§ 4. Тактика огляду місця події

Місце події та його матеріальна обстановка є відображенням на­слідків певного злочину. Місце вчинення злочину — найбагатше дже­рело відомостей. У більшості випадків розкриття злочинів цілком за­лежить від того, чи повною мірою використано це джерело, але воно не завжди однаково відображає подію злочину. Залежно від характеру відображення на місці події злочину можна уявити ситуації, коли подія злочину: 1) має дійсне відображення; 2) не має повного відображення; 3)  не знаходить свого явного відображення; 4) має фальшиве відобра­ження.

Ці ситуації вимагають відповідної інтерпретації:

1)  якщо подія злочину має дійсне відображення, у слідчого немає сумнівів щодо характеру події та осіб, причетних до неї. Достатній обсяг інформації дозволяє припустити дійсність події. Проте на першо­му етапі розслідування (яким часто є огляд місця події) нерідко важко вирішити, які об’ єкти слід оглядати;

2) якщо подія злочину не має повного відображення, завдання слід­чого полягає у відновленні повної картини події, що відбулася. Непо­внота відображення може мати різний ступінь. Якщо відображення настільки неповне, що не передає змін середовища, на основі яких можна судити про відображений об’єкт, тоді його неповнота є істотною.Виникнення неповного відображення пов’язано з такими моментами:а)  у процесі вчинення злочину подія повністю не відобразилася на місці події; б) після вчинення злочину змінились об’єкти огляду — сліди та речові докази;

3)  якщо подія злочину не знаходить свого явного відображення, можна передбачити, що: а) знищено дані на місці події (зміни в сере­довищі зникли, і акт їх виділення став неможливим; разом з тим знищення інформації на місці події (слідів та речових доказів) характери­зується виникненням іншої інформації — слідів їх знищення); б) події у цьому місці не було;

4)  якщо подія злочину має фальшиве відображення, виникає ситу­ація відбиття не події злочину, а іншої події, тобто при інсценуванні. У цих випадках необхідно звернути увагу на так звані негативні об­ставини, які несуть у собі інформацію не про злочин, чиїм відображен­ням вони нібито є, а про інсценування злочину.

Кожній із названих ситуацій огляду місця події відповідає найдо­цільніша система тактичних прийомів, яка має достатньо загальний характер. Подальша диференціація тактичних прийомів зумовлена типовими ознаками злочину та його індивідуальними особливостями. Огляд місця події також має власну специфіку відповідно до різних видів злочинів, способів їх вчинення та приховування.

Система тактичних прийомів при дійсному відображенні події злочину охоплює:

1)   зіставлення первісних даних і обстановки місця події з метою виявлення слідів злочину;

2)  аналіз окремих слідів на місці події;

3)  моделювання події, що відбулася.

Розглянемо функціональне призначення і доцільність наведених прийомів.

Слідчий має певну інформацію про характер події ще до початку огляду місця події з повідомлень про злочин, оперативних даних, по­казань окремих осіб тощо. У дуже рідких випадках слідчий, який ви­їздить на місце події, не має хоча б деякого уявлення про подію зло­чину. Це уявлення може бути уривчастим, неправильним, неточним, але воно існує. У ситуації дійсного відображення події злочину не по­винні виникнути суперечності та невідповідності між первісними даними і обстановкою на місці події. Мета тактичного прийому, який полягає в їх зіставленні, — виявити якомога більше слідів злочину та речових доказів, визначити належність доказів.

Важливим тактичним прийомом у даній системі виступає аналіз окремих слідів на місці події. Місце події є відображенням минулого, яке може бути пізнане як результат вивчення обстановки та речових доказів переважно раціональним шляхом. Треба аналізувати такі озна­ки і властивості предметів та слідів:

а) час виникнення їх на місці події (аналіз тимчасових зв’язків слідів);

б) зв’язки об’єктів з даним чи іншим місцем (аналіз просторових зв’язків слідів);

в) структуру предметів та слідів для вивчення їх групової належ­ності;

г) ідентифікаційні якості слідів з метою визначення можливості ототожнення об’єктів, що їх утворили;

ґ) можливість виникнення слідів від одного чи різних учасників розслідуваного злочину (потерпілого, обвинуваченого та ін.) або сто­ронніх осіб;

д) зв’ язки слідів між собою і розслідуваною подією, механізм їх утворення;

е) причини відсутності певних слідів та предметів, їх властивостей та ознак.

Аналіз окремих слідів на місці події є тим першим ступенем, який дає змогу встановити причинні зв’язки між ними. Сліди (предмети) залежать один від одного. Виявлення одного сліду або його частин чи ознак слідів повинно підштовхувати до пошуку інших речей або слідів. Тому застосування тактичного прийому, який полягає в аналізі окремих слідів на місті події, дозволяє:

а) виявити більш широке коло слідів (предметів), що стосуються певного злочину;

б) визначити залежності між ними;

в) не брати до уваги сліди, які не стосуються події.

Наступним тактичним прийомом у системі є моделювання події.

Кожна уявна модель вчиненої події щодо розслідування будь-якої ка­тегорії злочинів має більший або менший ступінь ймовірності. Уявне моделювання (відтворення) події дозволяє виявити нові факти та пев­ні невідповідності. При дійсному відображенні події злочину уявна модель повинна збігатися з інформацією, яку виявлено на місці події. Однак якщо між ними виникають суперечності та невідповідності, то ситуацію огляду ще на початку визначено невірно.

Система тактичних прийомів при неповному відображенні по­дії злочину включає такі прийоми:

1) аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування;

2)  використання уявної реконструкції окремих елементів події;

3)  моделювання з метою відтворення події, яка відбулася;

4)  зіставлення модельованої події і реальної картини місця події.

Така система використовується у разі, коли на місці події виявлено окремі предмети чи сліди злочину і механізм події недостатньо виражений. Огляд місця події при неповному відображенні події злочину необхідно розпочинати з аналізу окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування. Цей тактичний прийом дозволяє визначити об’єкти, які мають значення у справі, встановити зв’язки між окремими слідами та їх можливе місцезнаходження. Наведемо приклад.

Дев ’ятирічна І. не повернулася зі школи додому. Її було знайдено мертвою в ямі на пустирі біля школи. Огляд місця події ускладнився тим, що ще до приїзду слідчого труп було перенесено до одного з при­міщень школи. Під час огляду місця події слідчий проаналізував плями бурого кольору, схожі на кров. Такі плями було знайдено не тільки в ямі, а й на пустирі. Крім того, слідчий виявив на ґрунті ознаки волочіння трупа. Вивчення цих слідів, їх конфігурації та розташування дало змо­гу слідчому за 23 метри від ями знайти шпильку для волосся та порт­фель І. Таким чином, аналіз слідів сприяв дослідженню не тільки місця приховування трупа, а й місця, де було вчинено напад на жертву.

Неповнота події злочину викликає необхідність використовувати уявну реконструкцію його окремих елементів. Уявне реконструювання здійснюється на підставі відображень наявних образів, що виникають у слідчого як наслідок сприйняття певних об’єктів і (або) їх опису.

Уявна реконструкція можлива після ретельного аналізу окремих слідів на місці події. Вона надає широкі можливості висунути припущення щодо відсутніх елементів події, дозволяє відновити (уявно) її деталі.

При огляді торгового кіоску, з якого було вчинено крадіжку, слідчий звернув увагу на те, що внутрішні стіни пофарбовано зеленою фарбою, яка брудниться. За допомогою уявної реконструкції він припустив, що злочинець при вчиненні крадіжки міг забруднитися фарбою і потім ви­користати обгортковий папір для знищення її слідів. Огляд території біля кіоску дозволив виявити такий папір зі слідами зеленої фарби.

Важливим тактичним прийомом у цій системі виступає моделю­вання з метою відтворення події, що відбулася. Найбільший інтерес з погляду пізнавальної функції моделей, які відновлюються в процесі огляду місця події, викликає те, що їх виникнення і руйнування здій­снюються в міру виявлення та оцінки доказової інформації. При не­повному відображенні події злочину таке моделювання може стосува­тися: а) частки події; б) її найбільш загальних рис; в) кількох перед­бачених моделей.

У ситуації неповного відображення події злочину існує необхід­ність у зіставленні побудованої моделі події та реальної картини місця події. Такий прийом виконує контрольну функцію, яка дозволяє встановити наявність невідповідностей і суперечностей між ними або підтвердити їх збіг.

Інша система тактичних прийомів використовується у тих випад­ках, коли подія злочину не знаходить свого явного відображення.

Система тактичних прийомів при відсутності явного відображен­ня події злочину охоплює такі прийоми:

1) зіставлення первісних даних з інформацією місця події;

2)  залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин;

3)  аналіз ознак знищення слідів;

4)   аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення зі встанов­леними фактами.

Відсутність явного відображення події злочину передбачає необхід­ність використання тактичного прийому, який полягає у зіставленні первісних даних з картиною місця події. Цей прийом дозволяє зіставити інформацію, що надходить від потерпілого чи іншої особи, з інформа­цією місця події. Таке зіставлення надає слідчому можливість припус­тити, міг чи об’єктивно не міг бути вчинений злочин у цьому місці, які сліди повинні були б залишитися, їхню локалізацію. У процесі зістав­лення можуть бути встановлені й певні суперечності, неточності між описом місця потерпілим чи іншою особою і реальним місцем.

Дуже корисним може стати застосування такого тактичного при­йому системи, як залучення до участі в огляді осіб, котрі повідомили про злочин. Вони можуть надати істотну допомогу слідчому у визна­ченні меж місця події, виявленні окремих слідів та предметів або ознак їх знищення.

Наступним тактичним прийомом у даній системі є аналіз ознак знищення слідів на місці події. Зміни зі слідами можуть відбуватися як наслідок впливу природних умов або дій злочинця. Злочинець іноді намагається «стерти» відображення події, змінює обстановку на місці злочину. В цьому разі відбувається зміна слідів злочину на сліди їх знищення. Наведемо приклад.

У справі про вбивство М. її вбивця С. розчленувала труп на частки і спалила в двох печах. При огляді будинку С. у печах були знайдено обгорілі кістки людини. Вивчення слідів знищення дає можливість одержати інформацію про те, які сліди (предмети) були знищені, які способи використовував злочинець при їх знищенні, які засоби засто­совував, які додаткові сліди міг залишити в процесі цієї діяльності.

Система тактичних прийомів, що розглядається, передбачає ви­користання й такого прийому, як аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення із встановленими фактами. Окремі деталі місця події, які не пов’язані безпосередньо з розслідуваною подією, могли впли­нути на її механізм. Такі об’єкти зіставляються із вже встановленими фактами з метою визначення їх належності до справи.

Заслуговує на увагу використання системи тактичних прийомів при фальшивому відображенні події злочину. Така система повинна бути спрямована на виявлення негативних обставин, що несуть у собі інформацію не про істинну подію, а про дані, які порушують природне співвідношення причини і наслідку, — про інсценування злочину. Ця система прийомів може бути запропонована у вигляді зіставлення:

1) інформації місця події з традиційним, природним перебігом події;

2)   інформації місця події з типовими аналогами;

3)  слідів (предметів) з довідковими даними;

4)  слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою;

5)  даних місця події з доказами, точно встановленими у справі.

Фальшиве відображення події злочину може бути встановлено шляхом зіставлення інформації місця події з традиційним, природним перебігом події. Це визначається уявленням слідчого про її закономір­ний розвиток.

При виявленні трупа, який висить у зашморгу на висоті, що пере­вищує зріст потерпілого, слідчий висунув версію про самогубство. По­тім уявив собі картину того, що трапилося: аби покінчити життя самогубством у подібних умовах, потерпілому треба було прив’язати мотузку до гачка та надіти зашморг на шию. Тому він повинен був скористатися підставкою достатньої висоти, на якій мали залишити­ся сліди взуття потерпілого, а на підлозі — сліди від підставки. Від­сутність підставки або слідів, обов’язкових у разі самогубства, супе­речить висунутій версії, виступає щодо неї як негативна обставина.

Слідчий сприймає обстановку місця події як людина, яка володіє спеціальною підготовкою та навичками роботи у даній галузі. Про­фесійні знання допомагають йому визначати докази, що повинні бути виявлені у цих обставинах, співвідносити їх з дійсністю та її особли­востями. Можливість розкриття будь-якого інсценування зумовлена, по-перше, тим, що злочинець із суб’єктивних причин не може бездо­ганно інсценувати обстановку події, бо він не має відповідних знань, у його розпорядженні не завжди є необхідні технічні засоби; по-друге, інсценування об’єктивно не може збігатися з дійсною картиною події. Різниця у змісті цих подій, механізмі утворення слідів, характерні дії учасників накладають певний відбиток на місце події.

Тактичний прийом зіставлення інформації місця події з природним перебігом події дозволяє виявити негативні обставини, що суперечать йому. Так, при уявному порівнянні існуючої обстановки з належною остання завжди відрізняється неповнотою та абстрактністю. Тому, аби успішно здійснювати таке порівняння, треба володіти певними, до­статньо повними образами — уявленнями.

Важливе значення має тактичний прийом, який полягає у зістав­ленні інформації місця події з типовими аналогами. Використання аналогії забезпечує перенесення знань щодо одних фактів на інші, якщо між відомими та досліджуваними фактами є схожість. Як типові ана­логи можуть бути запропоновані:

1) типові ознаки певного виду злочину;

2)  типові способи вчинення та приховування злочинів.

У процесі зіставлення слідів, предметів, ознак з типовими анало­гами можуть бути виявлені й такі фактичні дані (або їх відсутність), яких не повинно бути (або вони мають обов’язково бути). Ці негатив­ні обставини виступатимуть своєрідними сигналами фальшивого відо­браження події злочину. Наведемо приклад.

До пожежної частини надійшло повідомлення про пожежу. Чер­говий пожежної частини на місці події виявив обгорілий труп жінки. Для проведення огляду місця події і трупа прибули слідчий прокурату­ри і судово-медичний експерт.

Труп знаходився у кімнаті на підлозі біля столу, поблизу було ви­явлено праску, ввімкнену в електричну мережу. Кімната була сильно задимлена і закопчена. Картина події свідчила про те, що смерть по­терпілої сталася від полум ’я та чаду. Однак при ретельному огляді трупа на шиї було виявлено два відбитки підковоподібної конфігурації. Їх зіставлення з типовими аналогами (типовими ознаками у разі смер­ті від дії високої температури) дозволило віднести такі сліди до не­гативних обставин. Механізм утворення цих слідів випадав з послідов­ності дій, які характеризували дану подію. Судово-медичний експерт у висновку вказав, що смерть сталася внаслідок ураження електрич­ним струмом, а два підковоподібні сліди на шиї є електромітками.

Як підозрюваний був допитаний чоловік потерпілої, який зізнався у вчиненні вбивства і пояснив, що близько п ’ятої години ранку він уві­мкнув електричний дріт в електромережу, підійшов до жінки, яка спала, і доторкнувся ним до її шиї. Потім він поклав труп у кімнаті на підлогу, ввімкнув праску в електромережу, зачинив двері і пішов на роботу, тобто інсценував смерть жінки від нещасного випадку.

У криміналістичній літературі запропоновано переліки типових ознак, що характеризують ті чи інші способи злочинів. Так, стосовно розслідування вбивств є ознаки, що характеризують повішення, падін­ня з висоти, удавлення руками чи зашморгом та ін. Такі ознаки можуть бути використані при огляді місця події як типові аналоги.

Тактичним прийомом у цій системі є зіставлення слідів (предметів), виявлених у процесі огляду місця події, з довідковими даними, що являють собою типовий опис слідів, їх форми, локалізації. До довід­кових даних можуть належати й типові сліди, що свідчать про інсце­нування злочину, зокрема:

а) наявність трупних плям, що суперечать даній позі трупа (трупні плями на спині трупа, який лежить обличчям додолу);

б) дві (або більше) странгуляційні борозни за наявності одинарної петлі;

в) наявність замкненої странгуляційної борозни і слідів крові з рота чи носа або з інших частин тіла, які розміщуються нетипово стосовно пози трупа (наприклад, слід крові з рота до вуха трупа, який висить у зашморгу);

г) відсутність на руці трупа бризок крові, які повинні потрапити на неї при пострілі у голову з пістолета з близької відстані при самогуб­стві, та ін.

Фальшиве відображення події можна встановити шляхом зістав­лення слідів (предметів), знайдених на місці події, між собою. Таке зіставлення дозволяє виявити відсутність причинних зв’язків між окремими слідами. Вивчення слідів на місці події сприяє виявленню й таких слідів, що суперечать іншим.

Як тактичний прийом системи використовують також зіставлення даних місця події з доказами, які точно встановлено у справі. У про­цесі огляду місця події слідчий має певну інформацію про характер події, а іноді й докази, що підтверджують ті чи інші факти. Тому зі­ставлення інформації місця події з доказами, точно встановленими у справі, дає змогу виявити невідповідності між ними і підтверджує штучний характер тих чи інших слідів.