§ 8. Відкладення розгляду і зупинення кримінальної справи. Направлення справи на додаткове розслідування. Закриття кримінальної справи

Розглядаючи кримінальну справу в судовому засіданні, суд може прийняти такі рішення: про відкладення судового розгляду справи; про зупинення провадження у кримінальній справі; про направлення спра­ви на додаткове розслідування; про закриття кримінальної справи.

Судовий розгляд справи відкладається, коли справа не може бути розглянута в даному судовому засіданні: у зв'язку з неявкою кого-небудь з викликаних осіб; у зв'язку з необхідністю витребувати нові докази; відводу судді чи іншого учасника судового розгляду до їх за­міни (гл. 4 КПК); усунення обвинувача або захисника від участі в справі при непідкоренні розпорядженням головуючого (ч. 2 ст. 272 КПК); при необхідності підготовки підсудного за зустрічним обви­нуваченням до захисту від нього (ч. 3 ст. 251 КПК) та ін.

Відкладаючи розгляд справи, суд зобов'язаний до закриття судо­вого засідання вислухати всі клопотання учасників судового розгляду і розв'язати їх, а також вжити необхідних заходів для виклику осіб, що не з'явилися в судове засідання, або для витребування нових доказів (частини 1 і 3 ст. 280 КПК). Окрім того, суд у таких випадках може допитати свідків, експерта або спеціаліста, потерпілого, цивільного відповідача або їх представників, які з'явилися в судове засідання. Якщо після відкладення розгляду справи вона розглядається в тому ж складі суду, повторний виклик зазначених осіб у судове засідання про­вадиться лише в необхідних випадках (ст. 292¹ КПК).

Провадження у справі зупиняється у випадках: коли підсудний ухилився від суду; коли підсудний захворів на психічну або іншу тяж­ку тривалу хворобу, яка виключає розгляд справи.

Суд зупиняє провадження в справі щодо цього підсудного відпо­відно до його розшуку або видужання і продовжує розгляд справи щодо інших підсудних, якщо в справі притягнуто до відповідальності де­кількох осіб. Якщо ж провести всебічно, повно, об'єктивно розгляд справи неможливо без участі підсудного, який ухилився чи захворів, то все провадження у ній зупиняється (ст. 26 КПК).

Розшук підсудного, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду чи постановою судді (ч. 2 ст. 280 КПК).

Повернення справи на додаткове розслідування із стадії судового розгляду допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Неповним визнається досудове розслідування: коли не були до­питані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речо­ві та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, за винятком випадків, коли дослі­дити їх було неможливо; коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді; коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого (ст. 368 КПК).

Неправильним визнається досудове розслідування тоді, коли під час його провадження органами дізнання чи досудового слідства (при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень) було: не застосовано кримінальний закон, який підлягав застосуванню; за­стосовано кримінальний закон, який не підлягав застосуванню; мало місце неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту (ст. 371 КПК).

Якщо виникне питання про повернення справи на додаткове роз­слідування, суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників судового розгляду, вирішує це питання мотивованою ухвалою, а суд­дя — постановою в нарадчій кімнаті.

Після додаткового розслідування справа направляється до суду в загальному порядку.

На ухвалу, постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розгляда­ється по першій інстанції апеляційним судом — касаційні подання чи скарги до касаційного суду (ст. 281 КПК).

Недопустимим є направлення справи на додаткове розслідування у випадках, коли відсутні докази, які підтверджують пред'явлене об­винувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових до­казів. За таких обставин суд зобов'язаний прийняти остаточне рішен­ня і постановити відповідно до ч. 4 ст. 327 КПК виправдувальний вирок.

Справа в стадії судового розгляду закривається:

-   за наявності підстав, передбачених пп. 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 ст. 6 і статтями 7, 7², 8, 9, 10, 11 КПК;

-   за наявності спеціальних підстав, зазначених у Особливій части­ні (ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5
ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 369 КК);

-   якщо прокурор відмовився підтримувати державне обвинувачен­ня, а потерпілий не бажає скористатися правом, передбаченим ч. 2
ст. 267 КПК;

-   за примиренням сторін чи у зв'язку з неявкою потерпілого в су­дове засідання без поважних причин закривається справа про злочин,
зазначений у ч. 1 ст. 27 КПК.

Суд закриває кримінальну справу, як за клопотанням сторін, так і з власної ініціативи, своєю мотивованою ухвалою, а суддя — постано­вою. Ухвала (постанова) виносяться в нарадчій кімнаті, лише після того, як суд вислухає думку учасників судового розгляду і висновок прокурора.

Якщо підсудний заперечує проти закриття справи за нереабіліту-ючими підставами (див. ч. 3 ст. 6 і ч. 3 ст. 71 КПК), справа не закрива­ється, її розгляд продовжується в загальному порядку.

У разі, коли за результатами судового розгляду справи не встанов­лено події злочину, або коли в діянні підсудного не встановлено скла­ду злочину, або коли не доведено участі підсудного у вчиненні зло­чину, справа не закривається. У таких випадках постановляється ви­правдувальний вирок (ч. 2 ст. 6, ч. 4 ст. 327 КПК).

На ухвалу, постанову про закриття справи протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом — касаційні подання чи скаргу до касаційного суду.

З підстав, передбачених ст. 282 КПК, суд може закрити справу і частково: щодо частини обвинувачення; щодо окремих підсудних, якщо їх декілька. За рештою обвинувачення або щодо решти підсудних суд за наявності підстав виносить вирок.

У справах про злочини, вчинені у співучасті, коли щодо одного з підсудних справа підлягає закриттю, а щодо іншого є підстави для по-становлення вироку, і коли обвинувачення цих осіб тісно пов'язане, суди практикують винесення ухвали (постанови) про закриття справи разом з вироком. Така ухвала (постанова) оголошується зразу ж після проголошення вироку.