§ 3. Питання, які вирішуються судом у стадії виконання вироку, ухвали, постанови суду

Процесуальні питання, які виникли і вирішуються при виконанні вироку, поділяються на дві групи: питання, передбачені кримінальним, кримінально-процесуальним і кримінально-виконавчим законодав­ством; питання, які визначені ч. 1 ст. 409 КПК, питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вклю­чаючи застосування кримінального закону, що має зворотну силу, від­повідно до частин 2, 3 ст. 5 КК.

У кримінальному, кримінально-процесуальному і кримінально-виконавчому законодавстві передбачені певні питання, що розгляда­ються судом у порядку виконання вироку, ухвали і постанови. Так, ст. 80 КК встановлено, що особа звільняється від відбування покаран­ня, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у встановлені законом строки. Втім КПК не визначає, в якому порядку особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання законної сили вироком він не був приведений до вико­нання в строки, передбачені частинами 1 і 2 ст. 80 КК. При цьому слід мати на увазі, що питання про застосування давності до особи, засу­дженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі (ч. 5 ст. 80 КК). Давність не застосову­ється у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені статтями 437-439 та ч. 1 ст. 442 КК (ч. 6 ст. 80 КК).

До фактичного звернення вироку до виконання розглядаються питання визначення порядку застосування покарання при наявності декількох вироків (ст. 413 КПК).

Крім того, розглядається до фактичного звернення вироку до ви­конання також питання про тимчасове залишення в слідчому ізолято­рі на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України засудженого до позбавлення волі з відбуванням покарання в установі виконання покарань, дисциплінарному батальйоні, а також про тимчасове переведення засудженого з установи виконання пока­рань у слідчий ізолятор на гауптвахту Військової служби правопоряд­ку у Збройних Силах України (ст. 410¹ КПК).

У ході виконання вироку розглядаються такі питання: про зараху­вання в строк покарання часу перебування засудженого в лікувальній установі (ст. 406 КПК); про звільнення від покарання і пом'якшення покарання (ст. 405¹ КПК); про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання і заміни невідбутої частини по­карання більш м'яким (ст. 407 КПК); звільнення від відбування пока­рання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 407¹ КПК); про звільнення від покарання за хворобою (ст. 408 КПК); про звільнення від покарання з випробуванням після закінчення іспитово­го строку (ст. 408¹ КПК); про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 408²КПК); про скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 408³КПК); про заміну штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт штрафом, обмеження чи позбав­лення волі службовим обмеженням, позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні (ст. 410 КПК); про застосування приму­сового лікування до засуджених, які є алкоголіками чи наркоманами, і його припинення (ст. 411¹ КПК).

Після виконання вироку особи, які відбули покарання, вправі кло­потати про дострокове зняття судимості відповідно до ст. 91 КК України (ст. 414 КПК). Правом на заявлення клопотання про дострокове зняття судимості наділені колективи підприємств, установ чи організацій.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 11 у порядку ст. 411 КПК суди вирішують питан­ня, що виникли після винесення вироку при його виконанні, зокрема: про невиконання вироку в частині конфіскації майна, якщо актом ам­ністії або помилування засуджений повністю звільнений від покаран­ня і якщо до виконання акта амністії або помилування вирок у частині конфіскації не був виконаний; про звільнення у порядку помилування одного із солідарних боржників від відшкодування шкоди суд вправі обговорити питання про розмір стягнення з солідарних боржників, що залишилися; за поданням державного виконавця або прокурора вирі­шити питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке придбане до виконання вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після вине­сення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають кон­фіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку.

Стаття 409 КПК не перелічує питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, а лише вказує, що вони включають застосування кримінального закону, що має зворотну силу, відповідно до частин 2 і 3 ст. 5 КК України, вирішуються судом, який постановив вирок.

Роз'яснення про можливість розгляду судом питань, не вказаних у розділі V главі 33 КПК, у порядку виконання вироку дається в поста­нові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 11 «Про практику застосування судами України процесуального законо­давства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків». Пленум Верховного Суду України в цій постанові роз'яснив судам, що в порядку, передбаченому ст. 411 КПК, суд може вирішувати лише ті питання, які не стосуються суті вироку і не тягнуть за собою погіршен­ня становища засудженого (п. 3).

У порядку, передбаченому ст. 411 КПК, суди вправі вирішувати такі питання, які виникають при виконанні вироків внаслідок їх недоліків: про застосування акта амністії, якщо його застосування є обов'язковим і суд при постановленні вироку не обговорював цього питання; про скасування запобіжного заходу, якщо при виправданні підсудного чи засудженні його зі звільненням від покарання суд не вказав про його скасування; про зарахування попереднього ув'язнення в строк відбут­тя покарання, якщо таке зарахування не проведено судом або допуще­но неточність при його обчисленні; про скасування заходів по забез­печенню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмові у позові або незасто-суванні конфіскації вироком ці заходи не скасовані; про виключення з акта опису майна, на яке за законом не допускається звернення стяг­нення, якщо у вироку не вирішено питання про це майно; про долю речових доказів, якщо її не вирішено вироком суду; про призначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих пи­тань; про оплату праці захисника; про долю неповнолітніх дітей за­судженого, які залишилися без догляду, і передачу їх для піклування установам, родичам або іншим особам, якщо у вироку нема такого рішення; про уточнення посади чи виду діяльності, якщо призначення покарання (основного або додаткового) у вигляді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю допущено не­точні, неконкретні формулювання; про усунення неточностей, допу­щених у вироку при написанні прізвища, імені, по батькові чи інших біографічних даних засудженого, а також описок та арифметичних помилок, коли вони очевидні і виправлення їх не стосується суті ви­року і не тягне за собою погіршення становища засудженого.

У названій постанові Пленуму Верховного Суду України зазнача­ється, що не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, питання, які зачіпають суть вироку та погіршують ста­новище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків у частині кваліфікації зло­чинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.