Печать
PDF

Розділ V Зведення та групування статистичних даних - § 2. Теорія статистичного групування

Posted in Учебные материалы - Правова статистика (В.В. Голіна)

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

§ 2. Теорія статистичного групування

Установлюючи кількісні характеристики масових явищ, дослідни­ки намагаються описати їх якомога ретельніше. Для встановлення не тільки загального обсягу, але й внутрішніх (структурних) характерис­тик явища разом зі зведенням на третьому етапі статистичного дослі­дження проводять також групування статистичних даних.

Групування статистичних даних — це метод, за допомогою яко­го в статистичній сукупності виділяються характерні типи (групи) одиниць за істотними для них ознаками.

Серед статистичних методів групування займає особливе місце, оскільки є обов’язковою передумовою обрахування узагальнюючих показників.

Залежно від завдань, а також властивостей одиниць сукупності гру­пування поділяються на три види: типологічні, структурні й аналітичні.

Типологічними називають групування, що виділяють найбільш характерні групи, типи явищ, із яких складається неоднорідна статистична сукупність, визначають істотні розбіжності між ними, а також виділяють ознаки, що є загальними для всіх груп. До типологічних групувань відносять групування злочинів за розділами Особливої частини КК України, групування цивільних справ залежно від пред­мета позову.

Як правило, кожну з груп, отриманих за результатами типологіч­ного групування, можна додатково поділити на інші типологічні групи. Наприклад, справи позовного провадження можна поділити на житло­ві, трудові, сімейні і т. ін. Окрім того, цю обставину треба враховувати для того, щоб визначати межі окремих груп.

Структурними (варіаційними) називаються такі групування, які характеризують розподіл одиниць однорідної сукупності за розміром кількісної ознаки. Структурні групування широко використовуються в правовій статистиці. Наприклад, таким чином вивчається склад зло­чинців за віком, термінами покарання.

Аналітичними називаються групування, що мають на меті вияви­ти і вивчити взаємозв’язок між окремими явищами на підставі фактор­них та результативних ознак. Факторні ознаки — це властивості (об­ставини), які обумовлюють наявність чи відсутність значущих наслід­ків — результативних ознак (обставин) у одиниць сукупності. Так, групуючи злочинців залежно від наявності чи відсутності стану сп’яніння під час скоєння злочинів і додатково — виду скоєних зло­чинів, можна з’ясувати ступінь впливу алкоголізації як детермінанти протиправних дій.

На практиці завжди спочатку проводять типологічні групування в межах одного типу явищ, а потім — структурні й аналітичні.