Печать
PDF

Розділ XVIII Призначення покарання - § 9. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Загальна частина

§ 9. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення

За окремі злочини (по окремих вироках) як при сукупності злочинів (ст. 70 КК), так і при сукупності вироків (ст. 71 КК) можуть бути при­значені покарання не тільки одного, а й різних видів. У зв’язку з цим виникає запитання: як застосувати в цих випадках принцип складання таких покарань? Наприклад, за один злочин особу засуджено до позбав­лення волі, а за інший — до виправних робіт; за одним із вироків — до арешту, а за іншим — до обмеження волі тощо. Для таких ситуацій у ч. 1 ст. 72 КК передбачено правила, згідно з якими при складанні покарань різних видів за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий, а для здійснення такого переведення (перерахування) встановлюється співвідношення між окре­мими видами покарань на підставі певної шкали їх еквівалентів:

1)  одному дню позбавлення волі відповідають: а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту; б) два дні обмеження волі; в) три дні службових обмежень для військовослуж­бовців або три дні виправних робіт; г) вісім годин громадських робіт;

2)   одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військо­вослужбовців або арешту відповідають:

а) два дні обмеження волі;

б) три дні службових обмежень для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

3)   одному дню обмеження волі відповідають три дні службових обмежень для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

4)  одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

Отже, якщо особу засуджено за один із злочинів до позбавлення волі на три роки, а за інший — до одного року виправних робіт, то суд має перевести менш суворе покарання (виправні роботи) у більш су­воре (позбавлення волі), керуючись зазначеною вище шкалою у спів­відношенні 1:3. Тільки після цього можна застосувати принцип повно­го або часткового складання для визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.

При сукупності злочинів та вироків виникає і питання про призна­чення покарання за сукупністю у випадках, коли особа засуджується за кожен злочин (за кожним вироком) до службових обмежень для військовослужбовців або виправних робіт із різними відсотками від­рахувань із заробітку. Це питання вирішується у ч. 2 ст. 72 КК, згідно з якою складатися можуть лише строки цих покарань, а розміри відра­хувань із заробітку засудженого складанню не підлягають. Наприклад, якщо до закінчення строку виправних робіт, призначених з відрахуван­ням 10 % із заробітку, особа засуджується за інший злочин до такого самого виду покарання, але з відрахуванням уже 20 %, то суд повністю або частково приєднує до покарання, призначеного за новим вироком, не відбутий за попереднім вироком строк виправних робіт, залишаючи для останнього колишній розмір (10 %) відрахувань. Інакше кажучи, тут складаються лише строки покарання, а розміри відрахувань із заробітку засудженого обчислюються за кожним вироком самостійно.

За сукупністю злочинів та вироків суд може призначити і такі види основних покарань, для яких у ч. 1 ст. 72 КК не встановлено правил співвідношення в якому-небудь еквіваленті. Це стосується таких видів покарань, як штраф і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, які згідно з ч. 3 ст. 72 КК складанню як між собою, так і з іншими видами покарань не підлягають і викону­ються самостійно. Такий самий порядок встановлено у ч. 4 ст. 72 КК і щодо призначення за сукупністю додаткових покарань різних видів, які в усіх випадках виконуються самостійно.

У разі обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, особа ще до засудження може перебувати в попередньому ув’язненні. Тому в ч. 5 ст. 72 КК встановлено, що при засудженні особи до по­збавлення волі суд зараховує у строк покарання попереднє ув’язнення з розрахунку день за день, а при засудженні до інших видів покарань — відповідно до шкали еквівалентів, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК. Якщо особа засуджується до таких видів покарань, яких у цій шкалі не за­значено (наприклад, штраф), суд, ураховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

 

Контрольні запитання

1. Якими принципами керується суд при призначенні покаран­ня і у чому вони полягають?

2. Як визначаються загальні засади призначення покарання і у чому полягають ті вимоги, що їх складають?

3. У чому полягає різниця врахування судом при призначенні покарання обставин, що його пом’ якшують чи обтяжують?

4. Що повинен суд ураховувати при призначенні покарання за незакінчений злочин і у чому полягають особливості його призначення за готування до злочину і за замах на злочин?

5. Які чинники є підставами і який порядок встановлено за­коном для призначення судом більш м’ якого покарання, ніж передбачено законом?

6. Як призначається покарання за наявності у справі обставин, що його пом’якшують?

7. Якими правилами (принципами) керується суд у разі при­значення покарання за сукупністю злочинів та вироків і у чому полягають ці правила?

8. Чим відрізняється порядок призначення покарання за сукуп­ністю злочинів від порядку його призначення за сукупністю вироків?

9. У яких межах визначається остаточне покарання за сукуп­ністю злочинів та сукупністю вироків?

10. Як і за якими правилами складаються різні види основних покарань у разі їх призначення за сукупністю злочинів та сукупністю вироків?

11.  Як призначаються додаткові покарання за сукупністю зло­чинів та сукупністю вироків?

 


[1] Вісн. Верхов. Суду України. - 2003. - № 6. - С. 14-20; 2004. - № 1. - С. 13; 2009. -   № 7. - С. 11-13.

[2] Вісн. Верхов. Суду України. - 2009. - № 7. - С. 13.

[3] Практика судів України з кримінальних справ (2006-2007) ; за заг. ред. В. В. Сташиса / уклад.: В. В. Сташис, В. І. Тютюгін. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - С. 283-288, 341-344.

[4] Практика судів України з кримінальних справ (2006-2007). - С. 210-211, 220-222, 227-230.

[5] Вісн. Верхов. Суду України. - 2009. - № 3. - С. 23-24.

[6] Там само. - № 7. - С. 12.

[7] Там само. - 2006. - № 12. - С. 14; 2008. - № 1. - С. 22-23.

[8] Практика судів України з кримінальних справ (2006-2007). - С. 159-160, 184-186. 191-192, 197-198, 206-208.

[9] Вісн. Верхов. Суду України. - 2008. - № 5. - С. 32-33.

[10] Практика судів України з кримінальних справ (2006-2007). - С. 202-204, 232-234, 251-252.