Розділ 8 Соціологія соціальних відхилень (девіантної поведінки) - § 2. Сутність і загальні ознаки соціальних відхилень
§ 2. Сутність і загальні ознаки соціальних відхилень
Під соціальною поведінкою, що відхиляється (девіантною поведінкою), розуміють: а) вчинок, дії людини, які не відповідають офіційно встановленим або фактично сформованим, визнаним у даному суспільстві нормам; б) соціальне явище, яке виражає в масових формах людську діяльність, що не відповідає офіційно встановленим або фактично сформованим, визнаним у даному суспільстві нормам.
У першому значенні девіантна поведінка переважно є предметом дослідження психології, педагогіки, психіатрії, у другому — предметом соціології та соціальної психології (звичайно, це відносний розподіл).
Суспільно негативні процеси та явища, що реалізуються в поведінці людей, вивчає спеціальна соціологічна теорія — соціологія девіантної поведінки.
Соціальні відхилення є властивістю кожної соціальної системи. Вивчення природи, видів, причин, тенденцій соціальних відхилень має як наукове, так і практичне значення. Воно повинно служити основою для вдосконалення соціальних відносин та інститутів, а також юридичних норм і практики їх застосування для зміцнення системи соціального контролю, послідовної реалізації заходів морального й правового виховання, соціальної профілактики та відповідальності. Усі ці заходи спрямовані на те, щоб забезпечити максимальне задоволення інтересів суспільства та громадян. Для розкриття природи та причин соціальних відхилень необхідно насамперед, виходити з того, що вони, як і соціальні норми, відображають відносини людей, які складаються в суспільстві.
Соціальна норма та соціальні відхилення — два полюси однієї осі соціально значущої поведінки індивідів, соціальних груп, класів та інших соціальних спільнот. Соціальні відхилення так само різноманітні, як і самі соціальні норми. Більше того, різноманітність відхилень перевищує різноманітність норм, бо норма типова, а відхилення від неї можуть бути індивідуальними. Аморальний вчинок однієї людини може бути зовсім не схожим на вчинок іншої, навіть злочини, ознаки яких чітко зафіксовано у кримінальному кодексі, також різноманітні, як і самі люди, що їх вчиняють.
Незважаючи на різноманітність, соціальні відхилення у кожному суспільстві мають істотні загальні риси, які й дають змогу розглядати в єдиній сукупності такі різні явища, як, скажімо, крадіжка та проїзд на червоне світло світлофора, бюрократизм і порушення законів про охорону природи, пияцтво та самогубство.
Загальні риси соціальних відхилень полягають у їх історичному походженні та причинах існування, а також у соціальних наслідках для суспільства. В історії існує чимало прикладів взаємозв’язку та взаємо- переходів різних видів девіантної поведінки, змін їх соціальної оцінки та значущості. Так, діяльність перших християнських громад, які зазнавали переслідувань як злочинні організації, була об’єктивно прогресивною. Пізніше християнство, визнане у різних формах усіма європейськими державами, стає оплотом реакції, мракобісся, жорстоко розправляється зі своїми супротивниками, відправляє на шибениці та вогнища справжніх героїв людства.
Відхилення від соціальних норм, незважаючи на значне різноманіття, мають деякі загальні причини, які підтримують їх існування, а іноді призводять до їх зростання й поширення. Хоч усі ті причини у своєму конкретному вияві можуть бути різними, а часом і протилежними в різних суспільствах, за своєю суттю вони зводяться до об’єктивних і суб’єктивних суперечностей суспільного розвитку, які порушують взаємодію особистості із соціальним середовищем і спричиняють форми поведінки індивідів (або діяльності соціальних груп), які не узгоджуються з існуючою нормативною системою.
Поведінка людей, що відхиляється, по-перше, існує тому, що нова соціальна система виникає не на порожньому місці, а виростає з ряду елементів попередньої, зруйнованої системи.
По-друге, процес розвитку нової соціальної системи є звичайно нерівномірним, що породжує диспропорції у співвідношенні деяких її елементів та призводить до відставання деяких з них та до тих чи інших дефектів функціонування.
По-третє, може спостерігатися неповна адаптація системи, що розвивається, до зовнішніх і внутрішніх умов її існування.
Інакше кажучи, соціальний, культурний, технічний розвиток може часом не встигати за суспільними, духовними або економічними потребами, що нещодавно виникли. Усе це в сукупності й служить конкретним джерелом різних негативних явищ.
Отже, основною причиною соціальних відхилень є суперечність між вимогами нормативної системи та інтересами діючих суб ’єктів. А ця суперечність у своїй основі має соціальний характер.
Попри все різноманіття наслідків негативних соціальних відхилень, їх суть є такою: шкода, збиток, який спричиняється інтересам того класу, соціальної групи або суспільства, що встановили і використовують відповідну систему нормативного регулювання. Соціально- негативна поведінка негативно впливає на розвиток особистості, перешкоджає поступальному рухові суспільства.
Якщо розглядати не індивідуальний вчинок, а сукупність вчинків, що відхиляються від соціальних норм, то і тут ми знайдемо ряд особливостей, характерних для всіх них, а саме: однакова спрямованість відхилень, що трапляються у схожих груп (верств) населення у більш- менш однакових умовах; близькість або єдність причин, внаслідок діяння яких вони виникають і відображаються зовні; певна повторюваність, стійкість зазначених явищ у часовому та територіальному розрізах. Сукупність зазначених ознак свідчить про те, що мова йде про явища, які поширюються у суспільстві або мають таку тенденцію.
Отже, соціальні відхилення можна визначити як порушення соціальних норм, які характеризуються певною масовістю, стійкістю та поширеністю за схожих умов.