Печать
PDF

Розділ 7 Соціологія сім’ї - § 3. Фази та типи розвитку сім’ї

Posted in Учебные материалы - Соціологія ( за ред. М.П. Требіна )

Рейтинг пользователей: / 6
ХудшийЛучший 

§ 3. Фази та типи розвитку сім’ї

Сім’я у своєму розвитку пройшла такі фази: проміскуїтет, кровно- споріднена сім’я, пуналуальна сім’я, синдіасмічна сім’я і моногамна сім’я. Загальною тенденцією, яка характеризує розвиток сім’ї, є звуження кола статевих партнерів й укріплення зв’язків, що об’єднують членів сім’ї.

Проміскуїтет — форма спільного життя, яка характерна для нижчого ступеня дикунства, за якого не було відокремлених сімейних груп, сімейне життя було ідентичне суспільному, тобто між членами суспільства існували необмежені статеві зносини, які нерегулювалися ніякими нормами. Згодом відбулося обмеження статевого спілкуван­ня і починали виокремлюватися групи, між якими таке спілкування було дозволене. Цей процес, безумовно, був тривалим і привів до ви­никнення особливої форми сім’ї — кровноспорідненої.

Кровноспоріднена сім’я — форма групового шлюбу, за якої ста­теві стосунки дозволені лише між членами роду або племені, що на­лежать до одного покоління. Усі, хто належать до одного покоління, тобто брати і сестри, незалежно від ступеня їх спорідненості, утворю­ють одну сім’ю. Така сім’я є ендогамною спільнотою, бо включає людей одного покоління, що належать лише до одного роду або пле­мені. Звуження кола статевих партнерів привело до виникнення більш розвиненої форми сім’ ї — пуналуальної.

У пуналуальній сім’ї зі статевих стосунків вилучаються най­ближчі кровні родичі по жіночій лінії, а пізніше ця заборона поширю­ється й на решту більш віддалених родичів того самого покоління. Цьому типу сім’ ї усе ще притаманний груповий шлюб, однак принцип ендогамії замінюється екзогамією, тобто можна сказати, що це шлюб між людьми, які належать до одного покоління, але до різних родів. Таким чином, пуналуальна сім’я є формою шлюбних стосунків, за якої шлюбними партнерами є група сестер з одного роду і група братів з іншого роду. В межах такого типу сімейного життя дедалі більше поширюються стійкі і тривалі зв’ язки між одним чоловіком й однією жінкою; це перший крок до появи парного шлюбу.

Синдіасмічна сім’я — перехідний історичний тип сім’ї, що ви­никає на межі дикунства і варварства, в якій один чоловік живе з од­нією жінкою, а полігамія залишається виключним правом чоловіка. Шлюбні зв’язки легко розриваються, і тоді діти залишаються з матір’ю. Регулюючи статеві стосунки певного чоловіка й певної жінки, синді- асмічна сім’ я вважала дійсним біологічного батька і створювала умо­ви для появи моногамної сім’ ї, яка виникає за часів розкладу родового ладу, утворення приватної власності і класів.

Моногамна сім ’я відзначається тісним зв ’язком між одним чоло­віком і однією жінкою. Безпосередньо причиною виникнення моно­гамної сім’ї було прагнення забезпечити безперечність батьківства і право потомства на володіння сімейним майном. Зміцнення моно­гамної сім’ ї відбувалося у період розкладу старого родинного ладу і виникнення нових форм людських спільнот. Таким чином, історично сім’ я розвивалася від нерегульованих статевих зносин до обмежених у моногамній сім’ ї.

Можна сконструювати три ідеальні історичні типи моногамної сім’ї: патріархальний (традиційний), дітоцентристський (сучасний) і подружній (постсучасний).

Патріархальний тип сім’ї найбільш архаїчний, який характеризу­ється залежністю дружини від чоловіка і дітей від батьків. Панування чоловіка виявляється в тому, що в його руках зосереджені економічні ресурси, він приймає основні рішення, згідно з якими сімейні ролі чітко розподілені. У традиційній сім’ ї панує абсолютна батьківська влада та авторитарна система виховання. Суть патріархальної моногамії спрощено можна звести до двох принципів: жорстка статевовікова субординація і відсутність індивідуальної виборності на всіх стадіях сімейного циклу.

Дітоцентристський тип сім ’ї формується в Європі з другої по­ловини ХІХ ст. Йому властиві підвищення ролі приватного життя, почуттєві сторони шлюбу та інтимності. Більш-менш рівноправні стосунки між чоловіком і дружиною привели до появи стійкої залеж­ності експресивної задоволеності від подружньої, а також до усвідом­лення того, що сексуальність у межах шлюбу не зводиться до дітона­родження. Дітоцентристська сім’я за природою є малодітною.

Зародження виборності у передшлюбний період визначило нову сімейну стратегію. Через те що вибір — основа особистості, спільне мешкання чоловіка і дружини в умовах відсутності ритуалізованих очікувань й однозначно закріплених ролей потребує взаємної адаптації їх індивідуальних планів і стереотипів поведінки. Інакше кажучи, має виникнути ряд тісно пов’ язаних між собою пристосованих стосунків, кожний з яких впливає на стабільність індивідуальної сім’ ї.

Подружній тип моногамної сім ’ї зароджується останніми десяти­літтями. У такій сім’ї стратегічні відносини визначаються не спорід­неністю (як у патріархальній) і не батьківством (як у дітоцентрист- ській), а властивістю. Норма сімейного життя змінюється: батьки в та­кій сім’ї відмовляються повністю підкоряти власні інтереси інтересам дітей. Акцент на подружнє життя означає можливість більш повної ре­алізації особистісної взаємодії чоловіка і дружини, яка регулюється моральними принципами та іманентними цінностями. У сучасній сім’ї виробляється антирутинний механізм — автономія подружжя. Інтереси кожного з подружжя є ширшими за сімейні, і коло значущого спілкуван­ня для кожного з них виходить за межі подружнього життя. При цьому слід відзначити взаємозв’язок і взаємодоповнюваність механізмів стій­кості (адаптація, інтимність) і розвиток (автономія).

У цілому можна говорити про еволюцію моногамної сім’ ї від па­тріархального типу до подружнього.

Типи сімейних структур, які визначаються за критеріями батьків­ства — шлюбу — спорідненості, різноманітні і підкреслюють будь-які властивості, пов’язані з лініями батька або матері. У зв’язку з цим роз­різняють соціальне батьківство і фізіологічне батьківство та відповід­но материнство.

За критерієм влади розрізняють патріархальні сім’ї, де батько є главою сімейної «держави», і матріархальні сім’ї, де найвищим авто­ритетом вважається мати. Якщо ні батько, ні мати не виконують чітко визначених функцій глави сім’ ї, а переважає ситуаційний розподіл влади між ними, слід говорити про егалітарні сім’ ї (егалітарність ро­зуміється як рівний вплив подружжя, із взаємозамінними ролями). Виділяють ще так звану партнерську сім’ ю, де відбувається спільне обговорення рішень, причому якщо чоловік має більший вплив, то таку сім’ ю називають партнерською сім’ єю з домінуванням чоловіка, якщо дружина — то з домінуванням дружини. Крім того, виділяють сім’ї, в яких прийняття рішень належить одному з подружжя, — авто­номні сім’ ї.

За критерієм соціального стану подружжя (або батьків подружжя) сім’ ї можуть бути гомогенними, якщо подружжя приблизно з однієї соціальної страти, і гетерогенними, якщо вони походять з різних со­ціальних груп, каст, класів.

У сучасних урбанізованих агломераціях найбільш поширені нукле- арні сім’ї, які складаються з батьків та їх дітей, тобто з двох по­колінь. Розширена сім’я являє собою дві нуклеарні сім’ї й більше з єдиним домогосподарством і складається з трьох і більше поколінь — прабатьків, батьків і дітей (онуків).

У повторних сім’ях (які основані на повторному шлюбі) разом з подружжям можуть мешкати діти даного шлюбу і діти попереднього шлюбу кого -небудь з подружжя, які мають рідного батька або матір. Зростання розлучень збільшує частку повторних сімей, які у минулому виникали з причин попередньої смерті одного з подружжя, і діти в них набагато рідше могли мати при одній матері двох батьків (при одному батькові двох матерів).

Репродуктивна сім ’я складається з батьків і неповнолітніх дітей, орієнтаційна сім’я — це батьківська сім ’я, з якої вийшли дорослі ді­ти, які мають свої репродуктивні сім ’ї.

У соціології та демографії за кількістю дітей сім’ї поділяють на три типи: малодітні, середньодітні і багатодітні.

Нові форми сім ’ї: шлюбні контракти на певний період часу; шлюб з випробним терміном (без народження дітей); груповий шлюб, полі­гінія, «серійна моногамія», тобто багаторазовий вступ до шлюбу; «консенсуальний шлюб», тобто шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації; «візитні союзи», тобто роздільне проживання подружжя із зустрічами на короткий час — час нанесення візиту; шлюб між осо­бами однієї статі; сімейне життя в комуні (типу ізраїльських кібутців або сімейних комун в американському суспільстві).