Тема 16. ОСНОВНІ ПРЯМІ І НЕПРЯМІ ПОДАТКИ. ОПОДАТКУВАННЯ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ - Страница 7

Posted in Финансовое право - М.О. Мацелик Фінансове право України

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

 

16.3. Правове регулювання податку на прибуток підприємств

З 1 січня 1995 р. прибутки стали оподатковуватись згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. за такими пунктами:

1) оподаткування балансового прибутку;

2) зменшення кількості ставок з 8 до 3;

3) зменшення ставок оподаткування прибутку від банківської, страхової і посередницької діяльності;

4) зміна строків сплати податку на прибуток до бюджету. Згідно із законом об'єктом оподаткування став балансовий прибуток, що становив загальну суму прибутку, отриманого підприємством від усіх видів діяльності за звітний період.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" було встановлено нові ставки податку. Базова ставка — ЗО %, за якою оподатковувався прибуток підприємств, включаючи підприємства, засновані на власності окремих громадян України. Прибутки від операцій особливого виду оподатковувались за ставками 45 або 60 %.

З 1 липня 1997 р. почав діяти Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22 травня 1997 р. (далі, в цьому розділі, — закон, у відповідних відмінках).

Відповідно до Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму:

1) валових витрат платника податку;

2) амортизаційних відрахувань. Платниками податку є:

1. З числа резидентів — суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

2. З числа нерезидентів — фізичні або юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

3. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Ст. 4 Закону визначає, що валовий дохід (ВД) — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, на континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

ВД включає:

1) загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у т. ч. допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, крім операцій із первинного випуску (розміщення) їх та операцій з кінцевого погашення (ліквідації);

2) доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

3) доходи від операцій особливого виду, а саме:

• з товарообмінних (бартерних) операцій;

• зі страхової діяльності (під валовим доходом від страхової діяльності слід розуміти суму страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, за винятком суми валових внесків, переданих у перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами);

• з інших операцій визначених законом;

4) доходи від спільної діяльності як дивіденди, отримані від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);

5) доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, і виявлені у звітному періоді;

6) доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у т. ч. у формі сум:

• безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді;

• невикористаної частини коштів, що повертаються зі страхових резервів;

• штрафів та неустойки чи пені, отриманих за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду;

• державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду (арбітражного суду).

До складу валового доходу не включаються:

• суми акцизного збору, ПДВ, отримані (нараховані) підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство не є платником ПДВ;

• суми коштів або вартість майна, отримані платником податку: як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством; за рішенням суду (арбітражного суду) або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених платником у результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат, або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів;

• суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернуті платникові податку з бюджетів, якщо такі суми не було включено до складу валових витрат;

• суми коштів або вартість майна, які надходять платникові податку у формі прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в т. ч. грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;

• суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від надання державних послуг (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрації, інших послуг, обов'язковість придбання яких передбачено законодавством), у разі зарахування таких доходів до відповідних бюджетів;

• суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення;

• суми одержаного платником податку емісійного доходу;

• номінальну вартість узятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження його заборгованості перед платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів);

• доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку;

• кошти або майно, які повертаються власником корпоративних прав, емітованих юридичними особами, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента, або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв);

• кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що набрали чинності в установленому законодавством порядку;

• кошти, що надаються платникові податку з Державного інноваційного фонду на зворотній основі під час здійснення інноваційних проектів у порядку, визначеному КМУ.