Розділ 7 Соціологія сім’ї

§ 1. Сім’я як об’єкт соціологічного аналізу

Людина нерозривно пов’язана з іншими людьми, суспільством. Ці зв’язки, виступаючи як умови й обставини її життя і діяльності, форму­ють її духовний світ, поведінку. І найважливіше місце тут посідає сім’я. Закономірності виникнення, функціонування і розвитку сім ’їяк соціаль­ного феномену, який поєднує у собі риси соціального інституту і малої соціальної групи, вивчає галузь соціології — соціологія сім’ї.

Соціологія сім’ ї як теорія «середнього рівня» розглядає особливу сферу життєдіяльності та культури узгоджено діючої групи людей (сім’ї), які пов’язані сімейно-родинними відносинами, фокусуючи увагу на спільній життєдіяльності членів, тобто на сімейному способі життя. Соціологія сім’ї має справу з груповим, а не індивідуальним суб’єктом життєдіяльності. Підкреслюючи групову якість сімейної життєдіяльності, соціологія сім’ї розглядає індивіда як члена сім’ї, як складову частину цілого, досліджуючи особистість насамперед крізь призму соціокультурних внутрішньосімейних ролей, сімейної належ­ності особистості. В соціології сім’ї особистість постає конкретно як чоловік або дружина, батько або мати, син або дочка.

Індивідуальна своєрідність накладає відбиток на стиль виконання внутрішньосімейних ролей, який виявляється через конфігурації між- особистісних взаємозв’язків і взаємовідносин. Соціологія сім’ї вивчає сімейно-родинні форми спільного життя малої групи людей, сімейний спосіб життя порівняно з поодиноко-парубоцьким, вивчає в єдності і цілісності взаємозв’язок батьківства — подружжя — спорідненості, тобто власне сім’ ю.

Посередницька роль сім’ ї в узгодженні інтересів особистості і сус­пільства (держави) є предметом власне соціологічного дослідження сім’ї. Ступінь узгодженості — розузгодженості цих інтересів визначає різноманітні наслідки для особистості, сім’ ї і суспільства, що і фіксу­ється у соціології сім’ ї.

Отже, соціологія сім’ї вивчає типи соціальних відносин, що ха­рактерні для сім’ ї; чинники, що визначають чисельність і структуру сімейної спільноти; зв’язок сім’ї з іншими соціальними спільнотами і сферами соціального життя; суспільні функції сім’ї та її особливос­ті як соціального інституту, як психологічної групи; мотивацію шлю­бів та розлучень, а також соціальні та психологічні фактори, які сприяють плануванню сімейного життя, виникненню та подоланню внутрішньосімейних конфліктів; інтеграції та дезінтеграції сім’ї; іс­торичні типи і форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції та пер­спективи їх розвитку.

Центральною рядоутворюючою категорією цієї галузі соціологіч­ного знання є поняття сім’ї. Сім’я — це соціальний інститут (з точ­ки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) і разом з тим мала соціальна група, що володіє історично означеною орга­нізацією, члени якої пов ’язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, со­ціальна необхідність в якій обумовлена потребою суспільства у фі­зичному та духовному відтворенні населення. Як основний соціо­логічний підхід до дослідження сім’ ї виступають соціальний інститут і мала група.

Сім’я аналізується як інститут тоді, коли особливо важливо з’ясувати, наскільки спосіб життя сім’ї, її функціонування в певних рамках відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним сус­пільним потребам. Розглядаючи сім ’ю як соціальний інститут, ви­вчають: суспільну свідомість у сфері шлюбно-сімейних відносин, узагальнені характеристики сімейної поведінки окремих груп населен­ня за різних економічних та культурних умовах, вплив суспільних потреб на характер відносин та спосіб життя сім’ї; причини та наслід­ки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім’ї за тих чи інших умов; соціальний механізм зміни сімейних норм та цінностей; ефективність реалізації інститутом сім’ї своїх основних функцій за різних ідеологічних, політичних, соціально-економічних та культурних умов; співвідношення зразкових сімейних норм і цінностей та реальної поведінки членів сім’ї і т. д.

Аналіз сім’ ї як соціального інституту дає змогу виділити такі дуже важливі для вивчення питання: яким чином трансформація, розвиток потреб суспільства впливають на характер шлюбно-сімейних відносин і спосіб життя сім’ї; які типи сімейної поведінки повинні вважатися дисфункціональними стосовно суспільних потреб; чим відрізняються сімейні норми і цінності у різних культурах і за різних політичних, ідеологічних і соціально-економічних умов; який соціальний механізм змін цих норм і в якому напрямі вони змінюються; яким чином від­бувається соціальне регулювання сімейної поведінки і стосунків у сім’ї; яке співвідношення норм, цінностей, приписуваних зразків поведінки та інших елементів суспільної ідеології у сфері шлюбно-сімейних від­носин і реального виконання ролей, особливостей поведінки і стосун­ків подружжя.

Як малу соціальну групу сім’ю розглядають у тих випадках, коли дослідженню підлягають відносини між індивідами, з яких складаєть­ся сім’я. У процесі аналізу сім’ї як малої групи доцільно виділити три основних типи характеристик.

1.  Характеристики групи взагалі: цілі та завдання сімейної групи; склад і структура сім’ї, її соціально-демографічний склад, групова згуртованість, групова діяльність та характер групової взаємодії сімей­ної групи, структура влади, комунікацій у сім’ ї та ін.

2. Характеристики зв’язків та відносин сімейної групи з ширшими суспільними системами в межах соціальної структури суспільства. Тут насамперед слід виділити функції сім’ї стосовно суспільства.

3.  Цілі, завдання та функції щодо індивіда, групова регуляція по­ведінки та взаємодій індивідів у сім’ї, груповий контроль, групові санкції, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, включення інди­віда в сім’ ю, його задоволеність перебуванням у сім’ ї та її функціо­нальними вимогами і т. ін.

Кожний з цих підходів до вивчення сім’ї має свою специфіку. Па­радигма соціального інституту орієнтована в основному на зовнішні зв’язки сім’ї, водночас її внутрішні зв’язки досліджуються крізь призму понять, що характеризують малу групу. Сьогодні є достатні передумо­ви для визначення питання про інтеграцію двох зазначених підходів у межах зображення сім’ї як соціальної системи.