6.2. Мовна форма виразу суджень. Судження і речення

Граматичною формою судження є речення. Але не будь-яке речення містить у собі судження. Існують різні види речень: спо­нукальні, питальні, розповідні, називні. Судження вислов­люється тільки у формі розповідних речень: «Конституційний принцип гласності всебічно впроваджується в муніципальну політику».

«Конституційний принцип гласності» — суб’єкт, «всебічно впроваджується в муніципальну політику» — предикат, зв’язка — ствердна: «S є P». Така граматична частина речення, як підмет, ви­ступає суб’єктом для судження. Разом з тим речення на відміну від судження, що містить три складники, не має стислого обмежен­ня в кількості складових частин. Речення може мати, крім підме­та і присудка, ще й другорядні члени речення, однак з погляду логічної форми судження завжди матиме лише три елементи. На­приклад, речення «Людина не може двічі ввійти в ту саму ріку», як судження, буде складатися з «S не є P», де S — людина, Р — двічі ввійти в ту саму ріку, зв’язок — негативний: «не може».

Спонукальні речення на зразок «Закрийте двері!», «Не спі­знюйтеся на заняття!» не можуть бути судженнями. Ми не зна­ходимо в їхньому складі суб’єкта, предикат і зв’язки. Речення питальні типу «Котра година?», «Що ти будеш робити після лекції’?» також не можуть бути судженнями через відсутність суб’єкта, предиката і зв’язки між ними. Взагалі питання спрямо­вані на одержання певної інформації, тобто відповіді. Однак є й такі питання, що називаються риторичними, на які відповіді не очікують, бо вважається, що вона відома всім: «Який студент 6-го факультету не знає свого декана?», «Яка матір не бажає ща­стя своїй дитині?». А раз відповідь відома, то й риторичне питан­ня може бути подано у формі речення: «Кожен студент 6-го фа­культету знає свого декана», «Будь-яка матір бажає щастя своїй дитині». Тому риторичне питання вважається рівнозначним суд­женням.

У граматиці існують речення, що складаються з одного сло­ва, наприклад, «Дощило», «Вечоріє» і т.ін. Такі речення можна легко перетворити, не змінюючи змісту, на розгорнуті речення і знайти в них судження. Речення «Вечоріє» можна перетворити на «Вечір настає», а це вже форма судження «S є Р»; «Дощить» = «Дощ йде» .