§ 2. Криміналістична класифікація вогнепальної зброї та види боєприпасів

Ручна вогнепальна зброя може бути класифікована за різними під­ставами. За своїм призначенням зброя поділяється на бойову, мислив­ську та спортивну^[1].

Бойову зброю (вогнепальну і холодну) призначено для вирішення бойових завдань. Бойова вогнепальна зброя буває: короткоствольна — довжина ствола 50-200 мм (пістолети і револьвери, рис. 10); середньо- ствольна — довжина ствола 200-300 мм (пістолети-кулемети, авто­мати, карабіни); довгоствольна — довжина ствола 450-850 мм (гвин­тівки, ручні кулемети).

Мисливську зброю призначено для мисливських цілей (рушниці різних систем, мисливські карабіни та ін.).

Спортивну зброю призначено для занять спортом (спортивні піс­толети, малокаліберні гвинтівки та ін.).

За будовою каналу ствола зброя може бути нарізною, гладкостволь- ною чи комбінованою. У більшості моделей вітчизняної нарізної зброї чотири нарізи. Наріз слугує для надання кулі обертального руху. З метою поліпшення бойових властивостей дульна частина ствола в деяких видах зброї має звуження («чок»), а іноді ще й нарізи («пара­докс»).

Вогнепальну зброю розрізняють за внутрішнім діаметром ствола— калібром. У нарізній зброї калібр вимірюється у міліметрах і відобра­жає відстань між протилежними полями нарізів. Найчастіше бойова зброя має такі калібри: 6,35; 7,62; 7,65; 8; 9; 11,45 мм, спортивна — 5,6 мм. У США та Великій Британії калібр визначається в дюймах і лініях (1 дюйм — 25,4 мм, 1 лінія — 2,54 мм).

Калібр гладкоствольної зброї визначається кількістю круглих куль, які можуть бути виготовлені з англійського фунта свинцю (453,592 г). Мисливські рушниці мають калібри 12 (відповідає діаметру 18,2 мм), 16 (16,80 мм), 20 (15,70 мм). Калібр зброї наносять на ділянці казенної частини ствола і дінце гільзи.

Залежно від будови ударно-спускового механізму розрізняють:

1)   неавтоматичну зброю (наприклад, револьвери систем Наган, Сміт-Вессон, Бульдог, гвинтівка зразка 1891 р. та ін.);

2)   автоматичну самозарядну (наприклад, пістолети ТТ, Макарова, Парабеллум та ін.);

3)   автоматичну самострільну (наприклад, пістолет-кулемет «Скор­піон», рис. 11), автомати ППС, АКМ, АКМС, АК-74 та ін.).

За способом виготовлення зброя може бути заводською, кустарною, саморобною. Вогнепальна зброя, що використовується зі злочинною метою, за способом виготовлення поділяється на перероблену заводську та атипову. Перероблена зброя виготовляється злочинцями зі стандарт­ної зброї шляхом внесення конструктивних змін — укорочування ство­ла, відсторонення приклада (наприклад, обрізи бойових і спортивних гвинтівок, мисливських рушниць). Атипова зброя може бути сконстру­
йована як таємна зброя (зброя таємної дії) — стріляючі авторучки, па­расольки, трості, стволи, зброя, вмонтована в підбор черевика, та ін.

Залежно від функціонального призначення розрізняють зброю про­сту, яка виконує функції одного виду зброї, та комбіновану — виконує функції двох і більше різних видів зброї (рис. 12).

Серед мисливської зброї є одноствольна і багатоствольна (дво-, три-, чотириствольні рушниці); зброя з горизонтальним та вертикальним розміщенням стволів.

Боєприпаси. Патрон — це сполучення необхідних для пострілу компонентів (порох, куля або дріб) в оболонці. Патрони поділяються на унітарні та окремого запалювання. Стрільба з сучасної зброї здійсню­ється унітарним патроном, який складається з гільзи зі зарядом пороху, кулею або дробом і капсулем, а мисливський патрон має пиж і проклад­ки. Унітарний патрон характерний для вогнепальної казнозарядної зброї. За принципом устрою капсуля унітарні патрони поділяють на патрони лефорше, голчасті, бічного вогню і центрального бою (рис. 13).

Гільза — це тонкостінна склянкоподібна ємкість для порохового заряду, капсуля, кулі або снаряда, у дробовому патроні — дробу і пижів. Складається з денця, корпусу і дульця, в якому закріплюється куля. У гільзі дробового патрона дульце відсутнє. Гільза виготовляється з металу або картону (рідше з пластмаси).

Стрільба з нарізної зброї провадиться кулями, з гладкоствольної — дробом, спеціальними кулями, картеччю. Куля — це металеве (най­частіше свинцеве) тіло, різне за формою, для стрільби з вогнепальної зброї (рис. 14). Кулі в нарізній зброї бувають оболонкові, напівобо- лонкові та безоболонкові. У бойовій зброї використовуються кулі спеціального призначення: важкі, бронебійні, трасуючі, запалювальні, розривні та ін. Розрізняють також кулю зі зміщеним центром ваги — куля, осереддя якої розташоване таким чином, що в момент удару об перешкоду вона змінює траєкторію польоту.

Кулі до гладкоствольних мисливських рушниць за формою можуть бути: круглі (кулясті), стрілочні, турбінні та комбіновані.

Дріб — це свинцеві кульки, рідше шматочки свинцю, призначені для пострілу з дробової зброї. Дріб має діаметр 1,5-5 мм (табл. 1). Дріб, який має діаметр більш ніж 5 мм, називається картеччю (табл. 2).

Порох — це вибухова речовина, яка застосовується у зарядах вогне­пальної зброї. Поділяється на димний (при його згорянні виділяється певна кількість диму) і бездимний (згоряє без виділення диму). Ком­понентами димного пороху є калієва селітра (60-70 %), сірка (10-12 %) та деревне вугілля (2-8 %). Основу бездимного пороху становить пі­роксилін (наприклад, порох Лишева — це бездимний порох колоїдно­го типу, створений із нітроклітковини). За формою димний порох має вид маленьких порошинок різноманітної конфігурації, бездимний по­рох — платівок або циліндриків однакових розмірів.

Пижі та прокладки використовуються у патронах для гладкостволь- них мисливських рушниць. Пиж — шматок войлоку або іншого щільного матеріалу, який виокремлює у заряді порох від кулі чи дробу. Пижі бувають основні та додаткові. За матеріалом пижі поділяються на войлочні, картон­ні, деревноволокнисті та ін. Прокладки призначені для пом’якшення по­штовху порохових газів і запобігання деформації заряду.