§ 1. Підсудність кримінальних справ

Підсудність кримінальної справи — це сукупність юридичних ознак (властивостей) справи, на підставі яких кримінально-процесуальний закон визначає, в якому саме суді і в якому складі суддів має розглядатися і вирішуватися по суті справа. Поняття під­судності не слід ототожнювати з поняттями компетенції або повнова­жень суду. Хоча ці поняття пов'язані між собою, вони нетотожні. Компетенція або повноваження суду — це сукупність усіх його функ­цій як суду певної ланки, а не лише функції правосуддя. Вона визна­чається відповідно до Закону України «Про судоустрій України»¹. Наприклад, повноваженнями апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим, військових апеляційних судів регіонів та Військово-Морських Сил України є не тільки розгляд і вирішення справ, а й ведення та аналіз судової статистики, вивчення і узагальнення судової практики, надання методичної допомоги у за­стосуванні законодавства місцевим судам, здійснення деяких інших повноважень (ст. 26 Закону України «Про судоустрій України»).

Підсудність як процесуальний інститут відіграє організуючу роль у сфері кримінально-процесуальних відносин і має велике практичне значення для правильного функціонування судової системи і здійснен­ня покладених на суд завдань.

Правила про підсудність кримінальних справ засновані на принци­пі рівності громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України) і гарантують розгляд і вирішення кримінальної справи про злочин судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим (ст. 8 Загальної декларації прав людини, ст. 14 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права)².

Одне з невід'ємних прав людини — право на розгляд його справи компетентним судом, а отже, право знати, який саме суд відповідно до закону правомочний розглядати справу. Це повинно виключати суб'єктивізм при вирішенні питання про те, до якого суду направляти справу для розгляду, наприклад, за ознакою його «суспільної значу­щості» або «високого посадового положення особи», оскільки підсуд­ність справ може бути встановлена тільки законом, а не визначатися стосовно конкретної справи.

Повноваження розглядати кримінальні справи по суті як суди пер­шої інстанції мають лише місцеві та апеляційні суди.

Залежно від характеру злочину, місця його вчинення, ознак, які її характеризують, підсудність поділяють на декілька видів: родову (пред­метну); спеціальну (персональну); територіальну (місцеву); за зв'язком справ.

Родова (предметна) підсудність визначається родом (видом) та характером вчиненого злочину й обумовлюється його кваліфікацією. За цією ознакою розмежовуються повноваження кожної ланки судової системи як суду першої інстанції. Родова підсудність визначається прямою вказівкою закону про віднесення певних категорій криміналь­них справ до розгляду і вирішення їх судом окремої ланки.

Так, згідно зі ст. 33 КПК районному (міському) суду — основній ланці в системі судів загальної юрисдикції — підсудні всі кримінальні справи, крім справ, підсудних вищестоящим судам і військовим судам.

Апеляційному суду Автономної Республіки Крим, апеляційним судам областей, міст Києва і Севастополя за родовою (предметною) ознакою підсудні по першій інстанції такі кримінальні справи: про злочини проти основ національної безпеки України, передбачені стат­тями 109-114 КК України; про злочини, за вчинення яких КК України передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.

У випадках особливої складності або важливості справи, підсудної місцевому суду, — апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя мають право прий­няти її до свого провадження (ст. 34 КПК). Особливо складними є кримінальні справи, вироки в яких неодноразово скасовувались ви­щестоящими судами. Особливо важливими можна вважати справи, що за своїм значенням виходять за межі території, яку обслуговує місцевий суд, наприклад, про злочини, вчинені на території кількох районів або особами, що проживають у різних районах.

Ініціатива про прийняття до свого провадження справи у першій інстанції належить голові апеляційного суду або прокуророві області (прирівняним до нього прокурорам) чи його заступника. Ніякі інші суди не можуть розглядати кримінальні справи по першій інстанції.

Спеціальна (персональна) підсудність за чинним законодавством України визначається перш за все особливостями суб'єкта злочину. За чинним законодавством спеціальна (персональна) підсудність стосу­ється кримінальних справ про злочини:

- військовослужбовців (з урахуванням займаної посади та військо­вого звання) та військовозобов'язаних під час проходження ними на­вчальних зборів. Такі справи розглядаються військовими судами, які утворюються за територіальною ознакою — у місцях дислокації військ, військових частин та установ Збройних Сил України.

Військові суди гарнізонів діють лише як суди першої інстанції; їм підсудні справи про злочини осіб, які мають військове звання до під­полковника, капітана другого рангу включно, крім тих справ, які під­судні судам вищого рівня (тобто справ, перелічених у пп. 1, 2 ч. 1 ст. 34 та пп. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 36 КПК).

Військовим судам регіонів, Військово-Морських Сил як судам пер­шої інстанції підсудні: а) справи про злочини осіб, що мають військо­ве звання полковника, капітана І рангу і вище; б) справи про злочини осіб, що обіймають посади від командира полку, командира корабля І рангу і вище, а також осіб, рівних їм за службовим становищем; в) справи про всі злочини, за які в умовах мирного часу законом перед­бачена можливість призначення покарання у вигляді довічного по­збавлення волі (ст. 36 КПК).

- суддів усіх систем судів. Кримінальні справи про злочини, вчи­нені Суддями Конституційного Суду України, суддями будь-якого суду
загальної юрисдикції, розглядають по першій інстанції відповідно апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди об­ластей, міст Києва і Севастополя, а щодо суддів військових судів — військові суди регіонів і військовий суд Військово-Морських Сил України.

Конкретний суд, якому підсудна справа про злочини, вчинені суд­дею, визначає Голова Верховного Суду України або його заступник. Однак справа не може розглядатися тим судом, у якому працював під­судний (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус суддів»)¹.

Правила про предметну підсудність доповнюються правилами про територіальну (місцеву) підсудність (ст. 37 КПК). Вони вказують, якому конкретно суду із судів однієї ланки підсудна справа.

Підсудність за територіальною ознакою означає, що кримінальна справа розглядається в суді за місцем вчинення злочину. Якщо місце вчинення злочину встановити не можна, то справа підсудна суду, у районі діяльності якого закінчено досудове слідство у даній справі. Виходячи з правил визначення підсудності за місцем закінчення до-судового слідства, на практиці вирішується питання підсудності і в тих випадках, коли місце вчинення злочину не може бути точно встанов­лено (наприклад, злочин вчинено під час польоту на повітряному транспорті чи переїзду на залізничному транспорті).

Підсудність за зв'язком справ визначається можливістю об'єднання в одному провадженні кримінальних справ за обвинуваченням однієї особи або групи осіб у вчиненні одного або декількох злочинів, які підсудні за територіальною, родовою чи персональною ознакою різним судам.

Підсудність за зв'язком справ визначається, виходячи з таких пра­вил:

-   у разі об'єднання в одному провадженні кримінальних справ по обвинуваченню двох і більше осіб у вчиненні кількох злочинів, якщо
ці справи підсудні двом чи кільком однойменним судам, справу роз­глядає суд, у районі діяльності якого порушено кримінальну справу
або закінчено досудове слідство чи дізнання (ст. 39 КПК України);

-   якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні кількох злочинів і справа хоча б про одну особу або про один із зло­чинів підсудна військовому суду, то справа розглядається військовим судом (ч. 2 ст. 40 КПК України);

-   при обвинуваченні групи осіб у вчиненні одного або кількох зло­чинів, що не є військовими злочинами, якщо щодо хоча б одного з
обвинувачених справа підсудна загальному суду, справа щодо всіх об­винувачених розглядається загальним судом (ч. 3 ст. 40 КПК);

-   якщо одна особа або декілька осіб обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів, справи про які підсудні різнойменним судам, то
справа розглядається вищестоящим судом (ч. 1 ст. 40 КПК).

Визначення підсудності кримінальної справи провадиться поперед­ньо прокурором при направленні справи до суду і остаточно вирішу­ється при попередньому розгляді справи суддею і прийнятті рішення про призначення справи до судового розгляду.

Слід підкреслити, що порушення правил про підсудність є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Тому у ви­падках винесення судом вироку в справі, що підсудна вищестоящому або військовому суду, цей вирок підлягає скасуванню як винесений незаконним складом суду (ст. 370 КПК).

Суддя одноособово у попередньому розгляді справи вирішує пи­тання про те, чи підсудна справа суду і у разі, якщо вона не підсудна даному суду, направляє справу за підсудністю, про що виносить по­станову.

Якщо підсудність справи іншому однойменному суду виявилася в судовому засіданні, суд продовжує розгляд справи, коли це не може завдати шкоди повноті і об'єктивності дослідження обставин справи. Коли ж не можна забезпечити повноти і об'єктивності дослідження обставин справи, суд надсилає справу за підсудністю, про що виносить ухвалу.

У випадку виявлення в судовому засіданні, що справа підсудна вищестоящому суду або військовому суду, суд повинен надіслати її за підсудністю.

Передача до нижчестоящого суду справи, початої розглядом у су­довому засіданні вищестоящого суду, не допускається (ст. 41 КПК).

Передача кримінальної справи від одного суду, якому вона підсуд­на, до іншого однойменного суду допускається до початку її розгляду в судовому засіданні також за мотивами доцільності. Так, з метою за­безпечення найбільш об'єктивного і повного розгляду справи, а також найкращого забезпечення виховної ролі судового розгляду в окремих випадках справа може бути передана на розгляд суду за місцем про­живання чи роботи обвинуваченого або за місцем знаходження біль­шості свідків (ч. 1 ст. 38 КПК).

Питання про передачу справи з одного районного (міського), між­районного (окружного) суду до іншого чи з одного військового суду гарнізону до іншого в межах Автономної Республіки Крим, однієї об­ласті, міст Києва і Севастополя, одного військового регіону чи Військово-Морських Сил вирішується головою відповідно Верховно­го суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севас­топольського міських судів, головою військового суду регіону, Військово-Морських Сил.

Питання про передачу справи до суду іншої області або військово­го суду, міжобласного суду або військового суду іншого регіону вирішується Головою Верховного Суду України чи його заступником (ст. 38 КПК).

Передача справи з одного суду до іншого безпосередньо, не через вищестоящий суд, не дозволяється.

Спори про територіальну підсудність конкретної кримінальної справи між судами не допускаються (ст. 42 КПК).

Кримінальна справа, надіслана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтями 38-41 КПК, повинна бути прийнята цим судом до свого провадження, якщо при цьому не перевищується його компетенція. Лише у випадках коли розгляд надісланої справи ста­новитиме перевищення компетенції суду, тобто порушуватимуться вимоги щодо її родової або спеціальної підсудності, суд повинен надіслати справу до вищестоящого суду для вирішення питання про підсудність.