5.3. Поняття, цілі та завдання торгово-промислових палат. Особливості їх господарської діяльності

Загальні правові, економічні та соціальні засади створення торгово- промислових палат в Україні, організаційно-правові форми і напрями їх діяльності, а також принципи їх взаємовідносин з державою вста­новлює ГК України, Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні»^[38] від 2 грудня 1997 р.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата є недержавною непри­бутковою самоврядною організацією, яка об’єднує юридичних осіб, що створені і діють відповідно до законодавства України, громадян Укра­їни, зареєстрованих як підприємці, та їх об’єднання. Водночас у ч. 2 цієї ж статті передбачено, що торгово-промислова палата може займа­тися підприємницькою діяльністю лише в тому обсязі, в якому це необ­хідно для виконання її статутних завдань. Одержаний нею прибуток не розподіляється між членами торгово-промислової палати, а спрямову­ється на виконання її статутних завдань. На переконання авторів мова може йти тільки про можливість здійснення торгово-промисловою палатою у певному (обмеженому) обсязі, необхідному для досягнення її цілей та завдань, комерційних операцій. Для здійснення підприєм­ницької діяльності (основною метою якої є одержавння прибутку та яка здійснюється на постійній систематичній основі) торгово-промисловою палатою можуть створюватися комерційні підприємства.

Торгово-промислова палата є юридичною особою і відповідає за своїми зобов’язаннями всіма коштами та майном, що їй належать. Во­на не відповідає за зобов’язаннями своїх членів, так само як члени торгово-промислової палати не відповідають за її зобов’язаннями.

Завданнями торгово-промислових палат є:

-    сприяння розвиткові зовнішньоекономічних зв’язків, експорту українських товарів і послуг, надання практичної допомоги підприєм­цям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках, освоєнні нових форм співробітництва;

-    представлення інтересів членів палати з питань господарської діяльності як в Україні, так і за її межами;

-   організація взаємодії між суб’єктами підприємницької діяльності, координація їх взаємовідносин з державою в особі її органів;

-   участь в організації в Україні та за кордоном професійного на­вчання і стажування фахівців — громадян України з питань підпри­ємництва, розвитку конкуренції, а також у розробленні та реалізації державних і міждержавних програм у цій галузі;

-   надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підпри­ємців і підприємців зарубіжних країн згідно з національним законодав­ством, сприяння поширенню, зокрема через засоби масової інформації, знань про економіку і науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та правила торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості зовнішньоекономічного співробітництва українських підприємців;

-   сприяння в організації інфраструктури інформаційного обслуго­вування підприємництва;

-   надання послуг для здійснення комерційної діяльності іноземним фірмам та організаціям;

-   встановлення і розвиток зв’язків з іноземними підприємцями, а також організаціями, що об’єднують або представляють їх, участь у роботі міжнародних неурядових організацій та інших спільних органі­зацій;

-    сприяння розвитку торгових та інших чесних звичаїв у підпри­ємницькій діяльності, участь у розробленні правил професійної етики у конкуренції для різних сфер підприємницької діяльності, галузей економіки, спілок та об’єднань підприємців;

-   виконання інших завдань, передбачених її статутом.

Торгово-промислові палати створюються за принципом добровіль­ного об’єднання їх засновників. Принцип добровільного об’єднання підприємців у торгово-промислову палату полягає у праві вибору вхо­дити або не входити до її складу. Торгово-промислові палати створю­ються на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (регіональні торгово-промислові палати). У межах кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць може бути ство­рена лише одна торгово-промислова палата. На території України діє Торгово-промислова палата України, членами якої є торгово-промислові палати, створені відповідно до цього Закону, юридичні особи, які ство­рені і діють відповідно до законодавства України, громадяни України, що зареєстровані як підприємці, та їх об’єднання. Члени регіональних торгово-промислових палат одночасно є членами Торгово-промислової палати України.

Торгово-промислова палата створюється за ініціативою не менш як 50 засновників, які перебувають на відповідній території. Засновники торгово-промислової палати скликають установчий з’їзд (конференцію) або загальні збори, на яких приймається статут і створюються керівні органи торгово-промислової палати. Членами торгово-промислової палати можуть бути лише юридичні особи, які створені і діють відпо­відно до законодавства України, та громадяни України, зареєстровані як підприємці, та їх об’єднання.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» статут торгово-промислової палати повинен містити: найме­нування і цілі діяльності, завдання та функції торгово-промислової палати; найменування адміністративно-територіальної одиниці, в межах якої торгово-промислова палата здійснює свою діяльність; умови і по­рядок прийняття до складу членів торгово-промислової палати та ви­ходу з нього; права та обов’язки членів торгово-промислової палати; порядок створення керівних органів торгово-промислової палати та визначення меж їх компетенції, терміни повноважень і порядок при­йняття ними рішень; відомості про джерела формування майна торгово- промислової палати; порядок внесення змін до статуту; порядок при­пинення діяльності торгово-промислової палати і правонаступництво на її майно та кошти; право торгово-промислової палати відповідно до законодавства України створювати, реорганізовувати, ліквідовувати підприємства та організації для виконання своїх статутних завдань.

До статуту можуть включатися й інші положення, що стосуються діяльності торгово-промислової палати. Статут торгово-промислової палати не має суперечити законодавству України, а статут регіональної торгово-промислової палати також Статуту Торгово-промислової пала­ти України.

Торгово-промислова палата набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації.

Державна реєстрація Торгово-промислової палати України прова­диться Міністерством юстиції України, Торгово-промислової палати Автономної Республіки Крим — Головним управлінням юстиції Мініс­терства юстиції України в Автономній Республіці Крим, інших торгово- промислових палат — відповідно обласними, Київським та Севасто­польським міськими управліннями юстиції.

Наказом Міністерства юстиції України № 35/5 від 8 червня 1998 р. затверджено Положення про порядок державної реєстрації торгово- промислових палат^[39]. Відповідно до Положення для реєстрації регіо­нальних торгово-промислових палат в органах юстиції подаються такі документи: заява засновників або уповноваженого представника (пред­ставників), підписи яких засвідчуються у встановленому законодав­ством порядку; нотаріально засвідчена копія статуту торгово-промис­лової палати; нотаріально засвідчена копія протоколу установчого з’їзду (конференції) або загальних зборів засновників, що прийняли Статут (не менш як 50); відомості про засновників (не менш як 50): для юри­дичних осіб — назва юридичної особи, її місцезнаходження, копія документа про реєстрацію (нотаріально засвідчена); для фізичних осіб — громадян України, зареєстрованих як підприємці, — прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, відомості про реєстрацію як під­приємця; документ про сплату реєстраційного збору. Для реєстрації Торгово-промислової палати України до Міністерства юстиції України подаються: заява Торгово-промислової палати України; нотаріально засвідчена копія Статуту; нотаріально засвідчена копія протоколу з’їзду (конференції) або загальних зборів засновників, що прийняли Статут; документ про сплату реєстраційного збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» торгово-промислові палати та інші установи та організації, для яких законом установлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної осо­би лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.

Діяльність торгово-промислової палати припиняється шляхом її ліквідації. Ліквідація торгово-промислової палати провадиться за рішен­ням засновників торгово-промислової палати або за рішенням її вищого керівного органу. Торгово-промислову палату може бути ліквідовано також за рішенням суду у випадках і порядку, встановлених законодав­ством України. Час припинення діяльності торгово-промислової палати наступає з моменту внесення запису про це до Єдиного державного ре­єстру підприємств та організацій України.

^[1] Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20. - Ст. 249.

^[2] Спасибо-Фатєєва І. В. Приватне і публічне право: протистояння та методи його подолання // Методологія приватного права: Зб. наук. праць (за матеріалами наук.-теорет. конф.). - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 31.

^[3] Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 36. - Ст. 361.

^[4] Там само. - 1991. - № 49. - Ст. 682.

^[5] Кібенко О. Р. Правовий режим майна приватного підприємства // Юридичний радник. - 2005. - № 1 (3) лютий. - С. 38.

^[6] Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 27. - Ст. 181.

^[7] Див.: Блюмгардт А. Модели корпоративного управления. - К.: Наукова думка, 2003. - С. 10.

^[8] Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2005. - № 12. - С. 213.

^[9] Кибенко Е., Доля Т. Наблюдательний совет акционерного общества: функции, порядок формирования, компетенция // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 10. - С. 25.

^[10] Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2005. - № 12. - С. 213.

^[11] Зібрання законодавства України (серия 2). - 1998. - № 5. - Ст. 338.

^[12] Гос. информ. бюл. «О приватизации». - 1998. - № 6. - С. 15.

^[13] Див.: Кібенко О. Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у право­вому полі України. - Х.: Страйк, 2005. - С. 427-428. (Серія: «Юридичний радник»).

^[14] Див.: Кибенко Е. Р. Корпоративное право Украиньї: Учебное пособие. - Х.: ^спада, 2001. - С. 164.

^[15] Кашанина Т. В. Корпоративное право (право хазяйственньїх товариществ и обществ): Учебник. - М.: НОРМА - ИНФРА • М, 1999. - С. 442.

^[16] Бездокументарна форма цінного паперу - здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

^[17] Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 15. - Ст. 67.

^[18] Емісією акцій є установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення акцій.

^[19] Андеррайтер - особа, яка гарантує емітенту розміщення їх на ринку на узго­джених умовах за винагородження.

^[20] Офіційний вісник України. - 2007. - № 44. - Ст. 1826.

^[21] Там само. - 2000. - № 40. - Ст. 1720.

^[22] Там само. - 1999. - № 10. - С. 398.

^[23] Там само. - 2007. - № 28. - Ст. 1133.

^[24] До працівників підприємства належать особи, які на постійній основі працю­ють на цьому підприємстві і для яких це підприємство є основним місцем роботи.

^[25] Офіційний вісник України. - 2005. - № 14. - Ст. 742.

^[26] Офіційний вісник України. - 2007. - № 23. - Ст. 952.

^[27] Див.: Кашанина Т. В. Корпоративное право (право хозяйственньїх товари- ществ и обществ): Учебник. - М.: НОРМА - иНфРА • М, 1999. - С. 439.

^[28] Слово «дивіденд» (лат.) - означає частину від поділу.

^[29] Див.: Кібенко О. Р. Правове регулювання корпоративних прав в Україні // Про­блеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип. 45. - С. 81.

^[30] Див.: Щербина В. С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 79.

^[31] Українська Інвестиційна Газета, 2004. - № 50 (від 14. 12. 2004 р.).

^[32] Офіційний вісник України. - 2002. - № 17. - Ст. 906.

^[33] Офіційний вісник України. - 1999. - № 10. - Ст. 398.

^[34] Організаторами торгівлі є фондові біржі, що відповідають вимогам Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

^[35] Див.: ТеньковС. О. Коментар судової практики вирішення корпоративних кон­фліктів. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - С. 122-123.

^[36] Відомості Верховної Ради України. - 1997. - Ст. 39. - Ст. 261.

^[37] Там само. - 2004. - № 5. - Ст. 35.

^[38] Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 13. - Ст. 52.

^[39] Офіційний вісник України. - 1998. - № 23. - Ст. 865.