§ 3. Сутність фінансово-господарського контролю

З одного боку, фінансово-господарський контроль є окремою лан­кою у загальній системі контролю, а з другого — він є спеціалізованим видом управлінської діяльності і окремою сферою економічних знань, пов’язаною з вивченням господарських процесів і операцій з позиції законності, достовірності, господарської доцільності, забезпечення збереження коштів.

Об’єктивною основою фінансово-господарського контролю є конт­рольна функція фінансів, тобто органічно притаманна їм властивість управляти шляхом спостереження за формуванням, розподілом і ви­користанням валового суспільного продукту.

Сутність фінансово-господарського контролю полягає у комплексно­му, органічно взаємопов’язаному вивченні законності господарських і фінансових операцій та процесів на основі використання фінансової звіт­ності, бухгалтерського обліку, нормативної та іншої економічної інфор­мації в поєднанні з дослідженням фактичного стану об’єктів контролю з метою забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів.

Об’єктом фінансово-господарського контролю є розподільчі та перерозподільчі процеси при формуванні і використанні ресурсів на всіх рівнях економічної системи країни. До сфери контролю потрапля­ють практично всі операції, пов’язані з рухом коштів і господарською діяльністю, тому в економічній літературі часто вживаються терміни «фінансово-господарський контроль», «фінансовий контроль», «гос­подарський контроль».

Фінансово-господарський контроль є втіленням контрольної функції управління фінансами і здійснюється шляхом застосування певних ме­тодологічних заходів, спрямованих на перевірку обґрунтованості госпо­дарських процесів, достатнього і законного формування та економного і ефективного використання суспільних чи приватних ресурсів.

Специфіка фінансово-господарського контролю полягає в тому, що при його проведенні контролер оперує вартісними категоріями, які характеризують результати господарювання певного об’єкта чи систе­ми в цілому. При цьому всі фінансові та господарські операції, які здійснюються з використанням коштів, цінних паперів, інших видів розрахунків, витрачанням або переміщенням майна, мають бути сфе­рою застосування контролю. Держава ж повинна виступати гарантом захисту інтересів громадян та забезпечити належний контроль за ви­користанням суспільних ресурсів.