Печать
PDF

Розділ 10 Криміналістичне дослідження письма

Posted in Криминалистика - Криміналістика (В.Ю. Шепітько)

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Розділ 10 Криміналістичне дослідження письма

 

§ 1. Предмет судового почеркознавства. Навик письма та його властивості

Криміналістичне дослідження письма (судове почеркознав­ство) — це галузь криміналістичної техніки, що вивчає закономір­ності письма, процес його дослідження, можливість ідентифікації людини за почерком та вирішує інші завдання почеркознавчої екс­пертизи. Судове почеркознавство вивчає письмо з метою вирішення ідентифікаційних і неідентифікаційних (діагностичних) завдань.

Письмо — це засіб фіксації і зберігання думки людини; походить від звукового мовлення і є основним засобом спілкування людей. Роз­різняють смисловий і графічний боки письма. Смисловий бік письма виявляється у мовних засобах і відображає письмову мову того, хто пише. Графічний бік письма виражається у вигляді письмових знаків та їх сполучень — почерку.

Письмова мова — це вираження думок людини за допомогою різних мовних засобів (синтаксису, орфографії, лексики, пунктуації, стиліс­тики). Письмова мова кожної людини відрізняється власним стилем викладання, словниковим складом, загальним рівнем грамотності. Для письмової мови людини характерними є індивідуальність і відносна сталість.

Почерк — це манера написання, виражена в системі рухів, які фік­суються в рукопису. Почерк залежить від рівня розвитку особи і за­кріплення в неї письмово-рухових навичок. Своєрідність почерку ви­являється в певній сукупності загальних та окремих ознак. Ідентифі­каційними властивостями почерку є його індивідуальність (виража­ється в наявності ознак, які рідко зустрічаються) і відносна сталість (основні ознаки почерку не зазнають істотних змін протягом іденти­фікаційного періоду).

Упродовж всього життя людини почерк зазнає певних змін, він розвивається, вдосконалюється. Найбільшу стабільність має сформо­ваний почерк, який частіше за все є наявним у особи 25-річного віку. Варіант ознак почерку не може вважатися перешкодою для ідентифі­кації.

Почерк людини пов’язаний з її умовно-рефлекторними діями та діяльністю великих півкуль головного мозку. Навчання письму, неод­норазові повтори написання одних і тих самих літер, цифр, знаків призводять до вироблення графічних навичок. Властивості почерку (індивідуальність та відносна сталість) пов’язані з динамічним сте­реотипом (нейрофізіологічною основою навичок). Графічний навик охоплює три головні групи навичок:

1) технічні (спосіб техніки письма);

2)   безпосередньо графічні (вміння зображувати літери (цифри), об’ єднувати їх у слова);

3)  орфографічні (вміння визначати фонеми (звуки) та відображати їх письмовими знаками).