Глава 9 Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин - § 4. Рівновага споживача
§ 4. Рівновага споживача
Розмірковуючи над питанням, як розпорядитися обмеженими доходами, споживач постійно обирає між різноманітними товарами, щоб зрештою придб ги найкорисніший з його точки зору набір товарів. Наприклад, студент має 5 грн, які він збирається витратити в їдальні. Пиріг коштує 1 рн, а чай 0,5 грн. Зрозуміло, що можна купити 5 пиріжків або 10 склянок чаю. Але скоріше за все студент обере певну комбінацію пиріжків і чаю, оскільки від п’ятого пиріжка він дістане менше задоволення, ніж від першої склянки чаю. Поступово студент знайде таку ком інацію, в якій неможливо буде збільшити корисність у межах наявного бюджету. Така ситуація називається рівновагою споживача. У стані рівноваги споживач не зацікавлений змінювати пропорції споживання.
Визначаючи оптимальний рівноважний набір споживання, споживачеві завжди доводиться порівнювати додаткову (граничну) корисність, отриману ід кожної наступної одиниці товару, та ціну, яку довелося за цю оди ицю сплатити. Раціональний споживач, намагаючись досягнути макс мального задоволення, прагне розподілити свої доходи таким чино , щоб гранична корисність у розрахунку на одиницю вартості товарів 5ула однаковою. Ця закономірність споживчої поведінки називається правилом максимізації корисності, або другим законом Госсен , і має вигляд:
Якщо стан рівноваги порушено, наприклад, гранична корисність товару А у розрахунку на одиницю вартості більша, ніж за товаром В, доцільно змінити структуру споживання, збільшивши обсяги споживання товару А за рахунок зменшення споживання товару В. Що більше одиниць товару А спожито, то меншою є їх гранична корисність, і, навпаки, що менший обсяг споживання товару В, то більшою є його гранична корисність. Таким чином вирівнювання співвідношення граничних корисностей приведе до відновлення рівноваги.
Через певний суб’єктивізм оцінки корисності кардиналістська теорія постійно зазнає критики, тому існує й інший (ординалістський) підхід до аналізу рівноваги, тісно пов’язаний із попереднім.
Визначення оптимального набору товарів зводиться до зіставлення бажань індивіда, представлених картою байдужості, та можливостей, передбач них бюджетним обмеженням. Сумістивши карту байдужості з бюджетною лінією, можна знайти точку рівноваги, яка і визначає найкорисніший набір споживання. На рис. 9.6 крива байдужості ІІІ, яка забезпечує більшу корисність порівняно з кривими І та ІІ, недоступна для сп живача, оскільки знаходиться вище бюджетної лінії. Точка В показу доступну комбінацію товарів, але такий набір не забезпечує найвищу корисність. Рівноважний стан споживача досягається лише в точці А, де бюджетна лінія торкається кривої байдужості.
Виходячи з цього, оптимальний споживчий набір одночасно відповідає двом умовам: по-перше, дохід має бути повністю витра гним (точка рівноваги розташована на бюджетній лінії); по-друге, оптимальний набір товарів повинен давати максимально можливе задоволення (тобто знаходитися на найвищій з доступних кривих байдужості). Графічно стану споживчої рівноваги відповідає точка дотику кривої байдуж сті та бюджетної лінії. Досягнутий рівень рівноваги не є постійним для споживача, оскільки його доходи та ціни товарів можуть змінюватися. Тому далі розглянемо. як саме впливають на споживача зміни доходів та цін.
Реакція споживача на зміну доходів. Із зростанням доходів споживачеві будуть доступні більші обсяги корисних товарів, із зниженням доходу обсяги споживання зменшаться. Разом із тим зміна доходів викличе не тільки зміни в обсягах споживання, але й у його пропорціях. Ще в ХІХ ст. німецький статистик Е. Енгель зауважив, що із зростанням реальних доходів споживання вторинних благ зростає швидше, ніж товарів першої необхідності. Ця залежність має назву закону Енгеля.
Залежно від того, як змінюються обсяги споживання товарів із зростанням доходів, виокремлюють три групи товарів: нормальні, неякісні та нейтральні. Нормальними товарами вважаються ті, обсяги споживання яких зростають при збільшенні доходів. До неякісних товарів відносять товари, споживання яких скорочується у міру зростання доходів. Нарешті, нейтральними товарами є ті, споживання яких не змінюється із збільшенням доходів. Більшість товарів можна віднести до нормальних, прикладом неякісних товарів є громадський транспорт, нейтральних товарів — сіль, туалетний папір, зубна паста. Слід зазначити, що той самий товар може бути для одного споживача нормальним, а для іншого неякісним.
Реакція споживача на зміну цін. Зміна цін справляє подвійну дію на споживача. По-перше, із зниженням ціни товар дешевшає відносно інших товарів і його споживання зростає. Тобто споживач відмовляється від купівлі відносно дорожчого товару і спрямовує вивільнені кошти на придбання товару, що подешевшав, змінюючи таким чином структуру споживання. Це явище має назву ефекту заміщення. По- друге, за умови зниження ціни споживач може придбати все більше товарів на той же дохід, тим самим його реальний дохід зростає. Це явище називається ефектом доходу. Розмежування двох ефектів допомагає визначитися, якою мірою зміни у споживанні викликані зростанням доходів, а якою — зміною цін.
Зазвичай для нормальних товарів обидва ефекти діють в одному напрямі: із зниженням цін обсяги споживання зростають, і навпаки. Але існують товари, споживання яких може збільшуватися, незважаючи на зростання цін. Уперше це явище було досліджено у ХІХ ст. англійським економістом Р. Гіффеном і дістало назву парадокс Гіффе- на. Вивчаючи ціноутворення в Ірландії, Р. Гіффен помітив, що в періоди неврожаю картоплі її споживання суттєво зростало, незважаючи на підвищення цін. Він пояснив це тим, що через неврожай селянам доводилося відмовлятися від якісних товарів (м’ясо, молоко), які більше подорожчали, ніж картопля. У цьому разі дія ефекту доходу перевищила дію ефекту заміщення. Товари, споживання яких зростає при збільшенні цін і які посідають значне місце в бюджеті споживача, називаються товарами Гіффена. Товари Гіффена в реальному житті трапляються рідко.
Збільшення споживання під час зростання цін може відбуватися й у випадках, не пов’язаних із падінням доходів. Наприклад, споживачі можуть купувати модні та престижні товари, коли хочуть наголосити на своєму соціальному статусі або коли вважають, що висока ціна означає вищу якість, чи очікуючи чергового підвищення цін в умовах інфляції.
Теорія споживчого вибору уможливлює вирішення важливих економічних завдань. Виходячи з неї, фахівці пояснюють, чому збільшення обсягів споживання стає можливим лише за умов зниження цін, чому в деяких випадках обернена залежність між ціною і попитом перетворюється на пряму. При аналізі більш складних економічних ситуацій теорія споживчого вибору дає можливість зрозуміти, що зростання заробітної плати може викликати не тільки збільшення, але й зменшення пропозиції праці, що збільшення відсоткової ставки не обов’язково приводить до зростання заощаджень. Проте загальне її значення полягає в тому, що в ірраціональній, суб’єктивній поведінці споживача знаходять свій вияв загальні закономірності, які дають підстави знайти і описати правила споживчої поведінки, зробити її придатною для аналізу.
Запитання для самоконтролю
1. У чому полягає сутність домогосподарств?
2. Порівняйте неокласичний та інституціональний підходи до вивчення домогосподарств як економічних суб’єктів.
3. Охарактеризуйте основні соціально-економічні функції до- могосподарств.
4. Розкрийте основні теорії споживання.
5. Наведіть приклади впливу соціальних факторів на споживання.
6. Розкрийте економічний зміст поняття «корисність».
7. Що таке гранична корисність? Поясніть дію закону спадної граничної корисності.
8. Охарактеризуйте властивості кривих байдужості. Що таке карта байдужості?
9. Що показує бюджетна лінія?
10. Поясніть умови досягнення споживчої рівноваги. Сформулюйте правило максимізації граничної корисності.
11. Покажіть графічно процес досягнення рівноваги споживача.
12. Опишіть реакцію споживача на зміну доходів.
13. Опишіть реакцію споживача на зміну цін товарів.