Печать
PDF

Глава 13. Засади місцевого самоврядування - § 2. Територіальна громада — первинний суб’єкт місцевого самоврядування

Posted in Право - Держ. буд. і місц. самоврядування (Серьогіна)

 

§ 2. Територіальна громада — первинний суб’єкт місцевого самоврядування


Провідне місце у системі місцевого самоврядування посідають територіальні громади. Вони являють собою жителів, об’єднаних по­стійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Стаття 140 Конституції України закріпила конституційну правосуб’єктність територіальної громади, визначивши, що саме їй належить право на здійснення місцевого самоврядування, яке реалізу­ється у самостійному вирішенні громадою питань місцевого значення в межах Конституції і законів України. Це конституційне положення, ґрунтуючись на самобутніх самоврядних традиціях українського на­роду та враховуючи демократичний досвід організації місцевого само­врядування в зарубіжних країнах, вимагає формування та функціону­вання територіальної громади не як простої сукупності жителів пев­ного населеного пункту, а як дієздатного суб’єкта, соціально і політично активного, самодостатнього з точки зору забезпечення матеріально-фінансовими ресурсами, спроможного на ефективне та відповідальне управління власними справами. Відповідно можна ви­окремити основні ознаки територіальної громади.

а) інтеграційна ознака. Територіальна громада виступає як сукуп­ність фізичних осіб, причому законодавче застосування узагальнюю­чого терміна «жителі» дає підстави включити до її складу не лише громадян України, але й іноземних громадян і осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах;

б) територіальна ознака. Громада формується як сукупність тих осіб, що пов’язані з територією певного населеного пункту фактом постійного проживання. Відповідно визначаються просторові межі функціонування громади та основні види територіальних громад: те­риторіальна громада села або добровільного об’єднання в сільську громаду жителів декількох сіл; територіальна громада селища; тери­торіальна громада міста. Опосередковано Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує і на такий вид громад, як територі­альна громада району в місті (ч. 5 ст. 6, ч. 4 ст. 16);

в) інтелектуально-комунікативна ознака. У територіальних гро­мадах існує система різноманітних інтересів, соціальних зв’язків і відносин. Їх дія приводить до утворення громадської інфраструктури громади, до якої можна віднести різноманітні організаційні форми та інститути, спрямовані на задоволення потреб та інтересів членів гро­мади, — громадські об’ єднання, засоби масової інформації, органи самоорганізації населення, підприємства, організації, суб’єкти підпри­ємницької діяльності тощо;

г) функціонально-цільова ознака. Територіальна громада має само­стійні функції та компетенцію у вирішенні питань місцевого значення, що визначають особливе місце та роль цього суб’єкта в системі місце­вого самоврядування.

Функції територіальних громад являють собою основні напрями діяльності цих соціальних спільнот щодо реалізації місцевих інте­ресів шляхом вирішення в межах Конституції і законів України питань місцевого значення. Систему функцій громад становлять об’єктні — соціальна, політична, економічна, екологічна функції та управлін­ські — установча, нормотворча, контрольна. Соціальна функція — це напрям діяльності територіальної громади, пов’язаний із задоволен­ням потреб життєзабезпечення її членів, створенням умов вільної реалізації членами громади їх вікових, фахових, культурних, національно-етнічних, релігійних та інших інтересів, з розвитком системи соціальної взаємодії. Політична функція виступає одним з основних напрямів діяльності громад як інституції не лише грома­дянського суспільства, але й правової держави, зміст якого становить здійснення на місцевому рівні особливої форми публічної влади. Економічна функція характеризує діяльність територіальних громад щодо формування достатньої для задоволення потреб громад та їх членів матеріально-фінансової бази та здійснення заходів з ефектив­ного її використання. Поняттям екологічної функції охоплюється напрям діяльності, пов’язаний з підтриманням безпечного для життя і здоров’я громадян навколишнього середовища, доцільним, ефек­тивним і дбайливим використанням належних громаді природних ресурсів.

Забезпечення ефективної реалізації функцій територіальної грома­ди вимагає нормативного встановлення її компетенції.

До виключної компетенції територіальної громади належать:

а) формування місцевої ради, обрання місцевого голови й ухвалення рішення про дострокове припинення їх повноважень;

б) заслуховування звітів депутатів та місцевого голови;

в) здійснення контролю за діяльністю органів і по­садових осіб місцевого самоврядування у встановлених законодавством і статутом формах;

г) об’єднання з іншими територіальними громада­ми і вихід із таких об’єднань;

ґ) організаційна ознака. Територіальна громада як первинний суб’єкт місцевого самоврядування запроваджує організаційну систему — сукупність інститутів і форм здійснення місцевого самоврядування. Складовими її виступають система форм безпосереднього здійснення громадою місцевого самоврядування та система органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

д) май­нова ознака. Важливим елементом правового статусу територіальної громади є характеристика її як суб’єкта права комунальної власності. Громада вправі володіти, користуватися і розпоряджатися на свій роз­суд і в своїх інтересах належним їй майном як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;

е) історико-культурна озна­ка. Територіальна громада зазнає впливу чинників історико-культурного характеру, під дією яких формуються соціокультурні надбання, що вшановуються громадою як особлива цінність — звичаї, традиції, свята. Історичні, культурні й інші особливості та традиції територіаль­ної громади відбиває її символіка — герб, прапор тощо.

Зміст, опис та порядок використання символіки, згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначаються рішенням міс­цевої ради.

Таким чином, територіальна громада виступає як специфічний первинний колективний суб’єкт місцевого самоврядування, що скла­дається з громадян України, іноземних громадян й осіб без громадян­ства, об’ єднаних фактом постійного проживання на території населе­ного пункту (села, селища або міста) та спільністю місцевих інтересів, наділений гарантованим державою правом самостійно на підставі власної матеріально-фінансової основи в межах Конституції і законів України вирішувати питання місцевого значення у різноманітних фор­мах реалізації компетенції.

Територіальна громада реалізує належне їй конституційне право на здійснення місцевого самоврядування безпосередньо та через ор­гани місцевого самоврядування. До форм безпосередньої демократії на муніципальному рівні законодавцем віднесені місцеві вибори, міс­цеві референдуми, загальні збори громадян за місцем їх проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання.

Місцеві вибори є формою прямого волевиявлення громадян, за до­помогою якої відбувається формування сільських, селищних, міських, районних у місті, районних та обласних рад, обрання сільських, се­лищних та міських голів.

Місцевий референдум є формою волевиявлення територіальної громади з питань місцевого значення, а також формою нормотворчої діяльності цього суб’єкта місцевого самоврядування, яка дозволяє громаді безпосередньо здійснювати управління місцевими справами. Порядок призначення та проведення місцевого референдуму визна­чається Законом України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 03.07.1991 р.

Ще однією формою безпосереднього здійснення місцевого само­врядування є загальні збори громадян. Стаття 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановила, що порядок проведен­ня загальних зборів громадян за місцем проживання визначається за­коном та статутом територіальної громади. Але за умов відсутності статуту громади при вирішенні питань підготовки і проведення за­гальних зборів слід керуватися Положенням про загальні збори грома­дян за місцем проживання в Україні, затвердженим Постановою Верхов­ної Ради України від 17.12.93 р.[1]

Загальні збори громадян скликаються в міру необхідності за місцем проживання громадян (села, селища, мікрорайону, житлового комплек­су, вулиці, кварталу, будинку) для обговорення найважливіших питань місцевого життя. У роботі зборів мають право брати участь громадяни, які досягли 18 років і постійно проживають на відповідній території, а також депутати місцевих рад, представники державних органів, тру­дових колективів, об’єднань громадян.

Територіальна громада має право проводити громадські слухання — зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Вони повинні проводитися не рідше одного разу на рік. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» члени територіальної громади мають право в порядку місцевої ініціативи ініціювати розгляд у раді будь-якого питання, відне­сеного до відання місцевого самоврядування. Таке питання підлягає обов’ язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи, а прийняте за ним рі­шення — оприлюдненню.