Глава 26  Німеччина

§ 1. Конституційна хартія Пруссії 31 січня 1850 року

У другій половині ХІХ століття Пруссія перетворилася на найбіль­шу німецьку державу, яка відіграла виключну роль у процесі об’єднання раніше розрізнених німецьких земель у єдину німецьку імперію. Одним з чинників політичного підвищення Пруссії став розвиток у її політич­ній системі принципів конституціоналізму, чому сприяла революція 1848 року. Незважаючи на поразку революційно-демокартичних сил, у всіх сферах життя прусського суспільства намітилася демократизація. Підприємці тепер могли користуватися відносно ліберальними зако­нами про концесії і гірничу промисловість, особливо при створенні акціонерних товариств. Було ухвалено аграрні закони, які або скасо­вували феодальні повинності, або переводили їх до розряду капіталіс­тичної ренти.

У 1850 році прусський король Фридрих-Вільгельм IV октроіював Конституційну хартію, яка стала основним законом Прусського королів­ства. Вона установила в Пруссії лад конституційної монархії з виборним народним представництвом. Але Хартія мала консервативний характер, передбачаючи мінімум цивільних і політичних прав. Главою держави залишався прусський король, якому надавалися значні законодавчі, ви­конавчі, адміністративні та судові повноваження. Він володів і правом законодавчої ініціативи, і правом абсолютного вето на рішення парла­менту. Принцип поділу влади не було реалізовано у політичній практи­ці Пруссії. Уряд у разі необхідності збереження суспільної безпеки мав право видавати закони, які не суперечать Хартії. Судова влада здійсню­валася від імені короля, він же призначав суддів. Формально призначені королем судді мали довічно виконувати свої обов’ язки, хоча існували й формальні можливості для їхнього усунення.

Представницький орган - Ландтаг одержував за конституцією право ухвалювати закони, які потім затверджувалися королем. Ландтаг складався з двох палат. Верхня палата називалася першою палатою, або палатою панів. Вона наполовину була вибірною і наполовину та­кою, яка призначалася короною. З 1853 року всі члени цієї палати стали призначатися королем. Їхня посада ставала довічною і спад­ковою (статті 65-68 Хартії). Друга палата, або палата депутатів, оби­ралася виборцями від населення на п’ять років (стаття 73). Палати парламенту скликалися і розпускалися королем (стаття 51). Формаль­но Хартія встановлювала (тільки для чоловіків) всезагальне виборче право, але фактично воно не було рівним і здійснювалося за куріальною системою. Виборці поділялися на три курії. Кожна курія одержувала третину місць у нижній палаті. Курії формувалися з таким розрахунком, аби вони сплачували рівні суми податків. Але через те, що до першої курії входили заможні виборці, до другої - виборці середнього достат­ку, а до третьої - малоспроможні, то перша курія на меншу кількість виборців одержувала стільки ж місць, скільки і найчисленніша третя курія. Отже, багаті виборці отримували певні переваги.

Конституційна хартія скасувала старий становий лад, проголосив­ши громадянську рівність і скасування привілеїв. Титулом ІІ Хартії громадянам Пруссії гарантувалися свобода особистості і релігії, недо­торканність власності й житла, свобода слова, зборів та спілок. Вста­новлювалася загальна військова повинність. Особлива увага приділя­лася розвиткові шкільної освіти. Хартія проголосила свободу науки і викладання (стаття 20). У статті 22 Хартії проголошувалося: «Право викладати, засновувати і керувати навчальними закладами є вільним для кожного, якщо він доведе підпорядковуючим державним установам свою моральну, наукову і технічну спроможність». Гарантувалося без­коштовне навчання в публічних народних школах (стаття 25). Разом з тим вимагався і суворий державний нагляд за освітнім процесом (стаття 23). У разі виникнення загрози громадському спокою чи війни передбачалася можливість призупинення дії статей щодо цивільних прав і свобод.

Конституційна хартія 1850 року оформила в Пруссії конституційну монархію з сильною владою короля і вторинним статусом Ландтагу.