Розділ 6 Судження - 6.3. Прості атрибутивні судження
6.3. Прості атрибутивні судження
6.3.1. Поділ простих атрибутивних суджень за якістю і кількістю
Атрибутивне судження має дві важливі характеристики: якість і кількість. За якість судження відповідає характер зв’язки. Якщо зв’язка ствердна, то судження буде за якістю ствердним: «Працюючі громадяни України платять податки» або «Окремі категорії громадян мають право на безоплатний проїзд у міському транспорті». Коли зв’язка між суб’єктом і предикатом заперечна, судження буде за якістю заперечним. Так, судження «Окремі студенти не взяли участь у спортивних змаганнях», «Деякі пасажири не сплатили провіз багажу», «Риби не можуть жити без води» є заперечними.
Кількість судження встановлюється за обсягом суб’єкта. Якщо суб’єкт узятий у повному обсязі, то судження буде загальним. Наприклад, «Усі студенти складають іспити» — тут поняття суб’єкта взяте в повному обсязі.Це судження загальне за кількістю. Допомогти у визначенні кількості категоричного судження покликані кванторні слова. Кванторне слово (від лат. quantum — скільки) вказує на обсяг суб’єкта. Якщо вживаються кванторні слова «усі», «кожен», «жоден», то вони вказують на те, що суб’єкт узятий у повному обсязі. Кванторне слово може бути відсутне, тоді судження вважається загальним, бо немає вказівки на те, що суб‘єкт узятий не в повному обсязі. Наприклад, у судженні «Працюючі громадяни мають платити податки» кванторного слова немає, однак у цьому випадку ми розуміємо, що йдеться про весь обсяг суб’єкта.
Якщо використовуються кванторні слова «деякі», «частина», «окремі», «70%» тощо, то це вказує на те, що судження за кількістю є частковим. Наприклад, «Деякі протиправні діяння підлягають кримінальній відповідальності», «Двоє дверей з десяти були відчинені».
За кількістю судження може бути також одиничним: «Аристотель — фундатор логіки», «Олесь Гончар — автор роману «Собор».
Атрибутивні судження, в яких чітко зафіксовані якість і кількість, називаються категоричними судженнями. Категоричні судження мають так звану об’єднану класифікацію за якістю і кількістю.
Судження загальне за кількістю і ствердне за якістю називається загальноствердним і має суб’єктно-предикатну формулу «Усі S є P». Наприклад, «Усі люди мають право на житло».
Загальнозаперечне судження— загальне за кількістю і заперечне за якістю: «Жодне S не є P», «Ніяка підтримка терористів не може бути виправдана».
Судження часткове за кількістю і ствердне за якістю — част- ковоствердне, записується так: «Деякі S є P», «Деякі курсові роботи були повернуті на доробку».
Частковозаперечне судження — «Деякі S не є P», «Деякі закони не забезпечені необхідними підзаконними актами».
Одиничне судження завжди записується за формулою загального судження: «Усі S є P» або «Жодне S не є P».
Для скорочення запису категоричних суджень використовують літери латинських слів affirmo — стверджую і nego — заперечую. Зі слова affirmo беруться дві перші голосні: літерою А позначають загальноствердні судження, і суб’єктно-предикатну формулу можна записати так: SAP. Голосною І записуються ча- стковоствердні судження: SIP. Голосні літери слова nego використовуються для запису заперечних суджень: літерою Е позначають загальнозаперечні SEP, літерою О — частковозаперечні судження SOP.
6.3.2. Розподіленість термінів у простих атрибутивннх судженнях
Терміни S i Р у кожному конкретному випадку можуть бути задіяні в судженні цілком або частково. Термін називається розподіленим, якщо в судженні він узятий у повному обсязі, а якщо він задіяний не в повному обсязі, а лише частково, то називається нерозподіленим.
Існують загальні правила розподіленості термінів.
1. У загальних судженнях суб’єкт завжди розподілений, тому що у загальних судженнях він узятий у повному обсязі.
2. У часткових судженнях суб’єкт завжди нерозподілений, тому що термін суб’єкта узятий не в повному обсязі, частково.
3. У заперечних судженнях предикат завжди розподілений (бо завжди задіяний у повному обсязі).
Кожне з категоричних суджень має свої варіанти розподіле- ності термінів у судженні.
Загальноствердне судження має два варіанти розподіленості термінів. Найчастіше зустрічається варіант, коли суб’єкт розподілений, а предикат нерозподілений. Позначимо цей факт так: S+АР -. Наприклад, «Усі студенти складають іспити». Тут ознака «складати іспити» безумовно належить всьому обсягу поняття «студенти», однак ми знаємо, що складають іспити не тільки студенти, але й абітурієнти, школярі, аспіранти, гімназисти, ліцеїсти тощо А тому предикат у даному випадку буде нерозподіленим. Або «Закон — нормативно-правовий акт».
Другий варіант у загальноствердному судженні зустрічається значно рідше: S+AP+. Це буває тільки в тих випадках, коли ознака предиката належить тільки даному суб’єкту і ніяким іншим: «Злочин — кримінальне правопорушення», «Президент України — глава Української держави», «Верховний Суд України — вищий орган судової влади в Україні». В усіх цих прикладах предикат розподілений, бо його обсяг цілком збігається з обсягом суб’єкта
У загальнозаперечних судженнях лише один варіант розподіленості термінів: за загальними правилами розподіленості суб’єкт у загальному судженні завжди розподілений, і предикат в заперечному судженні теж завжди розподілений: S+EP+. Суб’єкт і предикат у загальнегативних судженнях цілком виключають один одного. Наприклад, «Жодне адміністративне правопорушення не є злочином», «Тварини не мають абстрактного мислення».
У частковоствердному судженні можливі два варіанти роз- поділеності термінів. Термін S завжди нерозподілений, тому що за- діяний в судженні тільки частиною свого обсягу. А от термін Р може бути як нерозподіленим, так і розподіленим. Варіант S- І P-. зустрічається частіше. У цьому випадку обсяги понять S і Р перетинаються. Наприклад, «Деякі студенти — юристи», «Дві третини студентів нашого курсу здали сесію без трійок».
Варіант другий: S- І P + зустрічається рідше. У цьому випадку термін предиката повинен входити як підпорядковане поняття в термін суб’єкта. Наприклад, «Деякі злочинці — рецидивісти», «Деякі книги — підручники».
Частковозаперечне судження має одну формулу розподіле- ності термінів, але варіантів буде, як і в частковоствердному, два. За загальними правилами розподіленості термінів у судженні термін S завжди нерозподілений, а термін P завжди розподілений: S-OP+.
Однак відношення між суб’єктом і предикатом може бути різним: або поняття S і P перетинаються, або вони знаходяться у відношенні підпорядкування. Відношення перетинання між S і P: «Деякі студенти не відмінники», «Деякі прийняті закони не набрали чинності», «Одна третина студентів нашого курсу не склали сесію без трійок».
Відношення підпорядкування між S і P : «Деякі злочинці не рецидивісти», «Деякі книги не підручники».
Наочно все сказане про розподіленість термінів можна узагальнити в наступній таблиці:
6.3.3. Відношення між судженнями. Логічний квадрат
Відношення між судженнями можна встановити тільки для суджень з однаковими суб’єктами і предикатами, але різними за якістю і кількістю. Відношення між такими судженнями зручно простежити, побудувавши так званий «логічний квадрат». По його кутах розміщаються позначки категоричних суджень: А, Е, І, О.
Відношення протилежності, або контрарності, виконується для суджень А і Е, що розміщені на верхній стороні квадрата. Контрарні судження можуть бути одночасно хибними, але ніколи не можуть бути одночасно істинними. Наприклад, якщо судження «Усі студенти нашої групи курять» ^АР) хибне, то судження «Жоден студент нашої групи не курить» (SEP) буде або істинним, або хибним залежно від складу студентів групи. Якщо судження «Усі юридичні закони — нормативно-правові акти» ^АР) істинне, то судження «Жоден закон не є нормативно-правовим актом» (SEP) — хибне тощо
Відношення підпротилежності (субконтрарності) — це відношення, що виникає між частковими судженнями І та О. Субконт- рарні судження можуть бути одночасно істинними, але ніколи не можуть бути одночасно хибними. Якщо одне субконтрарне судження хибне, то інше з необхідністю істинне. Якщо одне субконт- рарне судження істинне, то друге — невизначене, тому що воно може бути або істинним, або хибним. Наприклад, судження «Деякі студенти нашої групи — відмінники» (S№) — істинне , і судження «Деякі студенти нашої групи — не відмінники» ^ОР) — теж істинне. Судження «Деякі злочини є адміністративними правопорушеннями» (S№) хибне, а судження «Деякі злочини не є адміністративними правопорушеннями» ^ОР) — істинне тощо
Відношення підпорядкування (субординації) мають місце між судженнями А — І та Е — О. Загальне судження називається підпорядковуючим судженням, а часткове судження — підпорядкованим. Якщо підпорядковуюче судження істинне, то і підпорядковане судження завжди істинне, якщо підпорядковуюче судження хибне, то підпорядковане невизначене — воно може бути як істинним, так і хибним. Якщо підпорядковане судження хибне, то і підпорядковуюче судження неодмінне буде хибним. Якщо підпорядковане судження істинне, то підпорядковуюче правилами не визначено.
Наприклад, якщо судження «Усі студенти нашої групи — відмінники» ^АР) хибне, то судження «Деякі студенти нашої групи — відмінники» (S№) — істинне. Якщо судження «Конституція — Основний Закон держави» ^АР) істинне, то судження «Деякі Конституції — основні закони держави» (S№) — істинне. Якщо судження «Деякі риби не живуть у воді» ^ОР) хибне, то і судження «Жодна риба не живе у воді» ^ЕР) — хибне, якщо судження «Деякі неповнолітні не мають права голосу» ^ОР) — істинне, то судження «Жоден неповнолітній не має права голосу» ^ЕР) так само істинне, однак судження «Деякі риби не живуть в акваріумах» ^ОР) істинне, у той час як судження «Жодна риба не живе в акваріумах» ^ЕР) буде хибне.
Діагоналям квадрата відповідають відношення суперечності (контрадикторності). Відношення суперечності виникає між судженнями А і О і судженнями Е і І. Контрадикторні судження ніколи не можуть одночасно бути ані істинними, ані хибними. Якщо одне контрадикторне судження істинне, то інше з необхідністю хибне, і навпаки, якщо одне контрадикторне судження хибне, то інше з необхідністю буде істинним.
Наприклад, якщо судження «Усі законослухняні громадяни платять податки» ^АР) істинне, то судження «Деякі законослухняні громадяни не платять податки» ^ОР) буде хибним. Якщо судження «Усі риби живуть в океанах» ^АР) хибне, то контрадикторне «Деякі риби не живуть в океанах» ^ОР) буде істинним. До речі, в дискусіях доцільно суперечити своєму опонентові саме контрадикторним судженням.