§ 4. Пізньопротестантські течії

На базі основних напрямків протестантизму в XVI— ХУШ ст. виникли течії пізнього протестантизму: менно- ніти, баптисти, квакери, методисти, а в ХК ст. — адвен­тисти, свідки Єгови, ще пізніше — п’ятдесятники.

Менноніти — послідовники проповідника Менно Сі- монса. Уперше з’явилися в 30-х рр. XVI ст. у Голландії, потім поширилися в Німеччині, Польщі, Росії. Менно­ніти вимагають водохрещення дорослих, двічі на рік роб­лять обряди причащання, а також взаємного омивання ніг у пам’ять про те, як це робив Ісус. Вони проголошу­ють принцип непротивлення злу, сповідують пацифізм, відмовляються від військової служби.

Особливості історичного розвитку меннонітів, що жили в умовах постійних переслідувань, в інонаціональ­ному іноконфесійному оточенні, їхня замкнутість призве­ли до утворення своєрідної етноконфесійної спільності. Зараз менноніти проживають у США (так звані аміш), Канаді, ФРН, Голландії і Південній Америці, поділяють­ся на ряд дрібних течій і нараховують близько 500 тис. прихильників.

Менноніти, що живуть на території колишнього СРСР, поділяються на два напрямки: церковні і «братські». Грома­ди меннонітів є в Оренбурзькій і Омській областях, Ал­тайському краї, Казахстані, Литві, Латвії, Естонії, Киргизії. У 1963 р. частина «братських» меннонітів приєдналася до євангельських християн-баптистів.

Баптизм (від грецьк. baptizo — занурюю у воду) ви­ник на початку XVII ст. у Голландії, а потім в Англії. У 1639 р. була організована перша баптистська громада в Північній Америці. Виражаючи соціальні прагнення ра­дикальної частини дрібної буржуазії, баптисти вимагали повного відокремлення церкви від держави, релігійної свободи і віротерпимості.

Баптисти вважають Біблію єдиним джерелом віров­чення, проголошують особистий порятунок за допомо­гою віри в «спокутну жертву Ісуса Христа». Баптизм спо­відує принцип «загального священства», заперечує духів­ництво як посередника між віруючим і Богом, не визнає святих, мощів, ікон, чернецтва, церковних таїнств та ат­рибутів. Обряди водохрещення і причащання тільки хлібом (баптисти принципово утримуються від будь- яких хмільних напоїв) символічно демонструють віру людини, її відданість служінню Христу. Баптизм визнає тільки свята, пов’язані з ім’ям Христа, а також деякі спе­цифічні свята (наприклад, День жнив, День єдності в ЄХБ). Кожна громада баптистів є самоврядною органі­зацією (принцип «автономії громад»). Ними керують виборний пресвітер і рада громади.

З кінця XVIII в. починається поширення баптизму завдяки місіонерській діяльності його представників в Європі, Північній Америці, Азії й Африці. У 1905 р. був утворений Всесвітній союз баптистів, центр якого в США. Зараз баптистські організації діють у багатьох країнах Європи, Африки, Південної Америки. Дуже сильні позиції баптистської церкви в США — майже 20% насе­лення є її членами.

Методизм — один з найбільш поширених протес­тантських напрямків. Методизм виник в Англії в 30— 40-х рр. XVII ст. Його заснував Дж. Веслі, син священи­ка. Разом із братом Чарльзом він організував у 1729 р. «Святий клуб», метою якого було поширення благочес­тя. За крайню пунктуальність свого релігійного життя і суворе дотримання релігійних розпоряджень їх стали називати методистами. Виникнення методизму — своє­рідна реакція на формалізм англіканської церкви, з одно­го боку, і на поширення раціоналізму і деїзму — з іншого. Методисти скоротили 39 статей англіканського «Симво­лу віри» до 25. З усіх обрядів зберігається лише водохре- щення і причащання. Зараз методизм поширений у 90 країнах світу і нараховує 40 млн. послідовників. Особли­во їх багато в США — 13 млн, в Англії та інших євро­пейських країнах.

Адвентисти (від лат. а^еШш — пришестя) — проте­стантська течія, що виникла в 30-х рр. XIX ст. у США. Її засновник В. Міллер зробив спробу «точно» спрогнозу- вати друге пришестя Христа в 1843—1844 рр. Очікуван­ня цього пришестя, незважаючи на провал пророцтва, є центральним догматом адвентизму. Одне з його відгалу­жень, очолене «пророчицею» Хелен Вайт, оформилося в 1863 р. у церкву адвентистів сьомого дня. Особливості віровчення і культу цієї організації: заперечення безсмер­тя душі, обов’язковість святкування суботи, «санітарна реформа», десятина. Адвентизм відрізняється дуже ак­тивною місіонерською діяльністю.

«Свідки Єгови» —протестантська течія, що виникла в 70-х рр. XIX ст. в США як Міжнародне товариство дос­лідників Біблії. У 1931 р. воно оголосило себе «теокра­тичною організацією» — Товариством свідків Єгови. За­раз це велика міжнародна корпорація, що нараховує близько 3 млн. прихильників. Вона має величезний ка­пітал, друкарні, випускає великими тиражами релігійну літературу 165 мовами, у тому числі російською та україн­ською (журнали «Сторожова вежа», «Пробудися!» та ін.). Центр організації «Свідків Єгови» — Бруклін (рай­он Нью-Йорка).

Специфіка віровчення «Свідків Єгови» полягає у виз­нанні єдиного Бога Єгови, запереченні Трійці, безсмертя душі, традиційних християнських уявлень про рай і пекло. Христос — перший і головний «свідок Єгови» — ніби-то незримо прийшов у світ у 1914 р. і готується до вирішаль­ної битви із сатаною — Армагеддону. Армагеддон — це страшна, винищувальна війна, у вогні якої згорить увесь світ, усе людство, за винятком єговістів. Єговісти неодно­разово призначали терміни Армагеддону і, незважаючи на провал пророцтв, продовжують призначати нові дати.

П’ятдесятництво — одна з найпізніших протестант­ських течій, що з’явилися в США наприкінці XIX — на початку ХХ ст. Відрізняється містико-екстатичним ха­рактером свого вчення і культу. В їх центрі — віра в мож­ливість безпосереднього спілкування з Богом і одержан­ня від Нього так званих «видимих дарів Святого Духу»: здатності говорити іншими мовами без попереднього вивчення, до пророцтва, цілительства. В основі п’ятде- сятництва лежить новозавітний міф про «зішесття Свя­того Духу» на апостолів у день п’ятдесятниці (Деян. II, 1-18). Збори п’ятдесятників, як правило, супроводжу­ються проявами масового релігійного екстазу.

Зараз у світі нараховується близько 25—30 млн п’ят­десятників. Основна маса їх у США, Бразилії та в інших країнах.