Розділ 11 Громадська думка як об’єкт соціологічного аналізу
Розділ 11 Громадська думка як об’єкт соціологічного аналізу
§ 1. Поняття громадської думки та її природа
Впродовж усього часу існування суспільства виявляється великий інтерес до дослідження феномену громадської думки. Особливо цікавими для її вивчення є переломні моменти розвитку суспільства, періоди загальної активізації. По-перше, за умов невизначеності й пошуку нових шляхів розвитку «верхи» цікавляться і «думкою народу». Це знаходить вияв у проведенні великої кількості опитувань громадської думки, референдумів і т. ін.; по-друге, і це є наслідком першого, активізуються дебати і дискусії серед вчених щодо ролі громадської думки в суспільстві.
У нашій країні, за умов трансформації всього суспільного ладу, спостерігається процес інституціоналізації громадської думки. Створено дослідницькі групи, організації, центри, державні заклади, що спеціально вивчають громадську думку. Але результати їх діяльності ще не є обов’язковими моментами для прийняття управлінського рішення; ще не вирішено проблему закріплення на законодавчому рівні організації та механізмів діяльності спеціалізованих структур із вивчення думки громадян. Тобто громадська думка ще не є соціальним інститутом, але стоїть на шляху свого становлення як такого. Громадська думка — стан реальної свідомості мас, що виникає як реакція на актуальні, суспільно значущі явища та процеси, а також виражає активну позицію громадян щодо цього.
Інтерес до проблем думки народу існував в усі історичні епохи. Ще за часів розвитку цивілізації філософи і вчені замислювалися над речами, по суті, безпосередньо пов’язаними з таким явищем, як «громадська думка». У Середньовіччі також багато уваги приділялося цій проблематиці. Саме в ці часи виник термін «громадська думка». Уперше він був використаний англійцем Д. Солсбері у ХІІ ст. для характеристики моральної підтримки парламенту з боку населення країни.
У Новий час, коли пожвавлювалося формування громадської думки, починають складатися передумови для теоретичного осмислення суті цього феномену, його ролі в державному і суспільному житті. Першим, хто розробив цільну теоретичну концепцію громадської думки, був Г. В. Ф. Гегель. Саме він визначив сутність громадської думки та виявив її характерні ознаки, що є значущими і дотепер. По-перше, суб’єктами громадської думки є приватні особи, які виражають думку від свого імені і нікого, окрім самих себе, не представляють. По-друге, думки, які висловлюють ці приватні особи, тим не менш являють собою судження про всезагальні справи, тобто справи, що мають публічне значення. По-третє, громадська думка не завжди відповідає закономірностям суспільного розвитку і істинним потребам суспільства. Вона може бути випадковою для соціального організму, а за певних умов — навіть зашкодити йому.
Серед дослідників кінця ХІХ — початку ХХ ст., які спеціально займалися проблематикою громадської думки, можна відзначити Г. Тарда і А. Лоуелла. Згідно з Тардом, творцем громадської думки є деяка публіка з дуже гнучкими і неясними кордонами, що сягають своїм корінням особливостей масових духовно-психологічних процесів. Лоуелл у своїх працях розкриває питання про межі компетентності громадської думки під час прийняття рішення, про співвідношення думок більшості та меншості тощо.
Вивчення громадської думки в СРСР розпочалося в 20-х роках ХХ ст. Це виявлялося в масових опитуваннях з приводу різних явищ і процесів суспільного життя, а також у спробах проаналізувати і теоретично обґрунтувати результати.
Сучасний стан досліджень громадської думки можна характеризувати як досить активний. У науковій літературі підкреслюється, що соціологічний підхід до вивчення громадської думки повинен базуватися як на розумінні її структурного елемента свідомості, так і на фіксації її ролі в системі соціальних відносин. Серед нових досягнень українських науковців — концептуальні положення про особливості розвитку громадської думки за умов перехідного періоду, її рівнів, типів, функцій, методики і техніки вивчення.
Отже, феномен громадської думки має досить багату історію, що сягає своїм корінням у глиб століть. Філософи і вчені давнини висловлювали безліч думок про його значення і роль у державному і громадському житті, про високий статус народної думки, їх залежність від інтересів і соціальної структури, про зв’язок їх спрямованості зі спрямованістю дій людей. Проблеми громадської думки цікавили філософів і вчених давнини, не зменшується інтерес до них і в наші дні.
Як же сьогодні визначають поняття «громадська думка»? Однозначно на це питання відповісти неможливо. Серед вчених існують певні спори з приводу цього. Одні науковці під громадською думкою розуміють явище групової психології, психічного стану мас, як соціально- психологічного комунікативного явища. Позитивний момент такого трактування сутності громадської думки полягає в тому, що вона дійсно заглиблюється в суспільну психологію мас та пов’ язана з їх соціальними почуттями, переживаннями, настроєм. Разом з тим було б неправильно обмежувати можливості громадської думки лише здатністю відтворювати явища і факти дійсності мовою суспільної психології.
Друга група вчених наділяє громадську думку її виключно етичною природою і моральними функціями. Безперечно, все, що потрапляє сьогодні в поле зору громадської думки, оцінюється перш за все за високими моральними критеріями. Але пов’ язувати її природу виключно з мораллю як формою суспільної свідомості — означає обмежити її лише моральною оцінкою, лише сферою моральних відносин. Втім слід визначити, що громадська думка за необхідності входить у будь-яку з форм суспільної свідомості (політичну, економічну, моральну і т. ін.).
Найбільш чисельну групу складають визначення, в яких сутність громадської думки виводиться через оціночні судження, що виступають результатом взаємодії суб’єкта і об’єкта і виражають схвалення або засудження.
Отже, ми бачимо, що уявлення про феномен громадської думки дуже багатозначне. Громадська думка має багато сфер, кожна з яких претендує на найбільш значущу, через яку можна дати визначення феномену, що розглядається.
Найефективнішим у визначенні поняття вважається спосіб зіставлення його з іншими категоріями.
Думка і судження. Будь-яка думка — це судження, але не кожне судження може бути думкою, а тільки те, що є результатом взаємодії об’єкта і суб’єкта і виражає оцінку. Громадська думка й оціночне судження не збігаються. Вони розрізняються за об’єктом, суб’єктом, структурою і засобом утворення. Громадська думка дає оцінку явищам, але на відміну від простого оціночного судження — це зацікавлене судження, яке виходить з уявлень про цінність об’єкта, тобто одночасно є і оціночним, і ціннісним судженням, що свідчить про зацікавленість і певне переконання суб’єкта.
Думка і переконання (система переконань). На відміну від переконання думка відображає передбачуваний зв’язок ознак, якісних характеристик, особливостей об’єкта і наділена різним ступенем обґрунтованості. Громадська думка — реакція на новації, і тут необхідно виявити соціальні настанови, тобто готовність до дії і реальну активність.
Думка і настрій. Загальним для цих двох понять є те, що вони — суть вияву масової свідомості. Відмінності між громадською думкою і настроєм наведено у таблиці 5.
Думка і норми. Схожість цих двох понять полягає у виконанні однакових функцій — соціального регулювання, соціального контролю і виховання. Однак, якщо норми відрізняються стійкістю, то для громадської думки характерна швидкість реакції на виникаючі ситуації.
Думка і знання. В основі будь-якої думки лежать знання про її предмет. Але між знаннями і думкою існують відмінності. По-перше, думка не має наукової обґрунтованості, по-друге, думка не існує без свого суб’єкта.
Отже, поняття громадської думки пов’язане майже з усіма явищами нашої духовної життєдіяльності. Між ними багато спільного, але є і розбіжності, які дозволяють виділити сутність і специфічні риси кожного, і на основі цього дати визначення.
Особливостями громадської думки є такі: вона належить до сфери духовного життя, є проявом масової свідомості; громадська думка — не сума думок, а якісно нове духовне утворення; містить у собі раціональні, емоційні і вольові моменти; характеризується активністю, динамічністю, виражає готовність до дії.
Отже, громадську думку можна визначити як такий стан реальної свідомості мас, що виникає як реакція на актуальні, суспільно значущі явища та процеси, а також виражає активну позицію громадян щодо цього.