§ 5. Результати розгляду справи касаційною інстанцією

За результатами розгляду справи суд касаційної інстанції:

1)    залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скар­ги чи подання — без задоволення;

2)    скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд;

3)    скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу;

4)    змінює вирок, постанову чи ухвалу.

У разі відкликання касаційних скарг чи подання касаційний суд виносить ухвалу про закриття касаційного провадження, якщо іншими учасниками судового розгляду рішення не було оскаржене в касацій­ному порядку.

Підставами для скасування або зміни судового рішення є:

1)     істотне порушення кримінально-процесуального закону;

2)     неправильне застосування кримінального закону;

3)     невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 398 КПК України).

Касаційна інстанція залишає судове рішення без зміни, а касаційні скарги чи подання — без задоволення, якщо, перевіривши кожний до­від скарги (подання), касаційна інстанція дійшла висновку:

- вирок (постанова чи ухвала у частині, що оскаржена) є законним і обґрунтованим;

- касаційні підстави є, але вони тягнуть за собою погіршення становища засудженого (виправданого), а прокурор або потерпілий, його представник з цих мотивів судове рішення не оскаржували.

Скасування вироку, постанови, ухвали і направлення справи на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд прий­мається касаційною інстанцією за наявності будь-якої підстави для скасування судового рішення, передбаченої ст. 398 КПК України. Спра­ва направляється на новий судовий розгляд у іншому складі суддів. При цьому справа може бути направлена для нового розгляду як зі стадії попереднього розгляду її суддею одноособово, так і з розгляду в судовому засіданні (залежно від того, в якій стадії судом були до­пущені порушення закону).

З метою гарантування постановлення при новому судовому роз­гляді справи правосудного вироку суд касаційної інстанції має право дати вказівки щодо проведення певних дій, і вони є обов'язковими для виконання. Проте суд не має права давати вказівки, що наперед вирі­шують питання, які суд, котрий розглядатиме справу, вирішує на під­ставі вільної оцінки ним доказів за внутрішнім переконанням з дотри­манням Конституції України і закону, а саме: 1) про доведеність або недоведеність обвинувачення; 2) про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу; 3) про перевагу тих чи інших доказів; 4) про покарання, яке необхідно призначати; 5) про кваліфікацію злочину, у вчиненні якого суд першої інстанції визнає особу винною.

Особлива вимога передбачена для скасування виправдувального вироку, який може бути скасований лише за поданням прокурора або скаргою потерпілого чи його представника, які подані з мотивів його незаконності, або за скаргою виправданої особи з мотивів виправдан­ня. Крім цього, касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок або ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів іс­тотного порушення прав обвинуваченого.

Обвинувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місцевого суду може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або призначення більш суворого покарання лише в разі, коли саме з цих підстав вніс подання прокурор або подав скаргу по­терпілий чи його представник.

Касаційна інстанція скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу, у випадку коли нею встановлені обставини, передбачені стат­тями 6, 7, 7^і, 7², 8, 9, 10, 213 КПК України.

Касаційна інстанція має право скасувати обвинувальний вирок (постанову) і закрити справу за недоведеністю участі особи у вчинен­ні злочину, якщо встановить непідтвердження висновку суду і відсут­ність можливості встановлення достатніх доказів.

Необхідно також мати на увазі, що закриття справи внаслідок акта амністії або помилування може мати місце за умови, що засуджений проти закриття справи не заперечує. Справа у зв'язку зі смертю засу­дженого не може бути закрита, якщо провадження у справі є необхід­ним для реабілітації померлого.

Суд касаційної інстанції має право змінити вирок, постанову, ухва­лу. Зміни можуть стосуватися: а) пом'якшення покарання (виду і роз­міру), як основного, так додаткового; б) перекваліфікації злочину на закон, що передбачає менш тяжке покарання; в) виключення частини обвинувачення; г) зміни у частині цивільного позову та судових витрат; ґ) вирішення питання про речові докази та ін. Зокрема, касаційна ін­станція може пом'якшити покарання, не змінюючи кваліфікацію зло­чину, якщо суд, який розглянув справу по першій інстанції, призначив покарання, яке: а) є більш суворим, ніж передбачено санкцією відпо­відної статті Особливої частини КК України; б) хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею КК, але за своїм видом чи роз­міром є вочевидь несправедливим внаслідок суворості.

Зміна вироку у частині застосування касаційною інстанцією за­кону про менш тяжкий злочин може бути наслідком виключення деяких пунктів або епізодів обвинувачення, або навіть без цього, коли вста­новлені у вироку фактичні обставини неправильно кваліфіковані у вироку. Проте при цьому касаційна інстанція не може внести до ви­року зміни, що уточнюють частину статті Особливої частини КК України, коли у вироку суд не вказав частину статті, за якою визнав винним засудженого. При такому порушенні кримінального закону вирок повинен бути скасований.

Касаційна інстанція не вправі змінити вирок у частині обвинувачен­ня в гірший для засудженого бік, навіть якщо вона пом'якшить покаран­ня. Обвинувачення вважається більш тяжким у таких випадках:

1)    якщо застосовано іншу статтю або частину чи пункт статті Особ­ливої частини КК України, санкція якої передбачає більш тяжке по­карання;

2)    якщо включені додаткові дії обвинуваченого, які не вказані у вироку. На підставі тих, що є у справі, і додатково поданих матеріалів суд касаційної інстанції має право встановлювати тільки факти і об­ставини, що виключають, зменшують або пом'якшують відповідаль­ність.

Рішення про законність і обґрунтованість вироку суду касаційна інстанція приймає на підставі оцінки нею доказів. Оцінка доказів від­бувається у процесуальній формі, яка відрізняється за способами від оцінки доказів у суді першої і апеляційної інстанції, оскільки у каса­ційному розгляді не провадиться судове слідство. Суд касаційної ін­станції не має можливості сприйняти докази на підставі дії принципу безпосередності.

Проте це не означає, що суд касаційної інстанції позбавлений мож­ливості оцінити докази. У його розпорядженні є всі матеріали справи, скарги, подання сторін, у яких зазначені доводи щодо незаконності та необґрунтованості вироку, заперечення на ці доводи тощо. У касацій­ній інстанції можуть бути представлені і додаткові матеріали. Касацій­на інстанція має право заслухати усні пояснення осіб, що беруть участь у справі. Суд касаційної інстанції перевіряє, чи було дотримано ви­моги закону при збиранні, перевірці і оцінці доказів, чи є достовірни­ми, належними і допустимими докази, якими суд першої інстанції обґрунтував вирок, чи не були залишені без уваги докази, які могли б вплинути на висновки суду, чи немає між доказами суперечностей, які можуть вплинути на законність і обґрунтованість вироку.

Підставами для скасування або зміни вироку апеляційного суду, постановленого ним як судом першої інстанції, є:

1)    однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;

2)    невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи;

3)    істотні порушення кримінально-процесуального закону;

4)    неправильне застосування кримінального закону;

5)    невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови районного (місцевого) суду є:

1)     істотне порушення кримінально-процесуального закону;

2)     неправильне застосування кримінального закону;

3)     невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.