Печать
PDF

Розділ XI Індекси

Posted in Учебные материалы - Правова статистика (В.В. Голіна)

Рейтинг пользователей: / 4
ХудшийЛучший 

Розділ XI Індекси

§ 1. Поняття індексного методу і правила побудови індивідуальних індексів

Індексом у статистиці називається відносний показник, який ха­рактеризує зміну рівня якогось суспільного явища з часом або його співвідношення у просторі, а також порівняно з плановим завданням.

У статистичній практиці індекс є найбільш вживаним узагальню­ючим показником. Юристам також досить часто доводиться мати справу з індексним методом при аналізі правових явищ, наприклад при розслідуванні господарських, службових злочинів, аналізі висновків бухгалтерської, товарознавчої експертиз, для орієнтації у складних економічних питаннях.

Широкою є амплітуда застосування індексного методу при проведен­ні кримінологічних досліджень. За його допомогою можна простежити динаміку зміни тяжкості окремих видів злочинів і ступеня суспільної не­безпечності злочинності в цілому та за окремими видами злочинів.

Як відомо, більшість суспільних явищ, що вивчаються статистикою, складаються з багатьох окремих елементів. У практиці статистичної роботи до індексів належать показники, які характеризують не тільки співвідношення цих явищ у цілому, а і їх окремих складових частин.

У нашій країні в теорії індексів склалися два напрямки: узагаль­нюючий, або синтетичний, та аналітичний, які і обумовлюють можли­вість інтерпретації індексів. За допомогою індексів можна вирішити такі основні завдання: 1) характеристика загальної зміни складного показника або формуючих його окремих показників (факторів); 2) ви­ділення у зміні складного показника впливу одного з факторів шляхом виключення впливу інших факторів. Способи побудови індексів за­лежать від змісту показників, що вивчаються, методології їх розрахун­ку, наявних вихідних даних і цілей дослідження.

За ступенем охоплення елементів сукупності прийнято розрізняти дві категорії індексів: індивідуальні та загальні. Індекс, який характе­ризує співвідношення величин окремого явища, називається індивіду­альним. Він позначається літерою і та супроводжується показником індексованої величини (тієї величини, зміна якої вивчається). Індекс, який характеризує співвідношення рівнів усього явища в цілому або його частин, що складаються з кількох окремих елементів, які безпо­середньо не піддаються підсумовуванню, називається загальним. Він позначається літерою І і також обов’язково супроводжується показни­ком індексованої величини, оскільки лише в цьому разі ми можемо визначити назву загального індексу.

Отже, індивідуальні індекси — це відносні величини планового завдання, виконання плану, динаміки (темпи зростання) і порівняння. Решта видів відносних величин до індексів не належать. Індивідуаль­ні індекси обчислюються подібно до того, як обчислюється та чи інша відносна величина.

Окремі елементи, з яких складається те чи інше суспільне явище, можуть бути однорідними і неоднорідними. Однорідні елементи мож­на підсумовувати. Особливості індексного методу, які дають змогу відрізнити його від методу обчислення відносних величин, проявля­ються при розрахунку індексів для складного явища, одиниці якого не піддаються безпосередньому підсумовуванню, тому що вони можуть мати різні споживчі властивості або різні одиниці вимірювання.

Безпосередня несумісність окремих частин складного явища зовсім не означає, що їх не можна взагалі зробити сумісними. У цьому разі, якщо окремі частини в розглядуваному відношенні є якісно однорід­ними, то для них завжди можна і треба знайти загальну міру, сумірник або вагу. Інакше кажучи, для обчислення загальних індексів виникає потреба в застосуванні спеціальних засобів, які становлять специфіку індексного методу.

Залежно від змісту та характеру індексованої величини розрізняють індекси кількісних показників (наприклад, індекс чисельності суддів і судів, фізичного обсягу продукції) та індекси якісних показників (на­приклад, індекс цін, собівартості, злочинності).

Залежно від вибору бази порівняння, яка визначається метою дослідження, існують два можливих способи розрахунку індексів: ланцюговий та базисний. Ланцюгові індекси одержуємо шляхом по­рівняння поточних рівнів із попереднім, у цьому разі база порівняння безперервно змінюється. Базисні індекси обчислюємо відносно якогось, як правило, першого рівня, прийнятого за базу порівняння.

Залежно від методології обчислення показників розрізняють агре­гатні індекси і середні з індивідуальних індексів, які у свою чергу поділяються на середні арифметичні та середні гармонічні індекси. Термін «агрегатний індекс» походить від латинського слова aggregates — підсумовувати, компонувати, комбінувати.

Агрегатні індекси якісних показників поділяються на індекси пере­мінного та індекси фіксованого (постійного) складу.

У правовій статистиці найчастіше використовуються індивідуаль­ні індекси. Якщо необхідно обчислити динаміку однорідних показни­ків, то можна використовувати індивідуальний індекс, який дасть можливість з’ясувати, як змінилось те чи інше явище за той чи інший час або в просторі.

Показник, співвідношення рівнів якого характеризує індекс, назива­ється індексованим показником (індексованою величиною). При обчисленні індексів відрізняють звітний і базисний періоди. Звітний період — це період, рівні якого порівнюються, а базисний — це період, з рівнем якого проводиться порівняння. Відповідно до цього всі по­казники мають назву або звітних, або базисних. Якщо показники по­рівнюються відносно планового завдання, то базою порівняння в цьо­му разі буде планове завдання.

Індивідуальний індекс дає змогу з’ясувати, як відрізняється рівень звітного періоду відносно рівня базисного, тобто на скільки відсотків або в скільки разів рівень звітного періоду більший чи менший від базисного рівня. Якщо величина обчисленого індексу більше 1 або 100 %, то це характеризує, що рівень явища у звітному періоді зростав, а якщо індекс менше 1 або 100 %, то це свідчить про те, що рівень явища у звітному періоді зменшився порівняно з базисним.

Індивідуальний індекс — це відносна величина. Індивідуальний індекс динаміки — це співвідношення рівня звітного періоду індексо­ваної величини до рівня базисного (попереднього) періоду, темп зрос­тання явища. Індивідуальний територіальний індекс — це співвідно­шення показників одного і того ж підприємства або району до рівня відповідного показника іншого підприємства або району, який взято за базу порівняння.

Якщо, наприклад, позначити індексовану величину літерою З (зло­чин), то відповідно індивідуальний індекс одного виду злочинів ви­ражається формулою:

де 1 — звітний рівень показника; 0 — базисний рівень показника.

Аналогічно можна обчислити індивідуальні індекси будь-якого правового явища і в інших галузях права.

Наведені формули обчислення індивідуального індексу наочно свідчать про те, що правила їх побудови та обчислення повністю збі­гаються з технікою обчислення відносних величин. Індивідуальні ін­декси можуть обчислюватися або в коефіцієнтах, або у відсотках.