§ 12. Четверта республіка

У період окупаціії Франції було створено Рух Спротиву. Його орга­нізатором була французька комуністична партія. У Лондоні генерал Шарль де Голль сформував комітет «Вільна Франція». Пізніше він став називатися «Франція, що бореться». До нього примкнули адміністрації Чаду, Камеруну, Північного Конго та інші французькі колонії. В лис­топаді 1942 року Англія і США розпочали наступи в Алжирі і Марок­ко . Після звільнення французьких володінь у Північній Африці 3 червня 1943 року в Алжирі було створено Французький комітет націо­нального звільнення (ФКНЗ). 3 квітня того ж року до нього увійшли два представники комуністичної партії. У червні 1944 року комітет, очолюваний Шарлем де Голлем, було перетворено на Тимчасовий уряд Франції, який керував країною в перший період після звільнення - з 1944 по 1946 рік.

Після війни перед Францією гостро постає питання: чи відновлю­вати державу відповідно до конституційних законів 1875 року або створювати нову Конституцію? Воно вирішувалося на референдумі і виборах 21 жовтня 1945 року. Референдум відкинув конституційний лад Третьої республіки. За результатами виборів до Установчих зборів більше всього голосів (5 млн) одержала комуністична партія, визнана виборцями завдяки своїй боротьбі в роки війни. Соціалісти одержали 4,6 млн, радикальна партія «Народно-республіканський рух» (МРП) - 4,5 млн, а праві партії - 2,9 млн голосів. Маючи більшість, комуністи й соціалісти стали готувати для внесення на референдум проект парла­ментської республіки. Голова тимчасового уряду Шарль де Голль, який прагнув створити республіку президентського типу, пішов у відставку. Було утворено трипартійний коаліційний уряд.

19  квітня 1946 року Установчі збори прийняли проект Конституції, яка передбачала наявність однопалатного парламенту, обмеження прав президента, залежність уряду від парламенту і закріплювала розгалу­жену програму націоналізації. Але 5 травня того ж року під час рефе­рендуму цю Кнституцію було відхилено. 2 червня 1946 року відбулися вибори до нових Установчих зборів, які виробили новий проект Кон­ституції, що враховував побажання всіх членів коаліції. Проект перед­бачав наявнісь двопалатного парламенту, розширював права президен­та і звужував програму націоналізації. Цей проект 13 жовтня 1946 року було схвалено на референдумі французьким народом. 24 грудня того ж року Конституція набула чинності.

Конституцією 1946 року у Франції встановлювалася Четверта рес­публіка. В ній підтверджувалися права і свободи, проголошені ще Декларацією прав людини і громадянина 1789 року. Додатково закріп­лювалися права на організацію профспілок і забастовки, рівноправ­ність чоловіків і жінок. Заборонялася дискримінація за мотивами на­ціональної належності, віросповідування та політичних переконань. Передбачалося обмеження прав приватних монополій, гарантувалося право на матеріальне забезпечення, відпочинок, працю, безкоштовну світську освіту будь-якого рівня.

Франція відповідно до ст. 1 Контситуції проголошувалася непо­дільною, світською, демократичною і соціальною республікою. В окре­мому розділі закріплювався народний суверенітет. Виборчими правами наділялися всі повнолітні французькі громадяни обох статей.

Парламент складався з двох палат: Національних зборів і Ради республіки. Нижня палата - Національні збори формувалася шляхом всезагальних прямих виборів. Рада республіки була верхньою палатою, яка обиралася комунами і департаментами на основі всезагального опосердкованого виборчого права. Законодавча влада зосерджувалася в нижній палаті. Рада республіки могла лише рекомендувати поправки до законопроекту. Уряд ніс політичну відповідальність перед Націо­нальними зборами. Президент обирався обома палатами парламенту. Він призначав міністрів, але лише за попереднім схваленням Національ­ними зборами. Влада президента була обмеженою і мала в основому представницький характер. Таким чином, Конституція 1946 року офор­мила у Франції типову парламентську республіку.