§ 1. Сутність і значення стадії судового розгляду. Загальні умови судового розгляду. Учасники судового розгляду

Судовий розгляд — основна і найважливіша стадія кримінального процесу, в якій суд розглядає і вирішує справу по суті, тобто остаточно з'ясовує всі суттєві обставини справи, перевіряє докази та постановляє вирок.

Питання про винність і покарання — це основні питання судового розгляду. Інші питання: про цивільний позов, долю речових доказів, судові витрати, запобіжний захід — є похідними. Їх вирішення зале­жить від висновку суду про винуватість або невинуватість особи.

Судовий розгляд не зводиться до перевірки матеріалів досудового розслідування. У судовому розгляді відбувається нове дослідження доказів, що були зібрані під час розслідування. Проте у судовому розгляді можуть досліджуватися і нові докази, які подано учасниками судового розгляду або витребувано судом. Дослідження доказів у су­довому засіданні відбувається за активної участі сторін.

За загальним правилом, судовий розгляд складається з п'яти етапів: підготовча частина судового розгляду; судове слідство; судові дебати; останнє слово підсудного; постановлення вироку, який виноситься від імені держави. Згідно з кримінально-процесуальним законом вирок суду може бути обґрунтований тільки тими доказами, які були розгля­нуті в судовому засіданні (ст. 323 КПК України).

Значення судового розгляду полягає в тому, що: по-перше, у цій стадії досягається мета і виконуються завдання кримінального судо­чинства (ст. 2 КПК) у конкретній справі, тільки в результаті судового розгляду суд може визнати підсудного винним у вчиненні злочину і призначити йому міру покарання; по-друге, забезпечуються права і законні інтереси осіб, які беруть участь у справі; по-третє, здійснюється виховний вплив як на учасників судового розгляду, так і на інших громадян; по-четверте, судовий розгляд дозволяє виявити обставини, які сприяли вчиненню злочину, і вжити заходи до їх усунення.

Загальні положення судового розгляду — це встановлені законом правила, які виражають характерні риси цієї стадії процесу в цілому, сприяють реалізації принципів кримінального процесу і створюють гарантію постановлення законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення у справі. Ці загальні норми об'єднані в окрему (гл. 24) КПК під назвою «Загальні положення судового розгляду».

До них належать: безпосередність і усність судового розгляду; не­змінний склад суду; учасники судового розгляду; розпорядок судового засідання; межі судового розгляду; постановлення процесуальних рі­шень, зокрема, про відкладення і зупинення судового розгляду, про закриття справи, направлення справи на додаткове розслідування; про­токол судового засідання та деякі інші. Ці положення знаходять своє відображення на всіх судових стадіях процесу, а не лише під час роз­гляду справи в суді першої інстанції.

Положення про безпосередність судового розгляду визначено у ст. 257 КПК. Воно випливає з природи правосуддя. Прийняти правиль­не рішення на підставі оцінки доказів за внутрішнім переконанням можливо лише тоді, коли безпосередньо досліджуєш докази. Безпо­середність судового розгляду — це особисте дослідження суддями в судовому засіданні доказів, зібраних у справі, яке відбувається шляхом допитів підсудного, свідків, експертів, огляду речових доказів, огляду і оголошення протоколів слідчих дій, інших доказів тощо.

Матеріали досудового слідства не можуть бути покладені в основу вироку та інших висновків суду, якщо вони не досліджувались у судо­вому засіданні, тобто судове рішення може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні в умовах змагально­го процесу.

З правила про безпосередність дослідження доказів є винятки.

Так, суд вправі оголосити в судовому розгляді показання підсуд­ного, потерпілого, свідка, які вони давали на стадії досудового роз­слідування або раніше в судовому засіданні у таких випадках: у разі наявності істотних суперечностей між їх показаннями на суді і під час дізнання або досудового слідства; у разі відмови підсудного давати показання на судовому слідстві; коли справа розглядається у відсут­ності підсудного; у разі неявки в судове засідання свідка, явка якого з тих чи інших причин неможлива; коли справа розглядається у відсут­ності свідка, звільненого судом від явки у зв'язку із здійсненням щодо нього заходів безпеки; коли у зв'язку із відкладенням судового роз­гляду справи свідок був допитаний у такому судовому засіданні.

Суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фак­тичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються (ч. 3 ст. 299 КПК), і після допиту підсудного перейти до судових дебатів, тобто законом (ст. 301¹ КПК) передбачена можливість провадження так званого скороченого судового розгляду.

Суддя (суд) може давати органу, який проводив розслідування, судо­ві доручення про виконання певних слідчих дій (ст. 315¹ КПК), а також доручення підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяль­ність, про проведення оперативно-розшукових заходів чи використання засобів для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у справі (ч. 3 ст. 66 КПК). Такі доручення повинні мати місце лише з метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, а також тоді, коли виконання цих дій неможливе з додержанням процесуальної форми судового розгляду, про що суддя (суд) мотивовано викладає в постанові (ухвалі). Протоколи слідчої дії та інші докази, що надійшли від органу який виконував доручення, досліджуються в судо­вому засіданні і приєднуються до справи.

Усність полягає в тому, що судовий розгляд кримінальної справи і його центральна частина — судове слідство — відбувається в усній формі: всі докази, які є в справі, підлягають усному обговоренню, всі клопотання сторін оголошуються в суді, всі учасники процесу та свідки дають суду усні пояснення і показання, судові дебати сторін провадять­ся лише в усній формі, і суд обґрунтовує вирок тільки на тих доказах, які були розглянуті і обговорені усно в судовому засіданні (ч. 2 ст. 323 КПК). Усність не виключає використання письмових доказів, але вони мають бути оголошені в судовому засіданні.

Однією із загальних умов судового розгляду є незмінність складу суду при розгляді справи, яка означає, що кожна справа повинна бути розглянута в одному й тому ж складі суддів. Коли хто-небудь із суддів позбавлений можливості продовжувати брати участь у засіданні, він повинен бути замінений іншим суддею, і розгляд справи розпочина­ється спочатку. Але якщо в залі судового засідання із самого початку розгляду справи перебуває запасний народний засідатель, він замінює народного засідателя, що вибув, і розгляд справи продовжується за умови, що він не вимагає відновлення судових дій з початку.

Якщо із складу суду вибуває головуючий, розгляд справи відкла­дається (ст. 258 КПК) до з'ясування та усунення перепон для продов­ження його участі. У разі неможливості їх усунення взагалі або про­тягом тривалого часу — він замінюється іншим суддею, але розгляд справи відновлюється з початку. Порушення правила про незмінність складу суду закон відносить до безумовних підстав для скасування вироку чи іншого судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 370 КПК).

Безпосереднє керівництво судовим засіданням від імені ко­легіального складу суду здійснює один із суддів, який головує в судо­вому засіданні. У разі розгляду справи суддею одноособово, керівни­цтво у судовому засіданні здійснює цей суддя (п. 5^а ст. 32 КПК).

Головуючий має рівні права з іншими суддями щодо участі у роз­гляді й вирішенні справи в судовому засіданні. Разом з тим він наді­лений організаційно-розпорядчими повноваженнями (керує судовим засіданням; усуває із судового слідства все те, що не стосується роз­глядуваної справи; забезпечує належний виховний рівень судового процесу; забезпечує підтримання порядку в судовому засіданні).

Коли хто-небудь з учасників судового розгляду заперечує проти дій головуючого, які обмежують або порушують їх права, це заперечення заноситься до протоколу (ст. 260 КПК).

Секретар судового засідання є обов'язковим учасником процесу, який наділяється відповідними процесуальними правами і обов'язками, основним з яких є ведення протоколу, що грамотно, об'єктивно і мак­симально повно відображає хід судового засідання в цілому і кожної судової дії окремо. Секретар судового засідання — це процесуальна фігура, йому може бути заявлено відвід (ст. 62 КПК), він разом із голо­вуючим підписує протокол судового засідання (ст. 87 КПК).

КПК визначає коло учасників судового розгляду для всіх справ. Ними є: прокурор, потерпілий і його представник, власник (співвлас­ник) юридичної особи, представник юридичної особи, підсудний, його законний представник і захисник, цивільний позивач, цивільний від­повідач і їхні представники. Вони беруть участь у судовому розгляді справи, наділені рівними процесуальними правами.

Розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов'язковою. Участь підсуд­ного в розгляді щодо нього справи є однією з процесуальних гарантій захисту його прав і законних інтересів, а також допомагає судові все­бічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи і постановити справедливий вирок.

Розгляд справи при відсутності підсудного допускається лише у виняткових випадках: коли підсудний перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду. Факт перебування підсудного за межами України має бути підтверджений офіційно: повідомленнями правоохо­ронних органів чи дипломатичного представництва України в тій державі, де перебуває підсудний; коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у його відсутності. Проте суд має право і в цьому разі визнати явку підсудного обов'язковою (ст. 262 КПК).

Коли підсудний не з'явиться без поважних причин у судове засі­дання в справах, у яких явка його є обов'язковою (ст. 262 КПК), суд відкладає розгляд справи і може покласти на підсудного судові витра­ти по відкладеному засіданню. Крім того, суд має право винести ухва­лу, а суддя — постанову про привід підсудного і про заміну запобіж­ного заходу на більш суворий або про обрання запобіжного заходу, коли його не було обрано раніше (ст. 288 КПК).

Закон передбачає також інші випадки, коли судовий розгляд справи допускається за відсутності підсудного: у випадку його смерті, коли провадження у справі необхідне для реабілітації покійного і коли про це клопочуть правомочні особи, наприклад захисник обвинуваченого (п. 8 ст. 6 КПК); у виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси справи чи є загроза для безпеки підсудного, допускається за мотивова­ною ухвалою (постановою) суду допит одного підсудного у відсутності іншого (ч. 2 ст. 300 КПК); у виняткових випадках, коли цього вимагають інтереси справи чи є загроза для безпеки свідка, у відсутності підсудно­го може провадитися допит неповнолітнього свідка (ч. 3 ст. 307 КПК); за ухвалою (постановою) суду підсудний може бути видалений із залу судового засідання тимчасово або на весь час розгляду справи у зв'язку з порушенням порядку судового засідання (ч. 1 ст. 272 КПК).

Розгляд справи у відсутності підсудного в тих випадках, коли за законом його присутність обов'язкова, є безумовною підставою для скасування вироку (п. 6 ч. 2 ст. 370 КПК).

Участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою, крім випад­ків: коли розглядаються справи про злочини, передбачені ч. 1 ст. 27 КПК; коли він відмовився від підтримання державного обвинувачення.

Неявка прокурора в судове засідання призводить до відкладення слухання справи, якщо його неможливо замінити іншим прокурором. Прокуророві, який вперше вступив у справу, суд зобов'язаний надати час, необхідний для ознайомлення з матеріалами справи і для підго­товки до участі в судовому засіданні. Про неявку прокурора в судове засідання без поважних причин суд повідомляє вищестоящого про­курора (ст. 289 КПК).

Участь захисника в судовому розгляді направлена на здійснення захисту прав і законних інтересів підсудного та надання йому необхід­ної юридичної допомоги в реалізації його прав.

У випадку неявки захисника в судове засідання і якщо замінити його іншим неможливо, слухання справи відкладається. Заміна захис­ника, що не з'явився, допускається тільки за згодою підсудного. За­хисникові, який вперше вступив у справу, суд зобов'язаний надати час, необхідний для ознайомлення з матеріалами справи і для підготовки до участі в судовому засіданні. Про неявку адвоката в судове засідання суд повідомляє відповідне адвокатське об'єднання, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (ст. 289 КПК).

Участь потерпілого в судовому розгляді та його права регламенто­вані ст. 267 КПК.

Правами потерпілого може скористатися громадянин, який був визнаний потерпілим при провадженні досудового розслідування або в стадії попереднього розгляду справи суддею, або власник (співвлас­ник) юридичної особи відповідно до ст. 27¹ КПК.

Якщо в судове засідання не з'явиться потерпілий, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вирішує питання про розгляд спра­ви або відкладення залежно від того, чи можливо у відсутності потер­пілого з'ясувати всі обставини справи і захистити його права та за­конні інтереси. До потерпілого, який не з'явився без поважних причин, суд може застосувати привід відповідно до ст. 72 КПК.

Суд у виняткових випадках може звільнити потерпілого, щодо якого здійснюються заходи безпеки, від обов'язку з'являтися в судове засідання за наявності письмового підтвердження показань, даних ним раніше (ст. 290 КПК).

Цивільний позивач і цивільний відповідач у судовому розгляді мають право бути присутніми при розгляді справи в суді; заявляти відводи і клопотання; висловлювати свою думку про клопотання інших учасни­ків судового розгляду; давати пояснення; брати участь у дослідженні доказів і в судових дебатах щодо доведеності вчинення злочину і його цивільно-правових наслідків (ст. 268 КПК); оскаржити судовий вирок тільки в частині цивільного позову (статті 50, 51, п. 7 і 10 ст. 348 КПК).

Якщо цивільним позивачем є громадянин, він, як особа, якій зло­чином заподіяно матеріальну шкоду, користується також правами по­терпілого (статті 49, 267 КПК).

Цивільний позов може бути розглянутий судом незалежно від явки цивільного позивача або його представника у випадках: коли позов підтримує прокурор, незалежно від того, хто його заявив — фізична чи юридична особа; коли позов заявлений підприємством, установою чи організацією — незалежно від того, чи підтримує його прокурор (ч. 2 ст. 291 КПК).

У всіх інших випадках суд при неявці в судове засідання цивільно­го позивача або представника його інтересів залишає цивільний позов без розгляду. Проте за потерпілим зберігається право заявити позов у порядку цивільного судочинства (ч. 1 ст. 291 КПК).

Неявка цивільного відповідача або його представника у судове за­сідання не є підставою для відкладення справи чи перешкодою для розгляду цивільного позову.

Участь перекладача в судовому розгляді передбачена ст. 19 КПК (тобто коли мовою, якою ведеться судочинство, не володіє хтось із учасників процесу — підсудний, його законний представник, захисник, потерпілий і його представники, цивільний позивач, цивільний відпо­відач і їхні представники, свідок, експерт, спеціаліст), у судове засідан­ня запрошується перекладач. При допиті німого або глухого запро­шується особа, яка розуміє їх знаки, щодо якої діють правила, встанов­лені КПК для перекладача (ст. 270 КПК).

Участь спеціаліста в судовому розгляді передбачена у випадках, якщо його спеціальні знання можуть бути необхідні при огляді і до­слідженні речових доказів і документів, при допиті експерта, а також в інших випадках, коли сторонам і суду необхідні спеціальні роз'яснення з питань, що входять до професійної компетенції спеціаліста (ст. 128¹ КПК, ст. 270¹ КПК).

Участь спеціаліста-педагога є обов'язковою при допиті потерпілих і свідків, які не досягли шістнадцятирічного віку.

Спеціаліст може бути викликаний у судове засідання як за клопо­танням сторін, так і з ініціативи самого суду.

Коло свідків, що повинні бути викликані і допитані в судовому за­сіданні, визначається списком, який складає орган дізнання (ст. 426 КПК) або досудового слідства (п. 1 ч. 1 ст. 224 КПК). Список свідків, які підлягають виклику в судове засідання, може бути уточнений під час попереднього розгляду справи. Це ж саме стосується і виклику до суду експертів (п. 5 ч. 1 ст. 253 КПК).

Якщо не всі викликані свідки і експерти з'явилися, суд вислухує думку учасників судового розгляду про можливість розгляду справи і виносить ухвалу, а суддя — постанову про подальший розгляд справи чи про відкладення його, вживаючи, при необхідності, щодо свідків заходів, зазначених у статтях 70 і 71 КПК, а щодо експертів — заходів, зазначених у ст. 77 КПК.

Суд у виняткових випадках може звільнити свідка, щодо якого здійснюються заходи безпеки, від обов'язку з'являтися в судове засі­дання за наявності письмового підтвердження показань, даних ним раніше (ст. 292 КПК).