§ 1. Сутність і завдання стадії касаційного провадження та його особливості

При здійсненні правосуддя у кримінальних справах важливого значення набуває забезпечення права на оскарження вироку чи іншого судового рішення у судових інстанціях вищого рівня. Такою є, зокрема, касаційна інстанція, головним призначення якої є виправлення поми­лок, допущених при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції) і Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (п. 5 ст. 15) закріпили право кожного засудженого за вчинення кримінального злочину на те, щоб постановлений відносно нього вирок або призначене йому покарання були переглянуті вище­стоящою судовою інстанцією. Конвенція Співдружності незалежних держав про права і основні свободи людини (ч. 2 ст. 7) також перед­бачає право кожного засудженого за кримінальний злочин на перегляд вироку вищестоящою судовою інстанцією в порядку, встановленому законом.

Конституція України (ст. 129) проголосила однією із засад судочин­ства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. З метою впровадження цього принципу в життя ст. 12 Закону України «Про судоустрій Украї­ни» від 7 лютого 2002 року встановлює, що учасники судового про­цесу та інші особи у випадках і в порядку, передбаченому процесуаль­ним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 Закону України «Про судоустрій України» передбачено утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду України як її складової. Однак рішенням Конституційного Суду Украї­ни від 11 грудня 2003 року вказане положення було визнано таким, що не відповідає Конституції України. На думку Конституційного Суду України положеннями частин другої, третьої, четвертої статті 125 Конституції України визначена система судів загальної юрисдикції, названі всі її ланки: Верховний Суд України, інші види судів — вищі спеціалізовані, апеляційні, місцеві.

Таким чином, створення окремого касаційного суду Конституцією України не передбачено. Відтак в умовах чинного законодавства України Верховний Суд України є єдиним органом, який здійснює касаційне провадження по кримінальних справах. Судові рішення в касаційному порядку переглядаються колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України та колегією суддів Військової судової колегії Верховного Суду України.

Будучи формами перегляду судових рішень, апеляційне та касацій­не провадження мають певні спільні риси, до яких слід віднести їх спрямування на виправлення судових помилок та забезпечення судо­вого захисту прав і свобод людини і громадянина, що гарантується ст. 55 Конституції України. Крім того, при апеляційному і касаційному провадженні суд досліджує питання про правильність застосування матеріального і процесуального закону. Що ж стосується правильнос­ті встановлення фактичних обставин справи, то в касаційному про­вадженні така можливість суду обмежена.

Проте касаційне провадження, виходячи зі специфіки предмета оскарження, суттєво відрізняється від апеляційного як за порядком оскарження та розгляду скарги (подання), так і за специфікою рішень, що приймаються в цій стадії.

Якщо сутність апеляційного провадження полягає у перегляді ви­щестоящим судом рішення нижчестоящого суду з новою перевіркою раніше розглянутих і заново наданих доказів (статті 358, 363 КПК), то при касаційному провадженні не досліджуються нові докази. На ствер­дження або спростування доводів, викладених у касаційній скарзі або поданні, особи, що їх подали, мають право подати до касаційного суду нові матеріали (документи), яких не було в справі. Нові матеріали не можуть отримуватися шляхом проведення слідчих дій (ст. 393 КПК).

В апеляційному провадженні може проводитися судове слідство, в якому суд безпосередньо досліджує докази. У касаційному проваджен­ні судове слідство не проводиться.

Суд апеляційної інстанції перевіряє правильність встановлення фактичних обставин справи, правильність застосування кримінального закону та дотримання норм кримінально-процесуального закону. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність встановлення фактич­них обставин справи тільки у випадках перевірки рішень, які не на­брали законної сили. В інших випадках він встановлює тільки правиль­ність застосування кримінального закону та дотримання норм кри­мінально-процесуального закону.

Суд касаційної інстанції не постановляє новий вирок.

Будучи спрямованим на перевірку законності та обґрунтованості судових рішень, касаційне провадження є важливою гарантією дотри­мання прав і свобод особи, забезпечення її судовим захистом, виконан­ня обов'язку держави щодо утвердження прав людини, передбачених ст. 3 Конституції України. Метою касаційного провадження є також забезпечення єдності судової практики, однакового застосування за­конів усіма судами України.

Касаційний перегляд кримінальної справи (від лат. cassatio — руй­нування, знищення) розуміється як перевірка відповідності рішення суду нормам матеріального і процесуального права.

У національному кримінально-процесуальному праві під касацій­ним провадженням слід розуміти самостійну стадію кримінального процесу, сутність якої полягає у перегляді (перевірці) за касаційною скаргою сторін чи касаційним поданням прокурора рішень місцевих судів, що набрали законної сили, та рішень апеляційних судів, поста­новлених ними як судами першої чи апеляційної інстанції, які не на­брали законної сили.

Основними рисами касаційного перегляду справ є: 1) свобода оскарження — кожний суб'єкт, якому за законом надано право вне­сення касаційної скарги чи касаційного подання, може скористатися цим правом (ст. 384 КПК); 2) специфічність предмета оскарження — оскарженню підлягають рішення місцевих судів, які набрали законної сили та рішення апеляційних судів, які винесені ними як судом першої інстанції або як судом апеляційної інстанції, які не набрали законної сили (ст. 383 КПК); 3) специфічний порядок перевірки касаційним судом законності та обґрунтованості судового рішення, який здійсню­ється без проведення судового слідства (статті 394, 395 КПК); 4) дія правила про недопустимість повороту до гіршого протягом усього перегляду справи у касаційному порядку (ст. 397 КПК); 5) ревізійні начала перевірки судом касаційної інстанції справи, які полягають у тому, що касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Але якщо задоволення скар­ги чи подання дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги або щодо яких не внесено подання, касаційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення (ст. 395 КПК); 6) за результатами розгляду касаційної скарги чи касаційного подання прокурора приймається одне із рішень, передбачених у ст. 396 КПК України.

У кримінально-процесуальному законодавстві України перегляд справ у касаційному порядку регулюється главою 31 КПК.

Виходячи зі змісту ст. 383 КПК України, у касаційному порядку можуть бути перевірені: 1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; 2) вироки і поста­нови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку; 3) вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому проваджен­ню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазна­чені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд.

Сутність касаційного провадження полягає у розгляді за касаційною скаргою чи касаційним поданням прокурора питань щодо законності, обґрунтованості та справедливості вироків та інших судових рішень, постановлених судами першої чи апеляційної інстанцій. Надходження касаційної скарги або внесення подання прокурора є обов'язковою умовою вказаної діяльності, адже без них касаційне провадження не може здійснюватись.

Касаційне провадження є засобом процесуального впливу на ді­яльність нижчестоящих судів. Незважаючи на те, що суд касаційної інстанції, передусім, перевіряє судове рішення у тій частині, в якій воно оскаржувалося, і відносно тих засуджених, яких стосується каса­ційна скарга чи подання прокурора, у межах касаційного провадження суд має дієві важелі для усунення порушень кримінально-процесуального законодавства, виправлення помилок, пов'язаних з неправильним за­стосуванням кримінального закону та іншого законодавства. Підтвер­джуючи законність, обґрунтованість і справедливість судових рішень, постановлених судами першої чи апеляційної інстанцій, вносячи в них зміни, а також скасовуючи незаконні рішення, суд касаційної інстанції забезпечує охорону прав особи, сприяє дотриманню законності в кримінально-процесуальній діяльності, виключає звернення до вико­нання незаконних вироків, створює передумови правильного і одна­кового застосування закону нижчестоящими судами, у зв'язку з чим визначаються такі завдання касаційного провадження: 1) перевірка законності й обґрунтованості судових рішень першої чи апеляційної інстанції, які оскаржуються; 2) виправлення матеріальних чи проце­суальних помилок, якщо такі мали місце, без погіршення становища засудженого (виправданого); 3) недопущення виконання незаконних і необґрунтованих судових рішень з метою дотримання прав і законних інтересів засудженого (виправданого), потерпілого, цивільного пози­вача і цивільного відповідача, а також публічних інтересів; 4) здійснен­ня процесуального контролю за діяльністю нижчестоящих судів та органів досудового розслідування; 5) формування судової практики для забезпечення однакового застосування закону.