§ 3. Пізнавальна сутність огляду місця події

Огляд місця події передбачає обрання методів, які визначають його послідовність. До традиційних належить концентричний метод (від периферії до центра), який найбільш доцільно обирати у випадках, коли центр місця події не має чітко визначених меж і увагу слід зосе­редити на окремих слідах та речових доказах, що дозволяє визначити центр і характер події. Ексцентричний метод (від центра до периферії) є оптимальним при розслідуванні злочинів, де подія має центр (напри­клад, труп або центр зіткнення автомашин). Огляд центра події є пе­редумовою для цілеспрямованого виявлення інших слідів, пов’язаних з діями злочинця на місці події. Фронтальний (лінійний) метод засто­совується під час огляду значних площ, де місце події пов’язане з ве­ликою кількістю і розосередженням слідів та речових доказів. Для огляду місця події можуть бути обрані й інші методи, зокрема уявне розбиття місця на квадрати, сектори або інші ділянки, зручні для мети огляду приміщень чи місцевості. Методи огляду можуть бути й комбі­нованими, залежно від ситуації огляду, а також комплексу слідів і ре­чових доказів, які виявлені під час огляду.

Власне тактика огляду втілюється у декількох послідовно здійсню­ваних стадіях — оглядовій, статичній та динамічній.

Під час оглядової стадії слідчий здійснює такі дії: визначає межі огляду, його оптимальний метод відповідно до ситуації, проводить орієнтуючу і оглядову фотозйомку.

Статична стадія огляду передбачає огляд без порушення обста­новки, окремих слідів та речових доказів. Слідчий пересувається по місцю події, зосереджуючи свою увагу на розташуванні окремих об’ єктів огляду з метою обрання тих з них, які, за його припущенням, можуть стосуватися події злочину.

Найбільш відповідальною є динамічна стадія, під час якої деталь­ному вивченню підлягають сліди і речові докази. Слідчий аналізує їх сутність, відношення до події злочину, одержує інформацію, яка уточ­нює існуючі версії, або висуває інші відповідно до характеру та інфор­маційної цінності виявленого. На цій стадії активно застосовуються науково-технічні засоби, серед яких переважають такі методи фіксації, як вузлова або детальна фотозйомка, а також методи виявлення слідів рук, знарядь злому, слідів ніг і транспортних засобів. Важливе значен­ня мають фіксація і вилучення слідів шляхом виготовлення зліпків, перенесення їх на дактилоскопічні плівки. Детальний огляд слідів і ре­чових доказів передбачає виявлення їх ознак, визначення можливості їхнього використання для експертного дослідження. Під час огляду слідчому необхідно звертати увагу на мікросліди і мікрочастки, оскіль­ки їх аналіз і наступне дослідження можуть дати важливу інформацію щодо встановлення осіб, причетних до події злочину, а також для орга­нізації інших слідчих дій (обшуку, виїмки), спрямованих на визначення інших доказів події злочину. В процесі огляду місця події можуть бути здійснені експрес-дослідження окремих слідів або речових доказів, які вимагають застосування спеціальних засобів. До них належать: проби на наявність крові у плямах, що нагадують кров’яні; прочитання доку­ментів із забрудненими, замитими текстами за допомогою світлофільтрів або електронно-оптичних перетворювачів та ін.

У процесі огляду місця події слідчий може з’ясувати питання, які мають значення для визначення шляхів розслідування, а саме:

1) характер події, що мала місце;

2)  чи на місці огляду стався злочин;

3)  шляхи проникнення злочинців на місце і шляхи їх виходу (осо­бливо це важливо для розшуку злочинців і слідів);

4)  скільки було злочинців на місці злочину і чи знайома їм обста­новка;

5)  час вчинення злочину;

6)  як довго злочинці перебували на місці;

7)  як пересувалися злочинці на місці події, яких предметів вони торкалися;

8)  якими знаряддями або засобами діяли злочинці;

9)  яку мету переслідували злочинці, чи досягли вони її;

10)  які сліди залишені злочинцями на місці події, які сліди зали­шилися на них та їхньому одязі;

11) хто і звідки міг бачити те, що відбувалося на місці події.

Аналіз обставин події, слідів та речових доказів, визначення їх причинно-наслідкових зв’язків дозволяють виявити так звані негатив­ні обставини, тобто такі, що суперечать уявленням про закономірний розвиток подій. Так, наявність значної кількості ран на трупі та від­сутність крові є негативною обставиною, яка свідчить про те, що зло­чин було вчинено в іншому місці, а труп перенесено.

Негативні обставини за своїм характером можуть бути поділені на дві групи: 1) пов’язані з відсутністю слідів, які у зв’язку з аналізом обставин мають бути, і 2) пов’ язані з наявністю слідів у разі, коли при­родний перебіг подій не передбачає їх. Так, під час огляду трупа лю­дини, яка заподіяла собі смерть шляхом повішання, на думку експерта, странгуляційна борозна мала посмертний характер. Наявність таких слідів — свідчення того, що настання смерті не є наслідком самогуб­ства. Подібні обставини є негативними і свідчать про інсценування події. Наявність слідів лещат на замку, дужку якого перепиляно за за­явою потерпілого під час проникнення у приміщення, також є негатив­ною обставиною — наявність слідів, яких за природним розвитком події не повинно бути. Порушення логіки розвитку подій в першому і другому випадках є показником інсценування події (у першому ви­падку — відсутність належних слідів, у другому — наявність їх там, де вони не повинні бути). На такі суперечності слід звертати увагу при зіставленні характеру події і тих версій, які виникають у процесі огля­ду місця події, окремих слідів і речових доказів. До негативних об­ставин можуть належати й такі, як невиправдано ускладнена картина події, а саме: безліч розкиданих речей, що не зумовлено метою події; надмірне пошкодження тих чи інших предметів обстановки; вивезен­ня значної кількості викраденого майна за час, протягом якого це не­можливо зробити.

Тактика огляду у своїй основі має пізнавальну діяльність, яка не­рідко розглядається як своєрідна логіка огляду. До структури пізна­вальної діяльності входять такі елементи: 1) речові ознаки злочину, що потрапляють у поле зору слідчого; 2) версії про механізм розслідуваної події; 3) уявна модель цієї події; 4) виведення наслідків із даної моде­лі, тобто суджень про обставини і сліди, які повинні мати місце, якщо відтворена модель є правильною. У реалізації цього механізму одну з основних ролей відіграє аналіз обстановки місця події і слідів, вияв­лених у зв’язку з подією злочину.

Виявлений у процесі огляду об’єкт спочатку аналізується з погляду його звичайної у людському розумінні субстанції та призначення. Після  цього аналіз спрямовується на встановлення у знайденому об’єкті (сліді, речовому доказі) таких ознак, які свідчать про його використання в події злочину. Цей етап аналізу дає змогу виявити зв’язки певного об’єкта з подією злочину і тим самим встановити коло обставин, що мають зна­чення для здійснення пізнання у розслідуванні. При уявному аналізі об’єктів, що проводиться під час огляду місця події, використовуються елементи фактичного аналізу, зокрема таких його методів, як вимірюван­ня, дослідження за допомогою науково-технічних засобів, порівняння. Застосування лупи, світлофільтрів, ультрафіолетових освітлювачів, за­пилюючих порошків до умовиводів уявного аналізу в багатьох випадках додає деяку кількість виявлених ознак, правильна оцінка котрих багато в чому визначає можливість розгляду знайденого як речового доказу.

Інструментом, що здійснює логічний зв’язок знайденого з діями осіб, які брали участь у злочині, та іншими доказами, виступає причинно-наслідковий зв’язок, який немов з мозаїчних фрагментів відновлює картину події. Якщо з цих позицій розглядати обставини події та складові об’єкти, пов’язані з подією злочину, то можна поба­чити, що всі вони є наслідками певних причин. Аналіз таких наслідків і є підставою для уявного сходження до причини, що їх породила, а відтак, й до встановлення шуканого.

У процесі огляду узагальнення результатів аналізу дає змогу на­громаджувати інформацію, синтезувати її за допомогою встановлення причинних зв’язків, що й слугує основою для формування уявної мо­делі події. Характер та обсяг доказової інформації обумовлюють повно­ту і обґрунтованість уявної моделі. Кожна модель події має певний ступінь правдоподібності, що зумовлено, з одного боку, наявною ін­формацією, а з другого — обставинами, які необхідно з’ ясувати для встановлення об’єктивної істини у справі. У тих випадках, коли об­ставини першої групи є більш чітко вираженими, обґрунтованість версії, що висувається щодо події злочину, буде вагомішою, а її уявна модель — більш повною. Складність висунення версій як побудови моделей картини події полягає у тому, що подібні побудови не є до­вільними процесами творчої уяви. Аналіз та оцінка доказового мате­ріалу обмежують процес моделювання, зосереджуючи мислення слід­чого на колі встановлених обставин і визначенні їх можливого при­чинного співвідношення.

Найбільше значення з точки зору пізнавальної ролі моделей, що конструюються в процесі огляду місця події, має те, що їх виникнення і згасання (розпад) відбуваються у міру виявлення та оцінки доказової інформації. Тому вони є не тільки динамічними (рухомими), а й таки­ми, що знову виникають і розпадаються залежно від обґрунтованості компонентів моделі, які визначають врешті-решт її надійність. Деякі автори (В. І. Попов) відносять процеси, пов’язані зі створенням моде­лей, до поняття психологічного пошуку — «силует, що пливе», як свого роду уявне усвідомлення слідчим (кінофільмування) цих подій, що створює перманентну модель події злочину.

Місце події, як правило, є відображенням певної події злочину. Саме в цьому сенсі місце події являє собою фрагмент об’єктивно іс­нуючої події, де зафіксовано її окремі сторони. Певною мірою воно містить інформацію про подію злочину, виражену в зміні обстановки, слідах перебування злочинців, слідах їх дій, намірів та інших даних.

Велике значення мають вилучені у процесі огляду місця події мікрооб’єкти — дрібні частки скла, обривки волосся, волокна органіч­ного та неорганічного походження тощо. Такі об’єкти можуть бути виявлені на одязі жертв, що контактували зі злочинцями, або на інших контактних поверхнях. Мікрооб’єкти мають вилучатися і пакуватися з додержанням особливих правил у спеціальні пакети, дуже обережно, можливо, за участю спеціаліста.

У процесі огляду досить широко використовуються науково-технічні засоби із слідчої валізи. У разі потреби можуть застосовуватися інші науково-технічні засоби, необхідні для попереднього дослідження плям, що нагадують кров, прочитання за допомогою світлофільтрів текстів, що погано розрізняються або є малопомітними, та ін.

Поряд з технічними засобами із слідчої валізи можуть бути залу­чені мобільні лабораторії, обладнані комплектами криміналістичних засобів більш широкого профілю.

Речові докази вилучаються з місця події в різні способи відповідно до їх специфіки із застосуванням різних технічних засобів. Так, для вилучення твердих об’ єктів застосовуються склорізи, викрутки, ста­мески; для вилучення рідких речовин — шприци, піпетки, пробірки; газоподібні речовини (запахові сліди) вилучаються за допомогою шприців, скляних посудин з герметичними кришками тощо.

У випадках, коли деякі сліди (рук, взуття, знарядь злому) немож­ливо вилучити, вони копіюються. Для виготовлення копій використо­вуються дактилоскопічні плівки, полімерні пасти, гіпс, пластилін та інші матеріали.

Під час застосування науково-технічних засобів у процесі огляду місця події, а також при вивченні слідів або речових доказів слідчий може залучити спеціаліста-криміналіста, який надасть допомогу у ви­рішенні питань, пов’ язаних з аналізом слідів (визначення розміру взуття, якою рукою залишено слід, у якій галузі виробництва викорис­товуються знайдені під час огляду інструменти та ін.). Такі відомості є вихідними для висунення окремих і загальних версій, що визначають напрям розслідування, пошук осіб, які вчинили злочин, можливості проведення різних експертних досліджень. Припущення і висновки, зроблені спеціалістом, не вносяться до протоколу, вони є орієнтуючи­ми для формування слідчих версій і роботи слідчого на місці події.