Розділ V Зведення та групування статистичних даних - § 2. Теорія статистичного групування
§ 2. Теорія статистичного групування
Установлюючи кількісні характеристики масових явищ, дослідники намагаються описати їх якомога ретельніше. Для встановлення не тільки загального обсягу, але й внутрішніх (структурних) характеристик явища разом зі зведенням на третьому етапі статистичного дослідження проводять також групування статистичних даних.
Групування статистичних даних — це метод, за допомогою якого в статистичній сукупності виділяються характерні типи (групи) одиниць за істотними для них ознаками.
Серед статистичних методів групування займає особливе місце, оскільки є обов’язковою передумовою обрахування узагальнюючих показників.
Залежно від завдань, а також властивостей одиниць сукупності групування поділяються на три види: типологічні, структурні й аналітичні.
Типологічними називають групування, що виділяють найбільш характерні групи, типи явищ, із яких складається неоднорідна статистична сукупність, визначають істотні розбіжності між ними, а також виділяють ознаки, що є загальними для всіх груп. До типологічних групувань відносять групування злочинів за розділами Особливої частини КК України, групування цивільних справ залежно від предмета позову.
Як правило, кожну з груп, отриманих за результатами типологічного групування, можна додатково поділити на інші типологічні групи. Наприклад, справи позовного провадження можна поділити на житлові, трудові, сімейні і т. ін. Окрім того, цю обставину треба враховувати для того, щоб визначати межі окремих груп.
Структурними (варіаційними) називаються такі групування, які характеризують розподіл одиниць однорідної сукупності за розміром кількісної ознаки. Структурні групування широко використовуються в правовій статистиці. Наприклад, таким чином вивчається склад злочинців за віком, термінами покарання.
Аналітичними називаються групування, що мають на меті виявити і вивчити взаємозв’язок між окремими явищами на підставі факторних та результативних ознак. Факторні ознаки — це властивості (обставини), які обумовлюють наявність чи відсутність значущих наслідків — результативних ознак (обставин) у одиниць сукупності. Так, групуючи злочинців залежно від наявності чи відсутності стану сп’яніння під час скоєння злочинів і додатково — виду скоєних злочинів, можна з’ясувати ступінь впливу алкоголізації як детермінанти протиправних дій.
На практиці завжди спочатку проводять типологічні групування в межах одного типу явищ, а потім — структурні й аналітичні.