§ 3. Система кримінального процесу

Процесуальна діяльність органів, що ведуть боротьбу зі злочинні­стю, розвивається і протікає за певними етапами-стадіями, кожна з яких є відносно самостійною частиною кримінального процесу та характеризується притаманними їй особливостями і разом з тим слу­жить досягненню цілей і вирішенню загальних завдань кримінального судочинства. Самостійність кожної стадії виявляється у властивих лише їй специфічних ознаках: у безпосередніх завданнях; у колі суб'єктів; у процесуальному порядку діяльності; у характері кри­мінально-процесуальних відносин; у строках провадження; у підсум­кових рішеннях та процесуальних актах.

Кримінальна справа рухається послідовно, у своєму розвитку про­ходячи ці етапи-стадії. Стадії кримінального процесу тісно пов'язані між собою спільними для кримінального процесу принципами і за­вданнями, але в той же час кожна з них протікає у формах, характерних тільки для неї.

Кожна стадія передусім вирішує загальні завдання кримінального процесу у властивій цій стадії процесуальній формі, яка визначає спе­цифіку процесуального становища суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, засобів доказування, правозахисних механізмів, процесу­альних рішень та повноважень органів і посадових осіб, що ведуть кримінальний процес.

Стадіями кримінального процесу є: 1) порушення кримінальної справи; 2) досудове розслідування; 3) попередній розгляд справи суд­дею; 4) судовий розгляд; 5) провадження в апеляційній інстанції; 6) провадження у касаційній інстанції; 7) виконання вироку, ухвали і постанови суду; 8) перегляд судових рішень у порядку виключного провадження.

Порушення кримінальної справи — перша стадія кримінального про­цесу. Вона полягає в діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду з прийому, реєстрації, розгляду, перевірки і вирішення заяв і повідомлень про злочини та прийнятті відповідних рішень — про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи.

Досудове розслідування являє собою регламентовану кримінально-процесуальним законом діяльність органів дізнання і досудового слід­ства, спрямовану на збирання, перевірку і оцінку доказів для вирішен­ня питання про наявність або відсутність події злочину, вини певної особи в його вчиненні, про характер і розмір шкоди, заподіяної зло­чином, на встановлення інших обставин, що підлягають доказуванню у справі, а також на припинення злочинів і запобігання їх вчиненню.

Називаючи розслідування «досудовим», законодавець вказує на його співвідношення з основною частиною судового розгляду — су­довим слідством. Досудове розслідування передує провадженню в суді і покликане забезпечити його успішне проведення. Характерними рисами цієї стадії процесу є швидкість, всебічність, повнота та об'­єктивність дослідження обставин вчиненого злочину.

Попередній розгляд справи суддею є важливою самостійною ста­дією кримінального процесу, в якій суддя зобов'язаний у строки, ви­значені у ст. 241 КПК, на підставі ретельного вивчення матеріалів справи перевірити, чи достатньо підстав для призначення справи до судового розгляду (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 6)¹. Завданнями цієї стадії є контроль за якістю досудового розслідування (перевіркайого повноти, об'єктивності, дотримання вимог закону) та створення необхідних умов для подаль­шого розгляду справи по суті.

Судовий розгляд — головна і центральна стадія кримінального процесу, в якій суд колегіально або суддя одноособово у судовому за­сіданні, за участю сторін та інших учасників процесу розглядає і ви­рішує кримінальну справу по суті, тобто про винність або невинува­тість підсудного, застосування до нього покарання або виправдання невинуватого. Завдання стадії: всебічне дослідження доказів; контроль за якістю досудового розслідування та вирішення справи по суті шля­хом винесення вироку чи іншого підсумкового рішення. У судовому розгляді найбільш повно та послідовно застосовано всі принципи кримінального процесу. Стадія судового розгляду поділяється на такі етапи: підготовча частина судового засідання, судове слідство, судові дебати, останнє слово підсудного та постановлення вироку.

Провадження в апеляційній інстанції — діяльність апеляційного суду, що відбувається у разі подання апеляції прокурором, засудженим, виправданим, обвинуваченим, захисником або іншим визначеним КПК учасником процесу на вирок, який не набрав законної сили, ухвалений місцевим судом, та ухвали або постанови місцевих судів. Право на апеляційне оскарження судових рішень гарантоване ст. 129 Конститу­ції України і як конституційна засада судочинства становить невід'ємну складову права на судовий захист (преамбула постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 1)². Суть такого виду провадження полягає в перевірці законності, обґрунтованості, справедливості вироку та законності й обґрунтованості вказаних судо­вих рішень у межах апеляції на підставі матеріалів, що є в справі, та додатково представлених доказів шляхом проведення судового слід­ства. Якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення.

Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє на­брання ними законної сили та їх виконання, за винятком передбачених у КПК випадків.

У результаті розгляду апеляцій на судові рішення апеляційний суд може постановити свій вирок або винести (постановити) свою ухвалу або постанову. Право та обов'язок апеляційного суду постановити свій вирок (постанову) під час розгляду справи в апеляційному порядку є однією з гарантій оперативного здійснення кримінального судочинства, а отже, і своєчасного кримінально-правового захисту прав та свобод громадян (преамбула постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 1).

Провадження в касаційній інстанції — розгляд касаційним судом справи, що відбувається у разі касаційного подання прокурора або касаційної скарги учасників процесу на вироки, ухвали і постанови апеляційного суду та визначені КПК вироки, постанови і ухвали міс­цевих судів.

Виконання вироків, ухвал і постанов суду, що набрали законної сили, — стадія, в якій суд вирішує ряд питань процесуального харак­теру, що виникають у зв'язку зі зверненням вироку та інших судових рішень до виконання, або таких, що виникли вже в процесі самого їх виконання, а іноді й після його виконання (наприклад, про дострокове зняття судимості).

Кримінально-процесуальний закон передбачає й стадію, в якій перевіряються правосудність вироків, ухвал і постанов суду, що на­брали законної сили. Подібного роду перевірка (перегляд) має місце при наявності особливих умов, вказаних у законі. Цією стадією є пере­гляд судових рішень у порядку виключного провадження. Такий пере­гляд проводиться у разі виявлення після набрання законної сили ви­роком, ухвалою, постановою суду обставин, які раніше не були відомі і не могли бути відомі суду і які самі по собі або в сукупності з даними, що є у справі, встановлюють неправосудність винесених вироку, ухва­ли, постанови.

Підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження є: 1) нововиявлені обставини, до яких закон відносить фальсифікацію доказів, неправильність пере­кладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсуд­ного, висновку і пояснень судового експерта, на яких ґрунтується ви­рок, зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі та всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного; 2) неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального за­кону, які істотно вплинули на правильність судового рішення. Перегляд судових рішень з підстав неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення, з метою застосувати закон про більш тяжкий злочин, збільшити обсяг обви­нувачення чи з інших підстав погіршити становище засудженого, а також виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи не допускається (статті 400⁴, 400⁵ КПК).

Розглянуті стадії становлять єдину систему кримінального процесу. Система кримінального процесу раціональна і логічна. Кожна попередня стадія створює необхідні передумови для успішного вирішення завдань наступної стадії. На кожній стадії, як правило, підлягає контролю за­конність дій і рішень, що мали місце на попередніх стадіях.

Однак далеко не кожна кримінальна справа проходить усі вищеза­значені стадії. Так, порушена кримінальна справа може бути закрита за відповідних підстав у стадії досудового розслідування. Таке ж рі­шення може бути прийняте прокурором при перевірці справи, що на­дійшла з обвинувальним висновком, або ж судом у стадії попередньо­го розгляду справи суддею. Просування кримінальної справи може закінчитися винесенням судом вироку в стадії судового розгляду, якщо вирок не оскаржений.

Зважаючи на правову характеристику злочинів та ураховуючи осо­бливості суб'єктного складу КПК визначає такі види особливих про­ваджень: протокольна форма досудової підготовки матеріалів, засто­сування примусових заходів медичного характеру, провадження у справах про злочини неповнолітніх.