’язки з організації соціально-педагогічної допомоги учням та сім’ям, які потребують особливої уваги. Він взаємодіє з органами внутрішніх справ, службами попередження правопорушень серед неповнолітніх, прокуратурою, медичною наркологічною службою та ін. На цю посадову особу покладається обов’язок щодо створення системи заходів з профілактики правопорушень, правової пропаганди серед учнів, виявленню причин, які призвели до скоєння правопорушень. На нього також покладено обов’язки щодо зв’язку педагогічного колективу з дитячими та юнацькими організаціями в школі, залучення дітей та підлітків до роботи в гуртках, секціях, клубах, товариствах за інтересами, в школі, позашкільних закладах, за місцем проживання. Особлива увага повинна бути приділена дітям, які схильні до правопорушень, з проблемних сімей. Педагог-організатор бере участь в організації літнього відпочинку школярів; у створенні оздоровчих таборів, залученні до них, перш за все, дітей-сиріт, напівсиріт, дітей із проблемних сімей.
Прокурору слід з’ясувати, як вказані особи виконують покладені на них обов’язки, порівняти з даними про скоєння учнями школи правопорушень, про дітей, які вживають алкоголь, наркотики, проживають у проблемних сім’ях. З аналізу стану злочинності та правопорушень серед неповнолітніх прокурор вибирає дані про частоту та місце вчинення правопорушень, їх причини, з’ясовує, які заходи вживаються адміністрацією школи щодо профілактики правопорушень (як організований вільний час учнів, чи є факти, коли внаслідок захворювання вчителів занять не було і учні були залишені самі по собі — порівняти лікарняні листки вчителів із записами у класних журналах тощо).
Виконання вимог ст. 59 Закону України “Про освіту” щодо відповідальності батьків за розвиток дитини.
Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані: постійно турбуватися про фізичний розвиток, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбство, почуття доброти, милосердя та ін.; сприяти одержанню дітьми освіти, виховувати повагу до закону, прав, основних свобод людини.
У зв’язку з цим прокурор витребовує відомості із лікувальних закладів про травматизм неповнолітніх внаслідок бездоглядності, жорстокого ставлення до них батьків або осіб, які їх замінюють, про ухилення учнів від навчання, прояви ними неповаги до закону, прав інших осіб та ін. Прокурор вивчає адміністративну практику притягнення до відповідальності за ст. 184 КУпАП та з’ясовує, чи у всіх випадках, які передбачені законом, адміністрація школи ставила перед органами опіки та піклування питання про застосування до батьків та осіб, що їх замінюють, ст. 170 Сімейного кодексу України.
За результатами перевірки прокурор реагує адекватно до виявлених порушень законодавства.