РОЗДІЛ 21 Виконання вироку, ухвали і постанови суду

Posted in Уголовное процесуальное право - Ю.М. Грошевий Кримінальний процес

 

§ 1. Сутність, завдання і значення стадії виконання вироку, ухвал і постанов суду

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язкови­ми до виконання на всій території України (ч. 5 ст. 124 і п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України). Виконання вироку, ухвали і постанови суду регла­ментується розділом V, главою 33, статтями 401-415 КПК.

Виконання вироку — стадія кримінального судочинства, характер­ною особливістю якої є те, що вона не пов'язана з дослідженням єди­ного для попередніх стадій предмета доказування та оцінкою зібраних по справі доказів, а спрямована на реалізацію судових рішень, що на­брали законної сили.

Ця стадія є логічним продовженням попередніх стадій та має своє специфічне завдання — забезпечення швидкого та ефективного ви­конання вироку, ухвали і постанови суду. З цією особливістю тісно пов'язана і друга риса. Стадія виконання вироку позбавлена конт­рольної функції відносно попередніх стадій.

Виконання обвинувального вироку включає три етапи: 1) звернен­ня вироку до виконання; 2) приведення його до виконання та 3) трива­лий у часі процес фактичного виконання покарання.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 11 «Про практику застосування судами України процесуаль­ного законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків»1, зазначається, що вирок суду, який є найважливішим актом правосуддя, повинен бути законним та обґрунтованим, складеним юридично грамотно, з коротким, чітким і зрозумілим формулюванням висновків, щоб при його виконанні не виникало питань і сумнівів, що потребують уточнення, та що допускаються випадки несвоєчасного звернення вироку до виконання.

У цій та інших постановах Пленуму Верховного Суду України звертається увага судів на необхідність неухильного виконання вимог статей 401, 404 КПК про необхідність виконання виправдувального вироку, вироку, що звільняє підсудного від покарання негайно після його проголошення, а іншого обвинувального — не пізніше трьох діб з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. Вказане свідчить про те, що суд не тільки звертає вирок до виконання, а й сам виконує деякі зі своїх рішень, ви­рішує процесуальні питання, пов'язані з виконанням вироку, здійснює в установлених законом межах контроль за зверненням вироку до ви­конання. Невиконання вироку зводить нанівець всю діяльність право­охоронних органів і суду. Відомо, що попереджувальне значення по­карання обумовлюється не жорстокістю, а його невідворотністю.

У стадії виконання вироку (ухвали і постанови суду) реалізується завдання кримінального судочинства — викриття винних та правиль­не застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК). У цій стадії суд зобов'язаний: не пізніше трьох діб після набрання вироком законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції звернути його до виконання; у випадках, перед­бачених законом, безпосередньо виконати вирок, ухвалу і постанову повністю чи в його частині; вирішити процесуальні питання, які ви­никли при виконанні вказаних рішень у цій стадії; здійснювати конт­роль за виконанням вироку, ухвали і постанови суду.

Стадія виконання вироку, ухвали і постанови суду є завершальною, оскільки при реалізації її завдань досягається найбільша ефективність правосуддя.

Різні думки висловлені в науковій літературі з приводу того, чи закінчується кримінальний процес зверненням вироку до виконання, чи він продовжується і після цього. Слід визнати правильною точку зору, що не можна вважати завершення стадії виконання вироку звер­ненням вироку до виконання, тому що суд і після цього здійснює контроль за виконанням вироку, ухвали і постанови, вирішує ряд пи­тань відповідно до виконання кримінально-процесуального закону.

Коло питань, які розглядаються в стадії виконання вироку, ухвали і постанови, змінюється залежно від подальших її етапів: до набрання вироком, ухвалою, постановою суду або після набрання ними законної сили, але до фактичного їх звернення до виконання; у ході виконання вироку, ухвали, постанови суду; після виконання вироку, ухвали, по­станови суду.