Печать
PDF

Розділ 8 Соціологія соціальних відхилень (девіантної поведінки) - § 2. Сутність і загальні ознаки соціальних відхилень

Posted in Учебные материалы - Соціологія ( за ред. М.П. Требіна )

Рейтинг пользователей: / 4
ХудшийЛучший 

§ 2. Сутність і загальні ознаки соціальних відхилень

Під соціальною поведінкою, що відхиляється (девіантною по­ведінкою), розуміють: а) вчинок, дії людини, які не відповідають офі­ційно встановленим або фактично сформованим, визнаним у даному суспільстві нормам; б) соціальне явище, яке виражає в масових формах людську діяльність, що не відповідає офіційно встановленим або фак­тично сформованим, визнаним у даному суспільстві нормам.

У першому значенні девіантна поведінка переважно є предметом дослідження психології, педагогіки, психіатрії, у другому — предметом соціології та соціальної психології (звичайно, це відносний розподіл).

Суспільно негативні процеси та явища, що реалізуються в пове­дінці людей, вивчає спеціальна соціологічна теорія — соціологія деві­антної поведінки.

Соціальні відхилення є властивістю кожної соціальної системи. Ви­вчення природи, видів, причин, тенденцій соціальних відхилень має як наукове, так і практичне значення. Воно повинно служити основою для вдосконалення соціальних відносин та інститутів, а також юридичних норм і практики їх застосування для зміцнення системи соціального конт­ролю, послідовної реалізації заходів морального й правового виховання, соціальної профілактики та відповідальності. Усі ці заходи спрямовані на те, щоб забезпечити максимальне задоволення інтересів суспільства та громадян. Для розкриття природи та причин соціальних відхилень необ­хідно насамперед, виходити з того, що вони, як і соціальні норми, відо­бражають відносини людей, які складаються в суспільстві.

Соціальна норма та соціальні відхилення — два полюси однієї осі соціально значущої поведінки індивідів, соціальних груп, класів та інших соціальних спільнот. Соціальні відхилення так само різноманіт­ні, як і самі соціальні норми. Більше того, різноманітність відхилень перевищує різноманітність норм, бо норма типова, а відхилення від неї можуть бути індивідуальними. Аморальний вчинок однієї людини може бути зовсім не схожим на вчинок іншої, навіть злочини, ознаки яких чітко зафіксовано у кримінальному кодексі, також різноманітні, як і самі люди, що їх вчиняють.

Незважаючи на різноманітність, соціальні відхилення у кожному суспільстві мають істотні загальні риси, які й дають змогу розглядати в єдиній сукупності такі різні явища, як, скажімо, крадіжка та проїзд на червоне світло світлофора, бюрократизм і порушення законів про охорону природи, пияцтво та самогубство.

Загальні риси соціальних відхилень полягають у їх історичному по­ходженні та причинах існування, а також у соціальних наслідках для суспільства. В історії існує чимало прикладів взаємозв’язку та взаємо- переходів різних видів девіантної поведінки, змін їх соціальної оцінки та значущості. Так, діяльність перших християнських громад, які за­знавали переслідувань як злочинні організації, була об’єктивно про­гресивною. Пізніше християнство, визнане у різних формах усіма європейськими державами, стає оплотом реакції, мракобісся, жорсто­ко розправляється зі своїми супротивниками, відправляє на шибениці та вогнища справжніх героїв людства.

Відхилення від соціальних норм, незважаючи на значне різнома­ніття, мають деякі загальні причини, які підтримують їх існування, а іноді призводять до їх зростання й поширення. Хоч усі ті причини у своєму конкретному вияві можуть бути різними, а часом і проти­лежними в різних суспільствах, за своєю суттю вони зводяться до об’єктивних і суб’єктивних суперечностей суспільного розвитку, які порушують взаємодію особистості із соціальним середовищем і спри­чиняють форми поведінки індивідів (або діяльності соціальних груп), які не узгоджуються з існуючою нормативною системою.

Поведінка людей, що відхиляється, по-перше, існує тому, що нова соціальна система виникає не на порожньому місці, а виростає з ряду елементів попередньої, зруйнованої системи.

По-друге, процес розвитку нової соціальної системи є звичайно нерівномірним, що породжує диспропорції у співвідношенні деяких її елементів та призводить до відставання деяких з них та до тих чи інших дефектів функціонування.

По-третє, може спостерігатися неповна адаптація системи, що роз­вивається, до зовнішніх і внутрішніх умов її існування.

Інакше кажучи, соціальний, культурний, технічний розвиток може часом не встигати за суспільними, духовними або економічними по­требами, що нещодавно виникли. Усе це в сукупності й служить кон­кретним джерелом різних негативних явищ.

Отже, основною причиною соціальних відхилень є суперечність між вимогами нормативної системи та інтересами діючих суб ’єктів. А ця суперечність у своїй основі має соціальний характер.

Попри все різноманіття наслідків негативних соціальних відхилень, їх суть є такою: шкода, збиток, який спричиняється інтересам того класу, соціальної групи або суспільства, що встановили і використо­вують відповідну систему нормативного регулювання. Соціально- негативна поведінка негативно впливає на розвиток особистості, пере­шкоджає поступальному рухові суспільства.

Якщо розглядати не індивідуальний вчинок, а сукупність вчинків, що відхиляються від соціальних норм, то і тут ми знайдемо ряд осо­бливостей, характерних для всіх них, а саме: однакова спрямованість відхилень, що трапляються у схожих груп (верств) населення у більш- менш однакових умовах; близькість або єдність причин, внаслідок ді­яння яких вони виникають і відображаються зовні; певна повторюва­ність, стійкість зазначених явищ у часовому та територіальному розрізах. Сукупність зазначених ознак свідчить про те, що мова йде про явища, які поширюються у суспільстві або мають таку тенденцію.

Отже, соціальні відхилення можна визначити як порушення соці­альних норм, які характеризуються певною масовістю, стійкістю та поширеністю за схожих умов.